Читати книгу - "Після війни. Історія Європи від 1945 року"

485

«Якщо народ ніколи не говорив, перші слова, які він промовляє, є поезією», — Фердінандо Камон у La Stampa, «Tutto Libri», 16 грудня 1989 року.

486

Принаймні до приходу до влади Михайла Горбачова, після чого антирадянське інакодумство перестало бути для Заходу цінністю.

487

Від рум. conducător («вождь») — титул, який використовували деякі румунські лідери. — Прим. пер.

488

Суд та страту розстрільною командою зняли, щоб показати по телебаченню, але запис було оприлюднено лише через два дні.

489

Офіційно, звичайно, турків не існувало. «У Болгарії турків немає» (Дімітар Стоянов, міністр внутрішніх справ).

490

Ці застереження не завжди стосувалися віддалених сільських громад і маленьких провінційних міст, де поліція, не боячись телекамер та публічного осуду, до самого кінця продовжувала діяти безперешкодно.

491

Непрямий реверанс у бік єдиної тривкої спадщини шістдесятих — думки, що молодь за своєю природою перебуває в кращому становищі: за словами Джеррі Рубіна, «ніколи не довіряй нікому, хто старший за тридцять».

492

Таку лінію аргументації, зокрема, розвинув Вольтер у своєму елегантному роз’ясненні Ларі Вулф у книжці Inventing Eastern Europe (Stanford, 1994) (українське видання «Винайдення Східної Європи» вийшло друком у видавництві «Критика» в 2009 році. — Прим. пер.).

493

Навіть перша реакція Рейґана на оголошення воєнного стану в Польщі була очевидно млявою. Тільки після гучної публічної критики (зокрема з боку Генрі Кіссінджера) офіційний Вашингтон зайняв ту прямолінійну позицію, якою він добре запам’ятався.

494

У червні 2006 року Державний Союз Сербії та Чорногорії розпався на дві окремі держави — Сербію та Чорногорію. — Прим. пер.

495

У серпні 1989 року заступник голови Соціал-демократичної партії розкритикував уряд Коля за «поглиблення» кризи через відчинення дверей перед біженцями зі Східної Німеччини, які намагалися виїхати на Захід через щойно відкритий німецький кордон. Однак у Берліні (де СДП традиційно мала сильні позиції) партія отримала на виборах 1990 року значно кращий результат — 35% голосів.

496

Щодо цього Болей з деякою гіркотою зауважила: «Ми хотіли справедливості, а отримали Rechtstaat [конституційну державу]».

497

Друге, що зробив де Мезьєр, — нарешті визнав співпричетність Східної Німеччини до Голокосту та виділив 6,2 мільйона дойчмарок на репарації.

498

Невипадково Міттеран був єдиним провідним західноєвропейським політиком, який спокійно поставився до усунення від влади Горбачова під час невдалої спроби перевороту в Москві.

499

Неабияка іронія полягає в тому, що наступники Міттерана тепер мають давати раду бюджетним викликам і соціальним наслідкам цього самого договору.

500

Не найменшою такою поступкою було призначення поплічника Міттерана Жака Атталі очільником нової інституції — Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), який мав інвестувати кошти у відбудову Східної Європи. Після того як він витратив мільйони на ремонт престижного будинку для себе, але дуже мало на тих, хто мав би бути його бенефіціарами, Атталі з ганьбою усунули з посади. Не схоже, щоб ця ситуація якимсь чином позначилася на його високій думці про себе.

501

Існують свідчення того, що Горбачов пішов на цю ключову поступку несвідомо: це сталося, коли в травні 1990 року він погодився на пропозицію президента Буша щодо того, що право Німеччини на самовизначення має охоплювати свободу «вибору союзів».

502

На думку Ґрасса, сучасна історія Німеччини складається з її постійних намагань роздуватися й розширятися та відчайдушних спроб інших країн континенту ці намагання стримувати — або, за його власним висловом, «кожні кілька років наш національний закреп лікують клізмою “Європа”».

503

Мільке, міністра державної безпеки в 1957‒1989 роках, у 1993 році засудили до шести років позбавлення волі за участь у вбивстві поліцейських у 1931 році. Але вже через два роки його достроково звільнили з огляду на вік: Мільке було 88 років. — Прим. наук. ред.

504

Зверніть увагу, що лише за вісім тижнів до того Горбачов уперто відмовлявся розглянути будь-які зміни такого штибу.

505

Валентин Варенников, який у той час очолював Сухопутні війська, та Дмитро Язов, міністр оборони СРСР. — Прим. наук. ред.

506

На п’ять центральноазійських республік — Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменія та Узбекистан — разом припадало більше територій (18% усієї площі Радянського Союзу), аніж на будь-яку іншу республіку, окрім самої Росії, але їхній сукупний валовий національний продукт у вересні 1991 року становив лише 9,9%. Водночас їхня історія виходить за межі цієї книжки.

507

Але це мало хто передбачав. Дивовижний виняток — есеї Романа Шпорлюка, написані в 1970‒1980 роках та зібрані у виданні Ukraine and the Break-Up of the Soviet Union (Hoover Institution, Stanford, 2000).

508

Не плутати з історичною областю Молдова на західному березі річки Прут у Румунії.

509

Через тюркське походження азербайджанців причини цієї напруги частково можна простежити до винищення вірмен під час Першої світової війни в османській Туреччині.

510

У січні 1990 року в Баку відбулася низка погромів вірменського населення столиці, за різними даними, загинуло до кількох десятків вірмен. Це ще більше загострило конфлікт, і вірмени Нагірного Карабаху продовжували вимагати його приєднання до Вірменії. — Прим. наук. ред.

511

Характерний для Росії погляд на себе — хитке поєднання невпевненості й гордині — влучно описав ліберальний філософ Петро Чаадаєв у «Філософських листах» 1836 року: «Про нас можна сказати, що ми становимо, так би мовити, виняток серед народів. Ми належимо до тих із них, які ніби не