Читати книгу - "Робін Гуд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Робін Гуд" автора Джон Макспедден. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 69
Перейти на сторінку:

— Ось перед вами я, Робін Гуд, і мої найближчі друзі. Я прийшов за наказом вашої величності з перснем на руці, за котрий, як і за вашу честь, ладен віддати життя.

— Рада тебе бачити, Локслі, — з чарівною посмішкою відповіла королева. — Ти і твої хоробрі друзі прийшли дуже вчасно.

Робін представив по порядку всіх чотирьох розбійників, і кожен із них став перед королевою на коліно, а королева зустріла їх найпривітнішими словами. Потім вона поцілувала в щічку місіс Дейль і на час перебування в Лондоні запросила її жити в палаці на правах придворної дами. Після цього королева дала знак усім сісти за стіл, щоб відпочити і підкріпитися з дороги. Миттю на столі з'явилися найкращі вина і найвишуканіші страви. Поки гості пили та їли, королева розповіла їм про наступний турнір на Фінсбурзьких полях і про те, як би їй хотілось, щоб вони змагалися під її прапором.

— А поки що, — закінчила вона, — про це нікому жодного слова.

Робін і його друзі пообіцяли свято зберегти таємницю. Королеві дуже сподобалися розбійники, і на її прохання вони розповіли про деякі веселі пригоди зі свого лісового життя. Королева та її фрейліни сміялися від щирого серця. Найбільше сподобалась її величності розповідь про те, як розбійники поглузували з єпископа Герфорда. Цю історію вона прослухала кілька разів, бо Маріан, яка знала всі подробиці вінчання в плімптонській церкві, розповідала про нього так кумедно, що в королеви од сміху на очах виступили сльози.

— Мілорд єпископ Герфорда! — крізь сміх вигукувала вона. — Оце так штуку йому утнули! Ну нехай же і я з нього ще покепкую! А оце і є наш славний менестрель? — раптом запитала вона, обернувшись до Алана Дейля. — Здається, я про тебе щось уже чула. Ти не відмовишся зіграти для нас що-небудь на арфі?

Алан низько вклонився, взяв у руки принесену йому арфу, торкнувся струн — і в кімнаті залунали чарівні пісні північних країв.

Королева і фрейліни слухали співака з таким захопленням, що навіть дихнути не сміли.


Розділ тринадцятий
ЯК РОЗБІЙНИКИ СТРІЛЯЛИ НА ТУРНІРІ, ЩО ЙОГО ВЛАШТУВАВ КОРОЛЬ ГЕНРІХ

Король на білому коні

З'явився на арені:

Турнір — для всіх,

Тут є призи: і золото, і пенні.


День великих змагань лучників почався чудовим ясним світанком, який розбудив усіх жителів Лондона — від гордовитого придворного вельможі до скромної дівчини-служниці. Довколишні села теж попрокидалися вдосвіта, і люди цілими валками потяглися на Фінсбурзькі поля. Величезний простір, ярус за ярусом, з трьох боків оточували суцільні помости, в центрі яких були споруджені криті ложі для титулованої знаті й іншого дворянства. У дальньому кінці поля стояло десять строкатих наметів для десяти загонів королівських лучників. Кожен загін складався з двадцяти стрільців під командою хороброго капітана. На всіх десяти наметах виблискували королівські герби і під свіжим ранковим вітерцем майоріли різнокольорові штандарти[24].

Кожен капітан мав власний прапор і власну емблему. Першим ішов пурпуровий штандарт особистого зброєносця короля — Тепуса, який вважався найкращим лучником Англії. Далі — жовтий штандарт Кліфтона Букінгемширського, синій — Гільберта Уайтхендського, відомого на весь Ноттінгем, зелений — Елвіна Уельського і білий — Роберта Клаудсдейльського. Решту п'ять загонів очолювали капітани, які теж не раз доводили свою вояцьку вправність.

Як уже зазначалось, король вельми пишався власними лучниками і влаштував цей турнір, щоб показати всім їхню майстерність та принагідно поповнити лави свого війська.

Сходчасті помости заповнилися сьогодні досить рано, і людські голоси гули, наче бджоли у вулику. Король з королевою та численним почтом ще не прибули. Не видно було й королівських лучників. Тому глядачі гамували своє нетерпіння веселими жартами або ж заводили суперечки, в яких кожен вихваляв вподобаного ним лучника. З-проміж помостів невпинно снували заповзятливі торговці, пропонуючи свій барвистий крам — невеличкі стрічки з кольорами загонів, що мали змагатися на турнірі. Не менш спритно робили свою справу й численні лоточники, які торгували пиріжками, тістечками, сидром, бо багато людей, аби зайняти зручне місце, прибігли сюди, навіть не поснідавши.

Поки люди сперечалися про те, хто з улюблених лучників має найбільше шансів перемогти, зайняли свої місця й глядачі на центральних трибунах та в ложах. А незабаром срібноголосі сурми сповістили про прибуття короля й королеви.

У дальньому кінці поля, біля наметів, розчинилися навстіж ворота, і з'явився вершник у пурпуровому одязі на білому коні. Він невпинно сурмив, кидаючи в небо дзвінкі звуки, а слідом за ним шикованим рядом їхали шість прапороносців. Весь натовп звівся на ноги, і над полем розляглося могутнє «ура». На арену виїхав король Генріх II на баскому білому бойовому коні. Він був одягнений в темне оксамитове вбрання, гаптоване атласом і золотом. Білосніжний страусовий плюмаж гойдався на його капелюсі, якого він раз по раз здіймав над головою, відповідаючи на привітання глядачів. Поруч їхала королева Елеонора, велична й прекрасна в своєму парчевому костюмі для їзди верхи. За королем і королевою з'явилися принц Річард та принц Джон у лицарських шоломах і кольчугах. Далі тяглася процесія придворних кавалерів і дам, а за ними виступали всі десять загонів лучників. Вони об'їхали колом турнірну арену, і натовп зустрічав їх навіть із більшим ентузіазмом, ніж самого короля.

1 ... 36 37 38 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Робін Гуд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Робін Гуд"