Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Тіні над Латорицею 📚 - Українською

Читати книгу - "Тіні над Латорицею"

383
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тіні над Латорицею" автора Володимир Леонідович Кашин. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 92
Перейти на сторінку:
найбільше може зацікавити зараз циган і ті двоє, Кравців та Самсонов, що втекли в Тюмень. У них — ключ до розкриття злочину. Не виключаю, звичайно, й Ернста Шефера. Його я сам допитаю, і з вашою, Дмитре Івановичу, допомогою проведемо очну ставку. Якщо не встановимо алібі, ордер на обшук буде підписано…

Коваль зрозумів, що Тур дає можливість працівникам карного розшуку поки що самим розібратися у всьому. Це була, на думку підполковника, вірна тактика. Й справді, ніщо так не заважає і не зв'язує руки оперативникові, як дріб'язкове втручання слідчого у його роботу, особливо на початку розшуку.

— Що у нас по третій версії? — продовжував Тур. — Як ми її назвали, «Старі зв'язки» чи «Помста»? Є щось новеньке, Василю Івановичу?

— Заява робітника, який уночі повертався додому з другої зміни. В кінці Староминаївської, біля дому Іллеш, він чув, як хтось тихо гукав: «Катарін, Катарін»…

Після того, як Андор Іллеш залишив Каталін, у неї з'явився коханець — німець із села Кучава. Але він кілька років тому виїхав на Далекий Схід і тут більше не з'являвся… Оце й усе, — закінчив капітан Вегер.

Коваль слухав краєм вуха. Дані, про які доповідав Вегер, були йому відомі, і слова капітана долітали до свідомості здалеку, немов крізь вату.

«Катарін, Каталін, Катерина, значить. Гарне ім'я, — думалося підполковникові. — А Ружена хіба не краще? Звідки це ім'я походить? Певно, від ружі, троянди… Ружено, Ружено…» І йому пригадалося, як він стояв під її вікнами, немов хлопчик, і теж тихо кликав: «Ружено, Ружено». У неї тоді зіпсувався телефон, заходити в хату не хотілося, підійшов під низенький балкон і неголосно гукав, не відриваючи погляду від освітлених вікон: «Ружено, Ружено…»

— Далі плануємо продовжувати роботу по всіх трьох версіях. — Начальник карного розшуку ще раз оглянув присутніх, немовби перевіряв, яке враження справила його доповідь, а тоді згорнув папку з матеріалами справи і важко опустився на стілець.

Зусиллям волі Коваль відігнав од себе спогад про Ружену. Почав серед тиші неголосно, немов роздумуючи:

— Крім Орла і Тюмені, підключимо карні розшуки Далекого Сходу. Треба встановити прізвище цього німця з Куча-ви, коханця Каталін, і з'ясувати, чи є у нього алібі. Я хотів звернути вашу увагу, товариші, і на деякі, нібито дрібні, деталі. Для мене, наприклад, і досі не ясно, кого чекала у гості вдова Іллеш. Друге. Прийшли ці гості чи ні? Дуже важливим є питання: з ким дружила загибла, хто мав доступ у її дім? Тут ще не все з'ясовано. Товаришу лейтенанте, — звернувся до інспектора Козака. — Ви цим займаєтесь?

— Так точно, товаришу підполковник! — підхопився дільничний. — Вона ні з ким не водилася. Ні в кіно, ні в гості не ходила. І до себе нікого не кликала.

— А дочки?

— Єва теж відлюдкуватою була; похмуре дівча, мовчазне. Знала тільки фабрику і дорогу додому. На ній немов тавро лежало… Може, батькові гріхи. Менша трохи веселіше жила. Все-таки школа, подружки… Ця і в кіно могла забігти… А вдома у них телевізор стояв.

— Мене завжди хвилює, — сказав Коваль, коли Козак закінчив, — проблема жертви. Причини й обставини злочину повністю виявляються тільки після детального вивчення життя потерпілих. Жертва є одним із учасників події. І жертва не тільки об'єкт злочину, своєю неправильною поведінкою вона може й сама сприяти трагедії. Я ніколи не розберуся у злочині, поки не вивчу усі зв'язки жертви з навколишнім світом. З цього завжди починати треба… Отже, повторюю: кого чекала у гості тієї ночі Каталін Іллеш? І чи прийшли вони, ці гості?

Коваль помітив, як Бублейников ледь помітно здвигнув плечима і нахилив голову.

— У домі разом з Каталін вечеряла одна особа, а на подвір'ї виявлено сліди двох, — пояснив свою думку підполковник, і далі поглядаючи на майора Бублейникова, який сидів на стільці у позі розчарованої дитини. — І кардинальне питання: де знаряддя злочину, де НІЖ?

При цих словах Бублейников ожив, стрепенувся, і Коваль навмисне зробив паузу, даючи можливість майору скористатися нею. Проте Бублейников не наважився перебити.

— У вас інші міркування, Семене Андрійовичу? — сам звернувся до нього підполковник.

— Я думаю, Дмитре Івановичу, цей ніж ми знайдемо тільки у братика, якщо Шефер не закинув його в Латорицю.

— Поки що у мене склалося інше враження. З усіх нам відомих версія «Убивця-спадкоємець» — найслабша. Все у ній на поверхні.

Звіряче вбивство заради спадку, можна сказати, на очах у жителів містечка, що знають про ворожнечу між братом і сестрою? Ні! Спадщина — це така річ, яку відвойовують для того, щоб нею користуватися. А як Шеферу користуватися будинком, речами Каталін на очах у всіх? Думаю, навіть тоді, коли все це законно перейде братику, він ще довго не торкатиметься цього майна. — Коваль глянув на Бублейникова. — Але поки у нас мало даних і «за», і «проти» цієї версії, обійдемося без дискусій. Вони — безпредметні. Майбутнє покаже…

Щодо знаряддя вбивства, є й нові дані. Досі ми орієнтувалися на ніж, що належав Іллеш Сьогодні знаємо, що і Кравців з Самсоновим робили ножі у майстерні. Що то були за ножі і де вони? Це розширює межі нашого розшуку…

Підполковник замовк.

«… Концентровані телепатичні поля винесли його через вікно у призахідний надпростір, — пригадалися Ковалю слова Наталчиного жарту, і він із прихованою іронією поглянув на сердитого Бублейникова. — Справа прояснялася…» Чи не майора мала на увазі ця дзига? Не батька ж, в усякому разі!..»


Поглянув на вулицю, збираючись з думками. Сонце ще не вийшло з туману, але вже окреслювалися обриси не тільки дахів, а й стін будинків на протилежному боці.

— Найважливіше зараз, на мою думку, ізолювати підозрюваних, щоб не збільшилось жертв, — додав Коваль. — Тут кожна хвилина дорога, і невідкладне відрядження у Тюмень є правильним рішенням. Що ж до Шефера, то він не являє небезпеки. Якщо навіть убив сестру, що малоймовірно, то

1 ... 36 37 38 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні над Латорицею», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні над Латорицею"