Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3"

Будівля, до якої ми увійшли, була величезна і майстерно зведена — блискучий зразок архітектури невідомої геологічної минувшини. Внутрішні перестінки були тонші за зовнішні стіни, однак чудово збереглися на нижніх поверхах. Складності лабіринту додавали різновисокі поверхи, притаманні усьому місту, і ми майже напевно одразу б загубилися, якби не позначали пройдений шлях клаптиками паперу. Спершу ми вирішили обстежити ветхіші горішні приміщення, а тому видерлися футів на сто вгору, туди, де просто неба руйнувалися кімнати, засипані снігом через відсутність даху. Ми підіймалися вгору, долаючи високі кам’яні плити з ребристою поверхнею, які повсюдно використовувалися замість східців. Кімнати, які нам траплялися на шляху, були найрізноманітніших форм і розмірів — від п’ятикутних і трикутних до цілком кубічних. Можна з упевненістю сказати, що, як правило, вони були завбільшки 30 x30 футів, а заввишки — двадцять, хоча траплялися й більші. Ретельно обстеживши горішні частини, ми поверх за поверхом спустились у нижні приміщення і незабаром виявили, що потрапили у нескінченний лабіринт, де кімнати й коридори переходили одні в інші та, вірогідно, вели до якихось безмежних територій поза цією спорудою. Циклопічна масивність і гігантські розміри усього, що нас оточувало, почали пригнічувати, а в обрисах, пропорціях, оздобленні й конструктивних особливостях цього немислимо давнього мурування вгадувалось щось глибоко нелюдське. З настінних зображень ми дуже швидко зрозуміли, що цьому жахливому місту вже багато мільйонів років.

Ми поки що не могли знайти пояснення інженерним принципам, за якими ці величезні кам’яні брили були урівноважені та припасовані одна до одної, хоча давні будівельники безумовно покладалися на можливості арки. У пройдених нами кімнатах не було геть ніяких меблів, і ця обставина підтверджувала припущення, що місто покинули відповідно до заздалегідь продуманого плану. Головною рисою декору була майже універсальна система барельєфів, які довгими горизонтальними смугами завширшки у три фути покривали стіни від стелі до підлоги і чергувалися із такої ж ширини смугами вигадливого орнаменту. У цього правила були винятки, однак вони лишень підтверджували його загальність. Втім, доволі нерідко низка гладких картушів[123] з чудернацьки розташованими групами цяток могла трапитися і серед орнаментальних смуг.

Досить скоро ми зауважили довершену техніку різьблення, яка в естетичному вимірі відповідала найвищим взірцям досконалості, однак в усіх своїх проявах була чужою геть усім мистецьким традиціям людства. Жодна скульптура, яку мені доводилось бачити, за майстерністю виконання не могла зрівнятися з тими витворами. Найдрібніші деталі рослинного і тваринного світу були передані на диво точно і яскраво, незалежно від глибини і масштабу різьблення; абстрактніші композиції вражали дивовижною складністю. Візерунки свідчили про глибоке знання законів математики і дивували поєднанням примхливих симетричних кривих та кутів, раз по раз відтворюючи число п’ять. У рельєфних смугах дотримувалися суто формалістичної традиції зі своєрідним ставленням до перспективи, однак сила їхнього художнього впливу була надзвичайною, попри те, що нас від того часу відділяла ціла прірва тривалих геологічних періодів. Метод їх творення полягав у незвичайному зіставленні поперечного перетину предмета з його двовимірним силуетом, що свідчило про схильність до аналітичної психології, якою не переймалася жодна інша відома нам раса минулого. Марно навіть порівнювати це мистецтво з представленим у музеях. Ті, хто бачив наші світлини, можливо, помітять, якою мірою зображене на них нагадує дивовижні концепції найсміливіших футуристів.

Орнамент у вигляді візерунків був виконаний технікою заглибленого рельєфу, утопленого в стіни на один-два дюйми. Коли з’явилися картуші з групами цяток — очевидно, це були написи якоюсь невідомою первісною мовою, в якій використовувалася незнайома абетка — сам орнамент був заглиблений на півтора дюйми, а цятки — ще додатково на півдюйма. Зображення на смугах були виконані технікою низького рельєфу і заглиблені у товщу стіни на два дюйми. На деяких зразках ми помітили майже невидимі сліди від фарби, хоча невблаганний час практично знищив будь-які ознаки пігментації. Що більше ми вивчали незвичайну техніку виконання художніх робіт, то більше нею захоплювалися. За неухильною традиційністю стилю можна було помітити неабияку спостережливість і графічну майстерність митців, і, відповідно, наслідування певних канонів ще більшою мірою символізувало й підкреслювало реальну природу або суттєві відмінності зображуваних предметів. А ще ми відчували, що окрім цих легко помітних визначальних якостей є ще інші, які нам годі усвідомити. Деякі особливості неявно натякали на приховані символи та впливи, зрозуміти які глибше і тонше могли б допомогти інший ментальний та емоційний досвід і ширший або й цілком відмінний сенсорний апарат.

Теми для скульптурних робіт, вочевидь, були запозичені з життя уже неіснуючої епохи і охоплювали значну кількість історичних сюжетів. Ця надмірна заглибленість первісної раси в історію — за випадковим збігом обставин, вона дивовижним чином зіграла на нашу користь — подарувала нам приголомшливу кількість інформації, а тому ми віддали перевагу фотографуванню та замальовкам, а не іншим дослідженням. У деяких кімнатах серед домінуючих знайомих інтер’єрів новим елементом виглядали мапи, астрономічні таблиці та інші наукові композиції у збільшеному масштабі — усе це вельми нехитро і красномовно підкріплювало інформацію, яку ми уже зібрали завдяки вивченню барельєфів та візерунків. Натякаючи, що може статися, якщо я оприлюдню всю інформацію, якою володію, я сподіваюсь лише, що моя розповідь не стане причиною перемоги нерозсудливої цікавості над здоровим глуздом і обережністю у тих, хто мені повірить. Може статися лихо, якщо хтось із них поспішить вирушити до цього жахливого царства смерті, знехтувавши застереженням, яке мало на меті утримати їх від такого бажання.

Високі вікна і здоровенні двадцятифутові дверні проходи перетинали візерунки та барельєфи стін; подекуди в них іще збереглися скам’янілі дерев’яні планки — майстерно вирізьблені та відшліфовані, — які колись були частинами віконниць і дверей. Усі металеві кріплення давно розпались, але деякі двері лишилися на місці, тож нам довелося вибивати їх, аби пройти з однієї кімнати до іншої. Віконні рами з дивним прозорим склом, переважно еліптичної форми, подекуди вціліли, однак було їх небагато. Нерідко ми натрапляли на величезні ніші, головним чином порожні, хоча коли-не-коли в них траплялися доволі дивні предмети, вирізані із зеленого мильного каменю: очевидно вони були поламані або низької якості, тому їх і покинули тут. Решта отворів мала, поза сумнівом, стосунок до тогочасних механічних пристроїв — систем опалення, освітлення і чогось подібного, — їх ми бачили зображеними на барельєфах. Стелі вирізнялися простотою, проте інколи були інкрустовані шматочками зеленого каменю або плитками, які тепер майже всі повідпадали. Місцями підлога теж була вимощена такими плитками, але загалом переважав звичайний камінь.

Як я уже казав, у приміщеннях не було меблів або іншого майна, яке можна було забрати, однак скульптурні роботи давали чітке уявлення про дивні пристрої, які колись стояли у цих схожих на склепи лунких кімнатах. На горішніх поверхах, над кригою, густим шаром лежали уламки, сміття, скалки, але на нижніх рівнях було чистіше. У деяких нижніх кімнатах і коридорах мало що лишилося, крім пилу з піском та старовинних орнаментів, а інші мали