Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Чудово, - буркнув Фадж. - Можете йти.

Місіс Фіґ злякано перевела погляд з Фаджа на Дамблдора, тоді встала й почовгала до дверей. Гаррі чув, як вони гупнули і зачинилися.

- Не надто переконливе свідчення, - пихато підсумував Фадж.

- Ну, не знаю, - засумнівалася мадам Боунз. - Вона дуже точно описала все, що буває, коли нападають дементори. І я не розумію, чого б вона все це розповідала, якби їх там не було.

- Щоб дементори заблукали в маґлівському передмісті й випадково натрапили там на чарівника? - пирхнув Фадж. - Ймовірність такої події дуже мізерна. Навіть Беґмен, і той би на це не поставив...

- Не думаю, що хтось з нас повірив, ніби дементори опинилися там випадково, - безтурботно озвався Дамблдор.

Відьма, що сиділа праворуч від Фаджа, ховаючи обличчя в тіні, засовалася на місці, але решта мовчки завмерла.

- І що це має означати? - крижаним голосом поцікавився Фадж.

- А те, що їм, на мою думку, наказали туди прибути, - пояснив Дамблдор.

- Гадаю, це було б зафіксовано, якби хтось наказав парочці дементорів прогулятися по Літл-Вінґіну! - гарикнув Фадж.

- Не обов'язково, якщо тепер дементорам наказує не Міністерство магії, а хтось інший, - спокійно заперечив Дамблдор. - Я, Корнеліусе, вже ділився з тобою своїми міркуваннями з цього приводу.

- Ділився, - владно промовив Фадж, - і я, Дамблдоре, маю всі підстави вважати твої міркування звичайною нісенітницею. Дементори залишаються на своєму місці в Азкабані, виконуючи все, що ми від них вимагаємо.

- Тоді, - тихо, але дуже виразно мовив Дамблдор, - давайте поцікавимось, чому це хтось у міністерстві наказав двом дементорам з'явитися в тому переході другого серпня.

У цілковитій тиші, що запала після цих слів, відьма праворуч від Фаджа нахилилася вперед, і Гаррі вперше зміг її роздивитися.

Вона здалася йому схожою на велику бліду жабу-ропуху: присадкувата, з великим драглистим обличчям, з шиєю, не довшою, ніж у дядька Вернона, і широченним обвислим ротом. Очі в неї були великі, круглі й трохи вирячені. Навіть маленький чорний оксамитовий бантик, що стирчав на короткому кучерявому волоссі, був схожий на велику муху, котру вона от-от упіймає своїм довгим липким язиком.

- Слово надається Долорес Джейн Амбридж, першому заступникові міністра, - виголосив Фадж.

Відьма, на подив Гаррі, заговорила тремтячим і тоненьким, наче у дівчинки, голосочком, тоді як він сподівався почути жаб'яче кумкання.

- Мабуть, я вас погано зрозуміла, професоре Дамблдоре, - сказала вона з дурнуватою посмішкою, хоч її великі круглі очі залишалися холодними. - Що з мене візьмеш? Та на якусь коротку мить мені вчулося, ніби ви припустили, що Міністерство магії організувало напад на цього хлопця!

Вона дзвінко розсміялася, від чого в Гаррі по спині пробігли мурашки. Її регіт підтримали деякі члени Чарверсуду, хоч усім їм було явно не до сміху.

- Якщо правда, що дементори виконують тільки накази Міністерства магії і що двоє дементорів тиждень тому напали на Гаррі та на його двоюрідного брата, то з цього логічно випливає, що хтось у міністерстві дав наказ здійснити цей напад, - люб'язно пояснив Дамблдор. - Звісно, Цілком ймовірно, що саме ці два дементори не підлягають міністерському контролю...

- Міністерському контролю підлягають усі дементори! - визвірився Фадж, і обличчя в нього стало червоне, як цегла.

Дамблдор ввічливо вклонився.

- Тоді міністерство, безсумнівно, проведе якнайповніше розслідування того, чому ці два дементори опинилися так далеко від Азкабану і чому вчинили недозволений напад.

- Не тобі, Дамблдоре, вирішувати, що робитиме міністерство! - огризнувся Фадж, залившись таким яскраво-червоним рум'янцем гніву, якому позаздрив би навіть дядько Вернон.

- Авжеж, не мені, - лагідно погодився Дамблдор. - Я просто висловив свою впевненість у тому, що ця справа не залишиться без розгляду.

Він поглянув на мадам Боунз, котра, поправивши монокль, втупилася в нього суворим поглядом.

- Хочу всім нагадати, що поведінка дементорів, якщо вони справді не витвір уяви цього хлопця, не є темою сьогоднішнього слухання! - вигукнув Фадж. - Ми зібралися, щоб розслідувати порушення Гаррі Поттером Указу про обмеження неповнолітнього чаклунства!

- Авжеж так, - погодився Дамблдор, - але присутність дементорів у переході прямо стосується справи. У сьомій статті Указу зазначається, що до чарів на очах у маґлів можна вдаватися за виняткових обставин, до яких належать ситуації, що загрожують життю як самого чаклуна чи чарівниці, так і будь-яких чарівниць, чаклунів або маґлів, що присутні в момент...

- Дуже дякую, але ми знаємо сьому статтю! - прошипів Фадж.

- Безперечно, знаєте, - люб'язно підтвердив Дамблдор. - І тому погоджуємося, що використання в цій ситуації закляття «Патронус» належить саме до категорії виняткових обставин, описаних у статті.

- Якщо там були дементори, у чому я дуже й дуже сумніваюся.

- Ти чув, що сказав свідок, - додав Дамблдор. - Якщо ти й досі сумніваєшся в правдивості її слів, запроси і допитай ще раз. Я впевнений, вона не заперечуватиме.

- Я... це... не... - бушував Фадж, перебираючи свої пергаменти, - ...я хочу покінчити з цим сьогодні, Дамблдоре!

- Але ти, безумовно, не зважатимеш на те, скільки разів доведеться вислухати свідка, якщо це потрібно для того, щоб не засудити безневинну особу, - сказав Дамблдор.

- Засудження безневинного, треба ж таке! - дер горло Фадж. - Дамблдоре, а ти хоч рахував, скільки фантастичних історій понавигадував цей хлопець, щоб приховати своє скандальне зловживання чарами поза школою? Ти вже забув про закляття «Політ», яке він виконав три роки тому...

- Це зробив не я, а ельф-домовик! - обурився Гаррі.

- ТИ БАЧИШ? - заревів Фадж, вказуючи театральним жестом на Гаррі. - Ельф-домовик! У маґлівському будинку! І що ти на це скажеш?

- Ельф-домовик, про якого йдеться, зараз працює у Гоґвортській школі, - пояснив Дамблдор. - Якщо хочеш, я можу негайно викликати його для свідчень.

- Я... ні... я не маю часу слухати ельфів-домовиків! Та що там казати, це ж не єдине... а ще ж він надув свою тітку! - закричав Фадж, грюкнувши кулаком по суддівській лаві і перевернувши каламар.

- І ти тоді був настільки люб'язний, що не домагався звинувачення, розуміючи, що навіть найкращі чарівники не завжди здатні погамувати свої емоції, - спокійно зауважив Дамблдор. Фадж тим часом намагався зішкрябати чорнило зі своїх нотаток.

- Я ще навіть не дійшов до його шкільних витівок.

- Але оскільки міністерство