Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

Ця стаття врегульовує зміст та форму постанови. Постанова повинна містити:

- найменування органа (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи. Це необхідно для того, щоб, по-перше, забезпечити законність винесеної постанови, тобто справу повинен розглядати правомочний орган, по-друге, визначення органу, в який може бути оскаржено постанову, по-третє, щоб визначити строки оскарження постанови, строк її виконання;

- відомості про особу, щодо якої розглядається справа. Тут мається на увазі зазначення прізвища, ім’я, по батькові, вік, дата народження, місце праці (навчання), місце проживання, та інші відомості, що стосуються до особи правопорушника. Дані, що певною мірою характеризують особу з позитивного (наприклад, наявність заслуг перед батьківщиною, подяки від керівництва за місцем роботи чи навчання, позитивні характеристики та інше) або з негативного (наприклад, судимість, неодноразове порушення норм поведінки у суспільстві) боку, доцільно було б зазначати у протоколі про адміністративне правопорушення для сприяння прийняттю правильного рішення у справі. В такому випадку у постанові треба було б зазначити посилання на ці обставини, в зв’язку з якими було прийнято саме це рішення;

- викладення обставин, установлених при розгляді справи. Фіксування цих обставин необхідно в зв’язку з тим, що вони відображають зміст справи;

- зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Ця вимога забезпечує законність та правомірність накладення адміністративного стягнення, а також дає змогу посилатися на цей нормативний акт при виникненні питань щодо конкретного адміністративного стягнення;

- прийняте у справі рішення. Рішення може бути таким: накласти адміністративне стягнення; застосувати заходи впливу, що перелічені у ст. 24і КпАП або закрити справу. При прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення обов’язково зазначається яке саме стягнення застосовується до правопорушника.

Якщо у результаті вчинення правопорушення було заподіяно майнову шкоду, то під час вирішення питання про накладення адміністративного стягнення одночасно можливий розгляд також питання і про відшкодування винним майнової шкоди. До того ж це питання може бути розглянуто адміністративною комісією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у випадку, якщо сума шкоди не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суддя вирішує дане питання незалежно від розміру шкоди. Прийняте рішення щодо відшкодування майнової шкоди обов’язково заноситься до постанови у справі із зазначенням розміру шкоди, порядку і строку її відшкодування.

У випадку, коли під час затримання, особистого огляду або огляду речей були вилучені речі і документи, постанова у справі повинна зазначати, яким чином вирішується питання щодо них. Обов’язковим є зазначення ідентифікуючих ознак предметів і документів, що були вилучені, задля усунення помилки при виконанні прийнятого рішення.

Однією із гарантій забезпечення захисту прав особи, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого є їх право на оскарження винесеної постанови. Тому постанова у справі повинна містити вказівку про порядок і строк її оскарження (що регулюється главою 24 КпАП).

При розгляді справ про адміністративне правопорушення посадові особи, крім КпАП та інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представниками яких вони є (наприклад, Положення про адміністративні комісії). Законодавством передбачено, що у певних випадках можливо зробити запис про захід стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Надання такої можливості покликано забезпечити оперативність провадження. Таким правом користуються, наприклад, начальник райвідділу міліції або його заступник.

По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

[У частині другій статті 284 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

[У частину другу статті 284 внесено зміни згідно із Законом України № 762-IV від 15.05.2003 p.]

[У статтю 284 внесено зміни та доповнення згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1117-ХІ від 16.10.85 p.; Законом України № 244/94-ВР від 15.11.94 р.]

Ця стаття встановлює вичерпний перелік постанов, які можуть бути прийняті в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення. Усі питання, необхідні для розгляду справи, та недоліки, які перешкоджають розгляду справи (наприклад, недостатність доказів), вирішуються на етапі підготовки справи до розгляду (див. коментар до ст. 278 КпАП). Тому прийняття будь-яких інших постанов є незаконним.

У справі про адміністративне правопорушення може бути винесено таку постанову:

- про накладення адміністративного стягнення. Таке рішення є свідченням того, що особа визнана винною у вчиненні правопорушення. В постанові про адміністративне стягнення обов’язково зазначається, яке саме стягнення накладається на правопорушника. Види адміністративних стягнень надаються у главі 3 КпАП;

- про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 і КпАП (щодо право­порушень, вчинених неповнолітніми від 16 до 18 років). Такими заходами є: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

- про закриття справи. Закриття справи можливе у встановлених законом випадках.

По-перше, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження. Усне зауваження виноситься органом (посадовою особою), уповноваженим вирішувати справу, якщо він вирішує звільнити порушника від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.