Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

— Ми врятуємо його, — пообіцяв він. — Ми мусимо. Пророцтво мовить, що він — ключ до вічної смерті.

— Саме так, — підбадьорливо промовила Пайпер. — Хейзел, твій брат вирушив на пошуки Брами Смерті в Підземному царстві, правильно? Напевно, він знайшов її.

— І він розкаже нам, де вона, — додав Персі, — і як її зачинити.

Хейзел глибоко вдихнула.

— Так. Це добре.

— Е-е... — Лео засіпався в кріслі. — Одне питаннячко: велетні очікують, що ми це зробимо? Отже, ми прямуємо в пастку?

Хейзел глянула на Лео такими очима, наче він сказав щось образливе.

— У нас немає вибору!

— Зрозумій мене правильно, Хейзел! Просто твій брат Ніко... Він знав про обидва табори, так?

— Ну, так.

— Він був і там, і там, але не сказав жодній зі сторін.

Джейсон випростався. Його обличчя спохмурніло.

— Ти хочеш дізнатися, чи можна йому довіряти? Мене це теж цікавить.

Хейзел звелася на ноги.

— Не можу в це повірити! Він мій брат. Він повернув мене з Підземного царства. Ви не хочете йому допомогти?

Френк поклав руку їй на плече.

— Ніхто цього не каже. — Він люто подивився на Лео. — І сподіваюсь, ніхто не хотів цього сказати.

Лео кліпнув очима.

— Я просто маю на увазі, що...

— Хейзел, — промовив Джейсон. — Лео порушує слушне питання. Я пам’ятаю Ніко з Табору Юпітера. Тепер з’ясовується, що він також бував у Таборі Напівкровок. Це здається трохи підозрілим. Чи знаємо ми, кому він насправді відданий? Нам просто потрібно бути обачнішими.

Руки Хейзел затремтіли. Срібна тарілка піднялася в повітря, зі свистом пролетіла повз ліве вухо дівчини й вдарилася об стіну, розкидавши навсібіч омлет.

— Ти... величний Джейсон Грейс... претор, на якого я рівнялась. Ти начебто весь такий справедливий, бездоганний ватажок. Але ти...

Хейзел тупнула ногою й стрімголов вибігла з обідньої зали.

— Хейзел! — кинув навздогін Лео. — Ох, трясця. Мені слід...

— Ти достатньо накоїв, — гаркнув Френк.

Він підвівся, щоб піти за дівчиною, але Пайпер помахом руки попросила його почекати.

— Облиш її, — порадила вона, а потім з осудом поглянула на Лео та Джейсона. — Хлопці, це було жорстоко.

Джейсон здавався ошелешеним.

— Жорстоко? Я просто намагався бути обачливим.

— Її брат умирає, — промовила Пайпер.

— Я піду переговорю з нею, — наполіг Френк.

— Ні, — відрізала Пайпер. — Дай їй охолонути. Довірся мені в цьому. Я перевірю, як вона.

— Але... — Френк пихкав наче роздратований ведмідь. — Гаразд. Я почекаю.

Зверху щось задзижчало, наче величезне свердло.

— Це Фестус, — промовив Лео. — Я залишив його на автопілоті, але ми, певно, уже наближаємося до Атланти. Мені доведеться піднятись туди... Якщо ми знаємо, куди сідати.

Усі поглянули на Персі.

Джейсон здійняв брову.

— Ти — капітан солоних вод. Є якісь ідеї у фахівця?

«Це заздрість у його голосі? — подумав Персі. — Може, Джейсон таємно сердиться через двобій у Канзасі?» Джейсон жартував на цю тему, але Персі здавалося, що вони обидва приховують деяку образу. Не можна так просто нацькувати двох напівбогів одне на одного і не дати їм з’ясувати, хто з них сильніший.

— Не певен, — визнав він. — Десь у центрі, на висоті. Щоб було добре видно місто. Можливо, парк, де багато дерев? Неправильно саджати корабель посеред міста. Сумніваюсь, що навіть Туман здатен приховати щось настільки велике.

Лео кивнув.

— Буде зроблено.

Він помчав угору сходами.

Френк знову вмостився у крісло, але досі не заспокоївся. Персі співчував йому. Під час подорожі на Аляску він бачив, як зближуються Френк і Хейзел. Персі знав, як сильно Френк прагне захистити її. А ще він помітив, як погрозливо друг дивиться на Лео. Мабуть, не завадило б забрати його з корабля на деякий час?

— Коли ми сядемо, я піду на розвідку Атлантою, — промовив Персі. — Мені не завадить твоя допомога, Френку.

— Тобто знову перетворитися на дракона? Якщо чесно, Персі, мені не дуже хочеться весь похід бути летючим таксі.

— Ні. Я хочу, щоб ти був зі мною, бо в тобі тече кров Посейдона. Можливо, ти допоможеш мені з’ясувати, де знайти солону воду. До того ж, ти вправний боєць.

Це начебто трохи поліпшило Френків настрій.

— Ну, гаразд.

— Чудово, — промовив Персі. — Потрібно взяти ще одного. Аннабет...

— О, ні! — гаркнув тренер Хедж. — Юна пані, ви відсторонені.

Аннабет витріщилась на нього так, наче той заговорив іноземною мовою.

— Перепрошую?

— Ви з Джексоном нікуди не підете разом! — наполіг Хедж і з викликом зиркнув на Персі. — З Френком і паном Джексоном піду я. Решта, охороняйте корабель і пильнуйте, щоб Аннабет більше не порушила жодного правила!

«Оце так пощастило, — подумав Персі. — Суто чоловіча прогулянка з Френком та кровожерливим сатиром у пошуках солоної води в місті, що не має виходу до моря».

— Це, — сказав він уголос, — буде так весело!

XV Персі

Персі піднявся на палубу й промовив:

— Овва!

Вони приземлились на верхівці лісистого пагорба. Ліворуч з-за сосон виднівся комплекс будівель, схожий на музей чи університет. Знизу простягалося місто: безмежне павутиння автомагістралей, залізничних колій, будинків і зелених лісосмуг, над якими здіймалися купки брунатних і сріблястих хмарочосів.

— Ох, гарне місце, — тренер Хедж вдихнув свіже ранкове повітря. — Чудовий вибір, Вальдезе!

Лео знизав плечима.

— Я просто обрав високий пагорб. Он там — президентська бібліотека. Принаймні, так уважає Фестус.

— Кому до цього діло! — гаркнув Хедж. — Ви знаєте, що сталося на цьому пагорбі? Френку Чжане, кому-кому, а тобі слід знати!

Френк здригнувся.

— Мені?

— Тут стояв син Ареса! — обурено крикнув Хедж.

— Я — римлянин... Син Марса, узагалі-то.

— Байдуже! Знакове місце в Американській громадянській війні!

— Я взагалі-το канадець.

— Яка різниця! Генерал Шерман, лідер Союзу. Він стояв на цьому пагорбі й дивився, як палає Атланта. Він проклав руйнівний шлях звідси аж до самого моря.