Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

Я довго не могла заснути. Я ніби відчувала його подих досі на своєму обличчі. Я не розуміла, що він міг так раптово розгледіти в мені. У нього була Софі і мені здавалося, що жоден чоловік не відмовився б від такої жінки, як вона. Може, він вирішив, що перед дружиною має якісь зобов'язання? Не у нашому випадку. І хіба я не дала йому зрозуміти, що наш шлюб – помилка?

Я перевернулася на інший бік і, зрештою, відпустивши всі думки, заснула. Приїде герцогиня, і наставить сина на правдивий шлях. І вкаже мені знову на моє місце... Хоча тепер можна було б порівняти наші шлюбні татуювання. Щоправда, опік пошкодив його. І ще цей опік… немов Деміан хотів позбутися татуювання.

Я не одразу зрозуміла, що  те, що я почула - не сон. Прислухавшись до нічної тиші, я вже заспокоїлась і з полегшенням зітхнула. Але крик повторився. Поруч. За стіною. То був голос Деміана...