Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Джордж і таємний ключ до Всесвіту 📚 - Українською

Читати книгу - "Джордж і таємний ключ до Всесвіту"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джордж і таємний ключ до Всесвіту" автора Люсі Хокінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 41
Перейти на сторінку:
головою, наче пес після купання.

— Ось так краще! — сказав він і роззирнувся довкола. — Але де це я? Що сталось?

З носа йому зіскочили окуляри з жовтими скельцями — він здивовано на них витріщився.

— Це не мої окуляри! — Ерік зиркнув на Космоса, але екран погас, а з клавіатури вився чорний дим.

Енні кинулась до батька в обійми.

— Татусю! — завищала вона. — Ти впав у чорну діру! І Джордж мусив тебе рятувати — він такий розумний, тату! У нотатках, які ти йому залишив, він вичитав, що з чорної діри можна вибратися, але спочатку Джорджеві довелося відшукати Космоса — його викрав один негідник, який...

— Повільніше, Енні, не так швидко! — мовив геть спантеличений Ерік. — Ти хочеш сказати, що я побував у чорній дірі й повернувся звідти? Неймовірно! Тобто я мав рацію... що моя теорія про чорні діри — правильна. Інформація, що потрапляє до чорної діри, не втрачена назавжди — тепер я це знаю точно! Дивовижно! А якщо я можу вибратися з...

— Еріку! — різко гукнула Сюзан.

Той аж підстрибнув.

— О, Сюзан! — пробелькотів він, враз засоромившись і зніяковівши. Він подав їй жовті окуляри і вибачливим тоном додав: — Ти часом не маєш при собі запасної пари моїх окулярів? Здається, я повернувся з чорної діри в чужих.

— Оці двоє ціле місто оббігали, щоб витягти тебе звідти, — сказала Сюзан, понишпоривши в сумочці й витягнувши звідти Ерікові старі окуляри. — Задля тебе вони прогуляли уроки, а Джордж пропустив науковий конкурс, у якому хотів взяти участь. Думаю, ти міг би принаймні їм подякувати, особливо Джорджеві. Він усе з’ясував сам: хто такий Ґрем, що таке чорна діра — і все решта. І вважай, не загуби ще цих окулярів!

— Дякую, Енні, — мовив Ерік, погладивши доньку по голівці й абияк начепивши на носа окуляри. — І тобі, Джордже, дякую. Ти виявив непересічну сміливість і розум.

— Будь ласка, — Джордж опустив очі, розглядаючи свої черевики. — Але мені можна не дякувати, це все заслуга Космоса.

— Та ні, не кажи так, — заперечив Ерік. — Без тебе Космос не витягнув би мене звідтіля. Інакше я б уже давно тут був, хіба ні?

— Мабуть, — понуро відповів Джордж. — А що з Космосом?

Дивовижний комп’ютер досі мовчав, екран безнадійно погас.

Ерік вивільнився з обіймів Енні й підійшов до Космоса.

— Бідолашний, — сказав він, витягнувши комп’ютер з розетки, закривши кришку й узявши його під пахву. — Напевно, йому треба трохи відпочити. А я зараз же йду додому записувати свої нові відкриття. Треба негайно повідомити всіх інших науковців, що я зробив неймовірні...

Сюзан голосно кахикнула й сердито глянула на нього.

Ерік розгубився.

— Що? — поворушив він губами.

— Джордж! — так само безгучно відповіла йому Сюзан.

— А-а-а-а, — вигукнув Ерік і ляснув себе по чолі.

Тоді обернувся до Джорджа.

— Вибач, будь ласка! Я мав на увазі, що насамперед нам треба повернутися до школи — може, ти ще встигнеш виступити. Правда? — запитав він Сюзан. Вона, усміхнувшись, кивнула.

— Але я не знаю, чи... — обізвався Джордж.

— Переглянемо твою презентацію в автівці, — рішуче сказав Ерік і попрямував у скафандрі до дверей. — Ну що, пішли!

Але ніхто не зрушив з місця.

— Що ще не так? — запитав він, піднявши брови.

— Тату! — скривилась Енні. — Ти збираєшся йти з Джорджем до школи ось так?

— Не думаю, що хтось на мене зверне увагу, — сказав Ерік. — Ну але якщо ти так наполягаєш...

Він стягнув із себе скафандр, під яким виявився його звичайний, буденний одяг, і скуйовдив рукою волосся.

— А де це ми, до речі? Якесь незнайоме місце.

— Це будинок Ґрема Віздока, — відповіла Сюзан. — Ґрем написав того листа, щоб відправити тебе в позаземний простір, а поки ти там був, украв Космоса, бо думав, що тоді ти вже ніколи не повернешся назад.

— Не може бути! — роззявив рота Ерік. — Ґрем навмисно це зробив? Це він викрав Космоса?

— Я ж казала, що він ніколи тобі не пробачить.

— Отакої, — засмучено мовив Ерік, намагаючись стягнути з ноги космічного черевика. — Це дуже погана новина.

— Ем-м-м, Еріку, — знову обізвався Джордж, — а що сталося? Чому Гвіздок хотів, аби вас проковтнула чорна діра? І чому він ніколи вам не пробачить?

— Ох, Джордже, — відповів Ерік, стягуючи другого черевика. — Це довга історія. Ти знаєш, що колись ми з Ґремом працювали разом?

Він сягнув рукою до внутрішньої кишені куртки й витягнув гаманця. Звідти дістав зіжмакане старе фото й дав його Джорджеві. На знімку хлопець побачив двійко юнаків, а між ними — старшого чоловіка з довгою сивою бородою. Хлопці були вбрані у чорні мантії — з капюшонами, облямованими білим хутром. Усі дивилися в камеру і сміялись. Юнак праворуч мав густе темне волосся й окуляри у важкій оправі, вже тоді начеплені на носа.

— Це ви! — скрикнув Джордж, тицьнувши на фото. Тоді перевів погляд на обличчя другого юнака. Той видався йому до болю знайомим. — Невже це Гвіздок?! Але тут він приємний і веселий, зовсім не такий страшний і дивакуватий, як тепер!

— Ґрем, — стиха сказав Ерік, — був моїм найкращим другом. Ми разом вивчали фізику в місцевому університеті. Чоловік посередині — наш викладач, геніальний фахівець із космології. Він винайшов концепцію Космоса, а ми з Ґремом разом працювали над першими прототипами. Ми прагнули створити машину, яка б допомогла нам досліджувати позаземний простір, щоб поглибити знання про Всесвіт.

— Спочатку ми з Ґремом чудово ладнали один з одним, — продовжував Ерік, вдивляючись у далечінь. — Але за якийсь час він став дивно поводитися, тримався осторонь. Тоді я збагнув, що він хоче, аби Космос належав лише йому. Ґрем не мріяв проводити дослідження на благо людства, а хотів скористатися Космосом, щоб підкорити собі чудеса Всесвіту й здобути цим багатство і владу. Розумієш, — додав він, — у ті часи Космос мав зовсім інший вигляд. То був гігантський комп’ютер — такий здоровенний, що займав цілий підвал. Та, попри це,

1 ... 36 37 38 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джордж і таємний ключ до Всесвіту», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джордж і таємний ключ до Всесвіту"