Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"

– Як нічого? Вчора витяг чобіт. Може другий виловлю.

У далекій Америці Джулія пояснює по телефону своїй подрузі:

– Ти розумієш, люба, Джону цього разу дуже пощастило на полюванні. Його не підстрелили…

Сидять Микита і Опанас на березі з вудками.

– Оце, Микито, хотів би я бути депутатом… Позіхав би собі в кріслі… Пописував би щось… Почитував…

– А я, Опанасе, хотів би бути змією…

– Здурів?!

– Нічого ти не тямиш! Змія навіть ходить лежачи!

Микита повертається з полювання. Телефонує Гані від Опанаса:

– Привіт… це я… їду додому…

– Як полювання, любий?

– Все нормально. Місяць не будемо купувати м’ясо.

– Ти завалив лося?!

– Ні… я пропив зарплату…

– Де був?

– На риболовлі.

– Що ловив?

– Карасів.

– Скільки спіймав?

– Жодного.

– А звідки знаєш, що карасів ловив?

Микита:

– У мене ніж – піднесу до пальця – відразу кров виступає!

Опанас:

– У мене рушниця – б’є на 20 кілометрів!

Микита:

– У мене пес – чудо! Наллєш в блюдце молока і води, так він молоко вип’є, а воду залишить!

– Микито, чув, Опанас свою жінку рибкою називає!

– Ага. У будень – щукою, а у свята – акулою.

Опанас повернувся з полювання. Марійка: – Навіщо ти до лапки зайцю папірець прив’язав? І що то за цифри на папірці – 17.25?

– Де? А… Це я записав час, коли убив зайця…

– Клює?

– Ні. Тільки натякає.

– Як це?

– А поплавок поводить, поводить, потім висунеться з води і каже: «Вибачте, що потурбувала».

– Мила моя, – каже Микита, – я обіцяв тобі подарувати на день народження норку, і я виконую свою обіцянку! Але годувати її будеш сама.

Син до тата-рибалки:

– А як сьогодні риба – кльова?

Опанас до стрічного дядька:

– Чи не бачили ви тут зайця?

– Зайця?

– Ну!

– Великого зайця?

– Великого.

– Бачив. Он у той лісок побіг.

– А давно?

– Та… зо два тижні тому

.

Микита взяв у човен племінника. Закинули вудки. Через деякий час хлопець каже:

– Дядьку, а чи немає у вас зайвого поплавка?

– Навіщо тобі?

– У мене якийсь бракований. Увесь час тоне!

– Твій пес мене не вкусить?

– Ні. Він перебирає харчами.

З самого раночку Опанас ловить рибу. А за спиною у нього сидить сусід і дивиться. Годину… Другу… Перед обідом Опанас запитує:

– Сусіде, а чому ви самі не вудите?

– Та… у мене терпіння не вистачає…

– Опанасе, таке злива страшна, а ти на полювання чимчикуєш?

– А минулого разу, коли була злива, Василь такого зайчика приніс. Блискавкою вбило…

– Я вчора упіймав гарнезного ляща! – вихваляється Опанас.

– А я на два кіло більше! – затикає його Микита.

– Звідки знаєш? Ти що, зважував?

– Не я, а продавець. Мій заважив п’ять, а того, що на три кіло, – я тобі залишив.

– Ти був у Африці? Полював на левів?

– Був. Полював.

– Ну і як, пощастило?

– Дуже! Не зустрів жодного!

– Опанасе, я вчора упіймав окуня на п’ять кіло! Вдома розрізав – там щука на десять кілограмів!

– Брешеш, Микито, ой, брешеш!

– Я б і сам не