Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

А, таки й цього зачепила. Дивись, щойно скелею був! Хотів було щось сказати старший із братів, але я некультурно його обірвала.

- Краще зверни увагу на Бернару Портсон. Вона від тебе божеволіє! Ти настільки сліпий, що цього не бачиш? На кожному зборі вона не відводить від тебе очей, все чекає, коли ти на неї подивишся, червоніє від мимобіжного погляду, а ти – цурбан байдужий!

- Бернара? Вона дивиться на Кірама.

- Та ти дурень! Усі знають, що Кірам не по дівчатам. Думаєш, це не очевидно? Дозволь йому самому обрати свій шлях, не роби нещасними всіх довкола себе!

Кірам, який не брав участі в спільній розмові, несподівано підняв голову і з подивом глянув на мене.

- Це нормально, Кірам, бути собою нормально. Не хочеш дівчат, шукай хлопця! У клані Нексвілов якраз є для тебе пара… Ти й сам це знаєш…

Я втомилася говорити, ніби користувалася магією весь цей час. Мабуть, надто багато емоцій вклала у свої слова. Я рушила до дверей під погляди всіх спантеличених Нотрилів, але зупинилася, згадавши ще одну історію, яку залишила поза увагою.

- Аліто, якщо ти колись вирішиш піти з дому цього тирана, ти можеш прийти до мене. Я знаю, де тебе ніхто не знайде.

- Не смій лізти до нашої родини! - Калеан нарешті вийшов з себе.

- Тобто тобі можна лізти в моє життя? А мені не можна у ваше? Ким ти себе уявив? Ти - не бог!

- Есмо, пробач, будь ласка, - до мене йде Елім, - пробач, давай поговоримо.

- Ні, Еліме. Ми можемо бути лише друзями, цього не змінити.

Я вже стою у дверях.

- Стривай, Есмо. Я повинен тобі дещо сказати… Кожен із нас теж був закоханий у звичайну людину, але, як ти бачиш, усі ми самотні зараз, бо це шлях у нікуди.

- І це, на твою думку, привід робити інших нещасними?

- Я говорю це для того, щоб уберегти тебе від наших помилок. Якщо ти вибереш шлях із людиною, ти приречена на страждання. Я не бажаю цього для тебе. Краще обірвати все одразу, поки твоє серце не зачеплено глибоко, - Елім говорить зі щирою турботою, я навіть пом'якшала.

- Пізно, Еліме.

Його очі дивляться на мене сумно, а я стуляю зуби, щоб не показувати справжніх емоцій. Мені боляче згадувати про Енді, але зараз думки про нього надають мені сили.

Я вийшла з дому Нотрилів і пішла своїм кроком до лісу. Місце для мене незнайоме, але я не налякана. У разі чого я можу створювати вогонь голими руками. Чого мені боятися? Після цього вечора я стала ще сильнішою. Я раптом відчула свою могутність на всі вісімдесят дев'ять відсотків. Адже це майже дев'яносто! Усі клани раптом захотіли мене приєднати до своєї сім'ї, прикриваючись добрими намірами, обіцяючи захист, але сьогодні я переконалася остаточно, вони хочуть підвищити свою значущість за мій рахунок.