Читати книгу - "Диво для генерального, Аріна Вільде"

Щоб заспокоїтися йду до вбиральні, вмиваю обличчя холодною водою. Потім закриваюся в кабінці і одразу ж у вбиральню забігають троє дівчат. Каблуки голосно стукають по підлозі. Дівчата весело сміються.

- Ти так і не розповіла, як тобі вдалося Багірова до рук своїх прибрати? Він ніколи на жодну жінку в офісі уваги не звертав.

Я завмираю у кабінці, забуваю навіть як дихати.

Це й є нова жінка мого чоловіка? Хочеться виглянути та побачити її. Не те щоб мені було не всеодно, просто цікаво на кого він проміняв мене і наш багаторічний шлюб.

- Хм, крапелька хитрості і він мій, - зарозуміло заявляє та.

Я вся перетворююсь на слух.

- Ну Христино, не томи. Присягаюся, я нікому.

- І я! Нумо.

- Все дуже просто, я посварила їх із дружиною. Ми були у відрядженні і я пробралася до нього в номер, доки він приймав душ. Зробила кілька відповідних фото, відправила його дружині з його телефону. Я пароль давно підгледила у нього. Ну, і ця дурненька повірила. А як не повірити, коли інша жінка відправляє тобі з телефону чоловіка такі повідомлення? Ось вона його в зраді й запідозрила та подала на розлучення. Не думала що це буде так просто. Хоча, подейкують, вона перед тим як подати на розлучення ще й дитину від іншого чоловіка нагуляла. Тож я Олексію, вважайте, добро зробила.

Мене захльостує лють. А ще сором. Це що виходить?... Льоша не зраджував мені? Господи, якщо це правда, то що я наробила дурна? Хоча, зачекайте, адже він сказав, що одна зрада точно була.

Голова йде обертом від нової інформації та здогадів. Я чекаю коли дівчата підуть, на ногах, що не гнуться, залишаю вбиральню і йду коридором.

Ноги самі мене несуть до фінансового відділу. Мене трусить. Я хочу розчавити ту Христину, яка увірвалася в моє життя і все зіпсувала.

- Мене шукаєш? - На зустріч йде Руслан. – Передумала щодо вечері? - Він усміхається мені, у мене ж перед очима все пливе.

- Не зараз, добре? – відмахуюсь від нього та зупиняюся біля кабінету начальника фінансового відділу. Мого колишнього чоловіка.

Я маю з'ясувати все. Прямо сьогодні.

Я стукаю кілька разів і штовхаю двері. Льоша побачивши мене хмуриться. На обличчі здивування.

- Привіт, - він підводиться зі свого місця, так і завмирає, не знаючи куди себе подіти.

- У мене до тебе коротка розмова, не хвилюйся, вимагати твого звільнення я не збираюся, - посміхаюся я і зачиняю за собою двері.

Льоша прочищає горло.

- Добре. Що за розмова? До речі, машина так і стоїть під будинком, ти її не забрала.

- Вона мені не потрібна.

- Я погарячкував тоді, зрозумій. Машина твоя, я можу тобі ключі на роботі віддати, якщо хочеш.

Я влаштовуюсь у крісло навпроти нього.

- Я не про це прийшла поговорити, - нарешті до мене повертаються сили. - Хочу, щоб ти звільнив Христину. Це твоя секретарка?

- Христина? Вона – мій заступник. Чим тобі вона не догодила.

- Ти можеш мені не вірити, але я щойно дізналася, що це вона надсилала мені ті повідомлення.

- Які повідомлення?

- Що ти мені зраджуєш. Що ти маєш іншу жінку. Коли ви були у відрядженні, вона надіслала мені фото твого номера, розкиданого одягу і тебе в душі.

Вираз обличчя Льоші змінюється миттєво.

- Це точно? - він ледве стримує себе від гніву, причому я не можу зрозуміти на мене сердиться або на неї.

- Інформація з перших вуст.

- Дідько, я придушу її! - Гаркає мій колишній чоловік і б'є кулаком по столу.

На якийсь час між нами запанувала тиша, кожен думає про своє.

- Але це все одно не змінює того, що ти мені зрадив рік тому.

- Не змінює, - погоджується зі мною Льоша. – Якби я міг повернути час назад, я все змінив би.

- Але змінити нічого не можна, Льош. Так що давай зробимо так, щоб у стінах компанії ми як могли не зустрічалися. Просто ігноруй мене, якщо раптом побачиш. Я тобі за це буду вдячна.

Я встаю з крісла, але питання колишнього чоловіка змушує завмерти і затриматися.

- Що в тебе з нашим генеральним?

- Це тебе не стосується.

- Він знає, що ти вагітна? – летить мені слідом, коли я покидаю його кабінет.

І одразу ж натикаюся на злого як чорт Руслана.