Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Аромат свіжого бузку з солодкими відблисками, я знову почув задоволене гарчання дракона. Так, з цим я з ним погоджуюся. Було щось у цьому ароматі, що хотілося негайно забрати все собі й нікому не віддавати!

Я почав нишпорити поглядом по всьому залі, намагаючись по запаху знайти її. Та де ж вона!? 

Мій внутрішній дракон починає хвилюватися, адже черга майже дійшла до мене. Я відчуваю що вона знаходиться десь зовсім поруч! А я досі не зміг її знайти!

– Продано!

Останню “фіолетку” забрали і черга дісталася до мене. Чорт!

Навкруги лунає мертва тиша. 

– І так! Початкова ціна сто тисяч золотих.

Тиша.

– Хто запропонує більше?

От зараз я не знаю мені радіти, тому що мене ніхто не хоче купувати, чи починати вже хвилюватися!

– Та кому цей зламаний непотріб потрібен!!! Та ще й за сто тисяч золотих. Та він і ста мідних монет не вартий!

– Ну хоч хтось.

От срань! Таким темпом і до кінця не далеко! Та зараз за весь час, я вперше почав хапатися за своє життя! 

– Продано!

Ні! Треба якнайшвидше вибиратися звідси і знайти її.

– Хто!!! Хто купив цього раба?!! 

Я дивлюся в кінець зали, там з ошелешеним виглядом стоїть те стерво.

– Де та що купила його?! – верещить так що в інших вуха позакладало.

Я звертаю свою увагу на аукціоніста, перед тим як відповісти їй він коситься кудись у залу. Я простежую за його поглядом, і побачене в мене викликає тріумфальне задоволення.

“Знайшов!”

– Вибачте пані, але я не можу сказати вам хто саме придбав дракона. Наш гість, не бажає говорити свого імені.

“Забер-р-ри! – прогарчав в середині дракон. І на моєму тілі почала ледь помітно проступати луска.

Вона повертає свій погляд на мене… дивиться прямісінько мені в очі, дракон всередині мене тріумфує. Колір очей, прямісінько такий самий як і уві сні. То значить, то ти, та маленька “чорно-срібляста хмаринка” яка мені наснилася.

Але… я в ній не відчуваю дракона. Невже моя пара виявилася людиною! 

Ні, ні, ні, мабуть, вона ховає свою сутність від інших… а якщо ні… то… тоді я стану першим драконом якого пара… людина.

Та краще хай мене відведуть на страту, чим я визнаю свою пару людину! З під свідомості, я відчув злісний рик: 

“Навіть і не смій!” 

"Не сміти?" І як мені прийняти людину! Цих слабких й брехливих, самозакоханих істот, які тільки й думають про свою шкуру!

Знову зле гарчання.

До неї, починає говорити чоловік і простягає їй руку, на це вона злегка всміхається й бере його під лікоть. Дракон під шкірою починає біснуватися від ревнощів.

“ВБИТИ! ПОТРІБНО ВБИТИ ЙОГО! ЗАБЕРИ! ЗАБЕРИ ЇЇ!” – реве на всю горлянку.

Від такого викиду емоцій дракона, в мене почали рости кігті й проступати більш виразно луска. Я відчув, як на моїй щелепі, збільшилися ікла.

– Ну що панове! Я оголошую, цей аукціон закінченим!

Мене знову підхопили під лікті два чоловіки, й потягли з аукціону.

****** 

Я знову сидів в камері. Схоже, мене купила саме вона… цікавий розвиток подій вийшов. Тепер в мене постає лиш одне питання. І що далі мені з цим робити? Їй як своїй парі, я не можу нашкодити.

Якщо вона дізнається що вона моя пара… Вона може цим скористатися, на потіху собі і іншим. Хто ж не хоче мати домашнього й слухняного дракона, який буде слухати кожне твоє прохання!

Двері до камери відчиняються, і входять все ті ж два довбні і… той чоловік що сидів з нею. Всередині все закипіло, і мені захотілося розірвати його на шмаття! За те що він посмів торкнутися моєї пари!

– Хапайте його і ведіть його до мого кабінету – промовив він до двох.

Мене вели під руки до кабінету. Цікаво, відколи в торговців з'явилися кабінети? Скоріш всього, його так званий кабінет, це звичайна кімната для проведення прив’язки раба з його новим господарем.

Підходячи до дверей, я знову відчув цей солодко-п'янкий аромат, вона там, прямісінько за дверима.

Входячи в середину, мій погляд одразу прикипів до неї, вона уважно продивлялась папери, а потім звернула увагу на нас.

– Ну що ж! Почнемо оформлення всіх документів! Ви вже готові, пані Маргарито?

– Так. 

Після даної відповіді, мене посадили в магічне коло. Весь цей час, поки торговець порпався з паперами, я уважно спостерігав за нею. Все її тіло було занадто напружене… і схоже вона нервувала. 

Торговець, почав готувати рабську печатку на крові, він простягнув їй кинджал. В мені знову запорпалася сутність, дратуючись ще більше, що через нас вона повинна зробити собі боляче. Потім, торговець, простягнув їй зцілювальну мазь.

Далі цей гад підійшов з цією гидотою до мене! І почав виводити символи.

Прив’язка раба… здавалося звичайна річ, але щось в її поведінці мене насторожувало. Весь цей час, вона дивно косила очима в одну сторону… чи то мені лише здалося?

От зараз! Він простягає їй стрічку і вона знову злегка переводить погляд, трохи лівіше від мене! Я дивлюся в те ж саме місце, але там нічого не має.

Вона почала підходити до мене, від її наближення, цей аромат почав дражнити мене ще сильніше, я важко проковтнув.

Її руки злегка тремтіли. Невже боїться? Надягаючи стрічку, вона ледь відчутно торкається кінчиками пальців моєї шкіри, і цього було достатньо, щоб моє тіло струснуло. Вся моя сутність, задоволено замуркотіла від її дотику пальців до моєї шкіри! 

Але насолода тривала недовго, стрічка зреагувала і обвилася навколо шиї і моє тіло пронизує нестерпний біль, нагадуючи мені що не варто забувати своє місце.

Вона злякано відсахнулася від мене, коли почула моє гарчання. Дракон в середині жалібно загарчав, від того що не хотів лякати свою пару.

І от знову! Вона з переляканим поглядом дивилась кудись в бік!