Читати книгу - "Інформатор"

— Гадки не маю. Маєрс не знає, але він вважає, що приблизно в той час з’явився «кріт». Очевидно, що це хтось наближений до Макдовер; можливо, з цього все й почалося.

— Він це чи вона, запевняю тебе — грошей цій людині не бракує. Важко повірити в те, що ці фото були зроблені з машини на узбіччі. Швидше за все, фотограф перебував у одному з будинків.

— Їх всього чотири якраз навпроти будинку судді, — сказала Лейсі. — Два з них здають в оренду за тисячу на тиждень. Цілком можливо, що наш інформатор винайняв один із них, встановив там камери, а тому точно знав, коли прибудуть Макдовер і Дюбос. Просто розвідник якийсь.

— І справді. Маєрс знає, про що говорить, Лейсі. Ці люди задіяні в брудному бізнесі. Не впевнений, що нам до снаги це довести, але докази стають усе більш промовистими. Як гадаєш, якою буде реакція Макдовер, коли ми про все це у неї запитаємо?

— Невдовзі дізнаємося.

Двері з тріском відчинилися і на порозі з’явився Г’юго.

— Пробачте мені моє запізнення. Ще одна важка ніч, — сказав він.

Г’юго кинув портфель на стіл і відпив кави із великої чашки.

— Я б приїхав сюди раніше, якби не розмовляв по телефону з хлопцем, який не бажав назвати своє ім’я.

Гейсмер кивнув головою; в руках він усе ще тримав фотокартку.

— Все добре? — запитала Лейсі.

— Вперше він зателефонував сьогодні близько п’ятої, трохи зарано, але так уже склалося, що я не спав. Чоловік сказав, що працює в казино і поділиться інформацією, яка може виявитися корисною. Він повідомив, що знає про наше розслідування, пов’язане з племенем і суддею, та пообіцяв допомогти. Я трохи натиснув на нього, і він поклав слухавку. Десь годину тому він знову зателефонував з іншого номера і сказав, що хоче зустрітися і обговорити деталі угоди. Я запитав, про яку угоду йдеться, і тут він почав говорити щось незрозуміле. Чоловік сказав, що там відбувається багато підозрілих речей і рано чи пізно про це всі дізнаються. Він із племені, знає вождя і людей, які керують казино, і не хоче опинитися у центрі катастрофи, коли це усе полетить шкереберть.

Г’юго ходив по кімнаті — останнім часом це в нього перетворилося на звичку. Сидіння на одному місці швидко наганяло сон.

— Це вже цікаво, — сказала Лейсі.

Гейсмер сів у крісло і закинув руки за голову.

— Ще щось?

— Ні, але він хоче зустрітися вже сьогодні. У нього пізно закінчується зміна, а тому раніше ніж о дев’ятій вечора він не зможе.

— Думаєте, у нього серйозні наміри? — запитав Гейсмер.

— Хто це може знати? Голос у нього був якийсь знервований та ще й телефонував він із двох різних номерів, швидше за все, одноразові телефони. Кілька разів запитував, чи буде зустріч секретною і чи ми його захистимо. Цей чоловік стверджував, що його люди вже ситі по горло корупцією, але бояться говорити.

— Де він хоче зустрітися? — запитала Лейсі.

— Він живе неподалік від казино, на території резервації. Сказав, що знайде підходяще місце і зателефонує нам, коли ми будемо під’їжджати.

— Треба бути обережними, — зауважив Гейсмер. — Це може виявитися пасткою.

— Не думаю, — відповів Г’юго. — У мене склалося враження, що я розмовляю з людиною, яка потребує допомоги і водночас сама готова її надати.

— З якого телефону ти дзвонив?

— Наш офісний. Я знаю правила, бос.

— Добре, але звідки у нього твій номер? — запитав Гейсмер. — Кому ви повідомляли свій номер? Ви обоє.

Г’юго і Лейсі перезирнулися і спробували пригадати.

— Маєрс, Джуніор Мейс, керівництво в’язниці, Вілтон Мейс, вдова Разко, Ел Бенет, адвокати, які виступали проти Макдовер п’ять років тому, Нейлор з Асоціації гравців. Здається, це всі, — перерахувала Лейсі.

— Це всі, — підтвердив Г’юго. — По дорозі сюди я теж про це думав.

— Цього цілком достатньо, щоб спричинити витік інформації, — сказав Гейсмер.

— Ніхто з цих людей навіть віддалено не пов’язаний з Дюбосом чи корупцією, — заперечила Лейсі.

— Ми так думаємо, — додав Г’юго.

— То ви хочете поїхати? — запитав Гейсмер.

— Звісно, ми поїдемо, — запевнила Лейсі.

Гейсмер трохи постояв, потім підійшов до вузького вікна.

— Можливо, це наш великий прорив у розслідуванні. Своя людина нам не завадить.

— Ми їдемо, — оголосила Лейсі.

— Добре, але, будь ласка, будьте обережними.

Лейсі поставила авто у найвіддаленішому закутку паркингу перед казино. Вони просиділи в ньому майже до одинадцятої години, чекаючи на появу інформатора. Був вечір понеділка, а це означало, що відвідувачів за столами та гральними автоматами небагато. Г’юго, звісно, вмостився й задрімав, а Лейсі увійшла в інтернет через iPad. О 22:56 інформатор зателефонував, щоб узгодити місце