Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Керем вирушив до Ельми з чітким наміром поговорити. У його серці розбурхувались почуття, змішані з невизначеністю і жалю. Всі ці місяці, прожиті в роздумах, і непорозуміння з Ясмін стали надто тяжкими. Він не міг більше жити у невизначеності. Керем хотів зрозуміти, що для нього означає Ельма, і чи дійсно він готовий відмовитися від минулого, щоб розпочати нову главу.

Коли він дійшов до її дому, серце сильно билося. Ельма зустріла його з радісною усмішкою, яка була йому так знайома. В її погляді був спокій і теплоту, яку він завжди цінував.

— Ельма... — тихо почав він, не дивлячись їй в очі. — Я прийшов, щоб сказати… Ми більше не можемо бачитися.

— Що?! — Ельма підійшла ближче. — Ти серйозно? Після всього, що було між нами?

Керем нарешті повернувся до неї. В його погляді була суміш жалю і рішучості.

— Я не маю права обманювати. У мене є дружина… обов'язок. Я не можу жити подвійним життям. Ясмін — це не просто моя дружина, я… я відчуваю до неї щось справжнє. Те, чого не було навіть у нас.

Очі Ельми налилися слізьми.

— Я не відпущу тебе! — закричала вона. — Ти не можеш отак просто зникнути! Я віддала тобі роки! Я кохала тебе до божевілля!

— Ельма, я теж колись тебе любив. Але це було давно. Ти була моїм першим коханням, а вона — мій вибір. Моя сім'я.

Ельма зірвалася. Вона кидалася на нього зі сльозами, била кулаками по його грудях, не в силах стримати емоції. Керем схопив її за зап’ястя, намагаючись заспокоїти.

— Ти ще не розумієш, Кереме… Якщо я не можу мати тебе, то й вона не буде щаслива з тобою! — прошипіла вона.

— Пробач. Я більше не повернуся.

Він пішов, не озираючись, але з серцем, яке розривалося навпіл.