Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

Глава 20. Елізабет

Рівно через п'ять хвилин двері в мою кімнату знову відчинилися. Схоже на те, що особистий простір у мене був тільки в туалеті, який закривався на клямку, тому бажаючим побачити мене доводилося тарабанити у двері і чекати зовні, поки я сама не вийду. Моя ж кімната вважалася громадським місцем, куди можна було заходити всім і кожному і не важливо чим я можу займатися в цей момент.

Еліза виглядала дуже стримано, але погляд видавав її справжній стан. Гострий, колючий і пронизливий.

Я зціпила руки за спиною, щоб не показати хвилювання. Чесно, я побоювалася цю жінку. В першу чергу тому, що в дитинстві вона не соромилася використовувати по відношенню до мене метод батога і пряника. Щоправда, пряника ніколи не слідувало. Її улюбленою зброєю був тільки батуг.

 - І як це назвати, Еллі? - мачуха вальяжно увійшла в мою кімнату і обвела її прискіпливим поглядом. Треба зізнатися, заходила вона сюди дуже рідко. Найчастіше, із необхідності. Скривившись при вигляді мого улюбленого плюшевого зайця, який залишився у мене ще від мами, подивилася прямо на мене.

 - Що саме? - намагаючись звучати якомога впевненіше, відповіла я.

 - Дженні сказала, що ти відмовляєшся робити за неї домашнє завдання.

 - Мені здається, Дженні вже не маленька, щоб самій справлятися з підготовкою до навчання. Випускні тести все одно їй доведеться здавати самій, так нехай вивчить хоча б що-небудь.

Серце билося так голосно від хвилювання, що здавалося Еліза чує кожен його зрадницький удар.

- А ти не забула, що залежиш від мене, дівчинко? - вигнувши брову, жінка зробила крок в мою сторону. Я у свою чергу відступила назад. Дідько, знову моя слабкість.

 - Елізо, мені залишилося залежати від вас зовсім недовго. Незабаром я отримаю гроші, які мені залишив батько і орендую собі квартиру, щоб підтягти навчання і бути готовою до стажування в компанії.

Еліза хмикнула, спопеляючи мене крижаними очима.

 - Ти вже все продумала, та дівчинко?

 - Так.

 - Тоді я тебе розчарую. По-перше, ніякої квартири ти орендувати не станеш. Жити залишишся тут, і як і раніше будеш готувати, прибирати і виконувати домашнє завдання своєї сестри.

 - Зведеної сестри, - поправила я, але Еліза тільки плечима повела.

- По-друге, а зараз слухай уважно. Ти пам'ятаєш скільки коштує навчання в одному з найпрестижніших університетів, країни, в якому ти, до речі сказати - вчишся?

- Так, - тихо відповіла я.

 - Не мало, вірно? Так ось, якщо ти раптом вирішиш з'їхати - я буду мати повне право не платити за твоє навчання. Зараз я це роблю - бо ти нібито моя дочка. Але зробиш крок за поріг - не отримаєш ані копійки.

Дівчата, дякую за ваші коментари ті зірочки! Вони дуже багато для мене означають!)))