Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

В 1969 році «Хіросіма» під водою зіткнулася з американським підводним човном, але з пом'ятим носом повернулася в базу своїм ходом.

24 лютого 1972 року під час пожежі на «Хіросімі» загинули 30 офіцерів і матросів. Ще 12 були блоковані в кормовому відсіку, де провели 24 дні без світла, зв'язку, їжі, з мізерними запасами води, з перебоями отримуючи повітря з інших відсіків. Цим пощастило. Всі залишилися живі.

А в народі жартували: як у темряві впізнати матроса Північного флоту? Дуже просто: він світиться.

2

Але зате вже наші працівники кіно не зганьбилися. Всьому люду вони показали сувору правду життя. У тому ж 1961 році на «Мосфільмі» режисер Юрій Вишинський зняв фільм, який так і називався: «Підводний човен». Сюжет такий: холодна війна, мир на межі ядерної катастрофи, в будь-який момент може вибухнути Третя світова війна, океан, глибина, атомний підводний човен, зв'язок з базою втрачений, капітан не знає, почалася війна чи ні, наносити ракетний удар по противнику чи ще трохи почекати... А один матрос вхопив дозу, його треба терміново зняти з корабля і доставити в госпіталь на плавбазу. Але було вирішено не переривати виконання бойового завдання заради однієї людини, нехай мучиться.

Прем'єра фільму відбулася 17 січня 1962 року.

Глядачі ридали.

А чого ж, питається, ридати? Човен у фільмі - американський. І матрос - американський. Імперіаліст. Це в них, у вовчому світі, у світі чистогану, так до людей ставляться.

В цей же час йшов у нашій великій країні фільм «Біла кров», знятий східнонімецькими братами. Режисер Ґотфрід Кольдіц. Прем'єра відбулася в Москві 15 серпня 1960 року. Сюжет: західнонімецький офіцер бере участь у випробуваннях ядерної зброї у США. Сенс випробувань: ядерним зарядом зламати оборону червоних і тут же використовувати пролам для кидка в глибину через епіцентр, щойно пролунав вибух. Агресори - що з них візьмеш? Атакують лише 7-8 осіб. Усі у сріблястих скафандрах, схожі на космонавтів. Але підступні американці не своїх людей на випробуваннях під радіацію підставляють, а молодших партнерів по блоку НАТО. У західнонімецького офіцера скафандр порвався, і він схопив дозу... Далі - драма... Далі - повільне болісне вмирання. Його лікують, але медицина безсила. В останніх кадрах прозрілий герой дивиться на глядача і шепоче щось на кшталт: «Люди, я любив вас! Будьте пильні!»

І знову глядачі ридали.

А за 6 років до прем'єри, 14 вересня 1954 року, з ініціативи і під керівництвом видатного полководця Маршала Радянського Союзу Жукова Георгія Костянтиновича той же сценарій був програний на Тоцькому полігоні Південно-Уральського військового округу. Бомбардувальник Ту-4 жбурнув одну «Тетяночку» - нагадаю, що так називали першу радянську серійну атомну бомбу РДС-4 потужністю 28 кілотон (що майже в півтора рази більше потужності атомної бомби, скинутої на Хіросіму), - на підготовлену оборону умовного противника, після чого через утворений пролам у ворожій обороні рвонули війська. 45 тисяч осіб.

В жахливому фільмі про клятих імперіалістів - 7 або 8 осіб. У нашій реальності - 45 тисяч. У супостатів - атака в блискучих скафандрах. У нас - у бавовняних накидках. У них молодших партнерів по блоку НАТО підставляють, у нас - своїх. У них лікують. У нас — ні.

Центральний орган Міністерства оборони газета «Красная звезда» 9 липня 1992 повідомляє:

Такі елементарні запобіжні заходи, як дезактивація техніки, зброї та обмундирування, не застосовувалися. Ніякого спеціального медичного спостереження за станом їх здоров'я встановлено не було. Засекречені і забуті, вони жили, як могли, без усякої уваги з боку держави... Кожен дав підписку, клятвою зобов'язавшись мовчати про це протягом 25 років.

45 тисяч молодих чоловіків повільно (або швидко) вмирали, не маючи права розповісти лікарям, що ж з ними сталося. А лікарі, вперше зіткнувшись з ознаками невідомих їм хвороб, нічим допомогти не могли.

Але й це не все. Учасників тих навчань ніхто не попередив: хлопці, вам краще утриматися від продовження роду. Вони поверталися зі служби додому, одружувалися, заводили дітей. А в першому і наступних поколіннях мали нащадків з м'якими кістками, роздутими головами, трьома ногами при одній руці.

А ми плакали в кінотеатрах над «Білої кров'ю» і «Підводним човном».

3

Тим часом імперія Хрущова - Козлова, вірніше - Козлова - Хрущова, впевнено йшла до свого краху. 23 липня 1961 року повстало радянське місто Александров. Як завжди в таких випадках, гнів люду був спрямований проти відділень міліції та міського комітету Комуністичної партії. Заколот був придушений. І знову - тюремні терміни активістам, чотири смертні вироки призвідникам.

А через тиждень, 30 липня 1961 року, газета «Правда» опублікувала нову Третю програму Комуністичної партії Радянського Союзу. Народ повинен був її вивчити, схвалити, внести доповнення й уточнення. У жовтні 1961 року історичний XXII з'їзд Комуністичної партії цю програму повинен був затвердити.

Ось ми й підійшли до того, про що я казав на початку книжки.

Тепер тільки додам, що Третю програму Комуністичної партії писали дурні і злочинці.

Судіть самі.

Відповідно до Третьої програми Комуністичної партії до кінця 1965 року в Радянському Союзі планувалося скасувати всі податки з населення. Першу фазу комунізму було вирішено побудувати до 1970 року. Повний комунізм - ще через десять років, до 1980 року.

З гордістю повторю ті великі накреслення. До 1970 року було намічено:

* Перевершити в багато разів і залишити далеко позаду обсяг промислового виробництва США.

* Різко підвищити продуктивність праці з одночасним різким скороченням робочого дня і робочого тижня.

* Забезпечити в Радянському Союзі найвищий рівень життя в порівнянні з будь-якою країною капіталізму.

* Надати кожній сім'ї безкоштовну квартиру, користування якою теж має бути безкоштовним.

* Скасувати плату за електрику, воду, газ, опалення.

* Громадський транспорт зробити безкоштовним.

* Ввести безкоштовний одяг і харчування для школярів, безкоштовне громадське харчування на виробництві.

* Санаторії, курорти, будинки відпочинку, туристичні бази зробити безкоштовними.

* Те ж саме - щодо дитячих садків, спортивних залів, басейнів, стадіонів, цирків, театрів, кінотеатрів, масових видовищ, футбольних матчів і тому подібного.

* Всі магазини зробити магазинами без продавців.

* Різко поліпшити медичне обслуговування трудящих. Медицина і всі медикаменти - безкоштовно.

До 1980 року передбачалося поступове відмирання держави і всіх її функцій, перехід до громадського самоврядування людей і здійснення великого принципу: ВІД КОЖНОГО - ЗА ЗДІБНОСТЯМИ, КОЖНОМУ - ЗА ПОТРЕБАМИ.

Простіше кажучи - люди будуть працювати не тому, що потреба змушує, а тому, що усвідомлюють: робота