Читати книгу - "Небезпечний, Ніколь Кові"

СОФІ КЕРР

Я прийняла душ і вийшла з кімнати, щоб знайти Ремі. Кемерон пішов в душ після мене, тож я не стала його чекати.

Зачинивши за собою двері, я спустилась по сходам, шукаючи поглядом рудого. Аж раптом хтось до мене заговорив. Крізь гучну музику я не одразу зрозуміла, що жіночий голос звертався до мене, але коли руда дівчина з довгим волоссям взяла мене за руку я обернулась.

На ній була коротка синя сукня в паєтках, волосся зібране, чорні колготки та чорні високі каблуки.

-Привіт, не хочеш випити?-запитала вона, посміхаючись мені губами в червоній помаді.

-Ні, дякую.-відповіла я, згадуючи як мені було погано минулого разу від двох келихів. А один я вже зробила.

-Я Нексі.-представилась вона і відставила другий келих.

-Софі.-відповіла я, бігаючи очима по натовпну, та рудої кучерявої голови ніде не було.

-Класна вечірка, правда?-почала розмову нова знайома і я кивнула.

-Її мій друг влаштував.

-Так, Ремі. Я в курсі.

-Ти не бачила його часом?-оживилась я.

-Здається він пішов з якоюсь дівчиною в кімнату.-пожала плечима вона.-Та ти теж час не гаяла, правда?-на її губах зʼявилась крива усмішка.

-Ти про що?-не розуміла я.

-Припини!-засміялась вона.-Всі бачили, як Кем тягнув тебе в кімнату. Всі мріють з ним переспати.

-Ти помиляєшся.-насупилась я і хотіла піти, та вона мене зупинила.

-Гей, не сприймай це близько до серця.-я зупинилась і прибрала пасмо волосся за вухо.-Бери приклад з мене.

-Що?-здивувалась я.

-О, пробач, я лізу не в свою справу.-відмахнулась вона.

-Кажи вже, як почала.-вимагала я.

-Знаєш, Софі... Кем важка людина. Він спить з дівчатами, тоді кидає їх і повертається до мене. Та мені вже це набридло, тож я просто викинула його зі свого життя. Він такий вигадник, чесне слово. Постійно розповідав, що я особлива, що божеволіє від мене. Знаєш, він навіть казав, що тільки зі мною спить без резинки. Постійно говорив, що всі інші брудні хвойди і він не хоче їх торкатись. Та мені байдуже на нього. Ось він і біситься. Здається ти не погана, Софі, тож я просто хотіла тебе по жіночому попередити.-сказала вона і обернулась.-Здається Ремі повернувся. Я вже піду, до зустрічі.

Нексі допила свою склянку і пішла крізь натовп на вулицю, а я так і лишилась стояти на місці.

Не знаю, чи була це правда, та вона... може вона дійсно хотіла допомогти? Якийсь сенс у цьому був - він справді спав зі мною з презервативом, а з нею ні. Тож... завтра він може мене кинути і піти до неї, а я як дурепа литиму сльози в подушку за Тернером.

Господи, Софі... яка ж ти дурна... я проміняла Ніка, чесного і благородного, на якогось Паяльского бабія, який ще й крім того всього вважає мене брудною повією. Я нікчемна...

На очі набігли сльози і я кинулась до Ремі.

-Привіт!-почала я.

-Софі, щось сталось?

-Ні, я вже поїду додому. Просто хотіла сказати, що я поновилась в коледжі і якщо ти не проти, буду працювати після обіду.-сказала я і той здивовано на мене поглянув.

-Поновилась? У тебе ж не було грошей.

-Давай завтра про це поговоримо?

-Добре.-пожав плечами він.-Може переночуєш тут?

-Ні, ліпше вдома. Відпочивай, ти зробив справді круту вечірку.-сказала я і обійняла його на прощання.

-Подзвони мені, як доберешся!-вигукнув він, коли я вже вибігла на вулицю.

І щойно таксі привезло мене додому, я розплакалась як мале дівчисько.

_______

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 

Я вийшов з кімнати, оглянувши натовп. Певно Софі була десь з Ремі чи якимись його пересічними знайомими.

Шелбі лизався з якоюсь брюнеткою. Що ж...

Я вийшов на вулицю, дістав з пачки цигарку і підкурив. Секс з Софі виснажив мене, хоч і був швидким. Перед очима досі стояв образ її оголеного тіла, її пружних грудей і звабливих ніжок. Це щось неймовірне - займатись коханням з такою ніжною, чистою, незайманою крихіткою. Я був ніби залежний від неї.

Випустивши дим, я відчув як хтось вдарив мене по плечу. Шелбі.

-Ти вже награвся з тією брюнеткою?-засміявся я.

-Здається вона не готова мені відсмоктати. Не хочу витрачати на неї час.-безтурботно відповів той.-А як твої успіхи? Ну, з Софі.

-Я не розповідатиму тобі.-закотив очі я і знов затягнувся димом.-До речі не бачив її?

-Вона розмовляла з Ремі.-відповів Шелбі і оглянувся назад.-Ходімо випʼємо чогось. Маю розмову до тебе.

Я кивнув, викинув недопалок і поплівся за другом. В будинку ми взяли по пляшці пива і всілись на дивані де найменш було чути гучну музику.

-Телефон з якого надсилали листи Софі увімкнувся. Ми простежили геолокацію, але це голка в купі сіна.-почав Шелбі.

-Де був телефон?-запитав я.

-В Святій Марії.

-Чорт...-зашипів я.-Там пів мільйона студентів, як ми знайдемо того виродка? Це ж може бути хто завгодно.

-Не знаю, Кем. Я дав завдання хлопцям, вони працюватимуть над цим. Але ж ти розумієш, телефон майже завжди вимкнений.-відповів друг, відпивши ковток пива зі своєї пляшки. Я повторив його дії.

-Це якийсь виродок, якому не потрібні гроші. Він хоче познущатись. Навіть якщо Софі заплатить йому кляті десять штук, він вимагатиме ще. Вона не знайде гроші і він її зганьбить. Ми маємо знайти його і пояснить, що так робити не слід.-гарчу я.

-Зрозумів.-кивнув друг і я встав.

-Господи, де вона взагалі ходить?-сказав я і Шелбі засміявся.

-Ти як песик, бігаєш за господаркою всюди.

-Я розібʼю тобі голову.-попередив я і пішов крізь натовп, та пташки ніде не було.

Я знайшов поглядом Ремі і діставшись до нього, привітався з ним за руку.

-Привіт, не бачив Софі? Шелбі казав, ти з нею розмовляв.-почав я і Ремі ніби почав щось згадувати.

-А, так!-вигукнув він, аби я почув його крізь музику.-Вона казала, що поновилась в коледжі і працюватиме після обіду.

-Я в курсі. Де вона зараз?-запитав я, та Ремі був таким пʼяним, що не одразу зрозумів сенс моїх слів.-Ремі, не дратуй мене, згадуй!-рикнув я і поглянув на годинник на руці. Вже шоста ранку, а Керр ніде нема. Я починав страшенно дратуватись.