Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 134
Перейти на сторінку:

- Ми не чули про Дарко багато років, - невпевнено озвався друїд.

- Саме тому слід зайнятися ним насамперед. Ніхто нічого не чув про нього багато років, не лише живі, але я добре пам'ятаю те божевілля, яке він влаштував минулого разу, - зазначив Олексій. - Що заважає йому знову спробувати дістати Раду?

- Я помізкую над цим, - кивнув Колтон личу. - Мисливці давно не активували в цих місцях, і доведеться підняти всіх хранителів, щоб перевірити місцевих... але якщо це справді вони, ми зможемо їх добряче притиснути.

- Тоді відкланяюся, панове, на мене чекають справи.

Чорноокий Олексій надав своєму обличчю найблагодушніший вираз і, зробивши крок у темряву, розчинився.

Каліхор і Колтон залишилися удвох. Нарешті, маг мовив до друїда.

- Томе, Томе... Але що ти робитимеш, коли дізнаєшся ім'я винного?  - у голосі старого мага було чутно неприховане занепокоєння.

- Виб'ю з нього ім'я замовника, - побачивши подив на обличчі старого, Колтон пояснив. - У жодного з мисливців, скільки б у них не було мізків, не вистачило б дурості створити таке. Особливо під нашим носом. Навіть у Дарко. Ні, за цим стоїть щось більше. На нас і раніше полювали заради магії, але те, що відбувається зараз, це просто...безпрецедентно.

Старий похмурнів.

- Ти думаєш, це може бути справою рук Дарко?

- Я поки що нічого не думаю, і це найгірше.

- А що чути про смертного хлопчика? - вкрадливо поцікавився Каліхор.

Друїд насупив брови.

- Лютом розповів? Не знаю навіщо їм здалася дитина. Побачимо, а поки що повертайтеся до своїх справ, професоре. Ваші послушники, напевно, вже занудьгували і рознесли пів Академії.

- Сподіваюся що ні, інакше їм не позаздриш, - Каліхор слабо посміхнувся. - Скоро молодшим наноситимуть печатки, зазирнеш? Наведеш на них жаху?

- О, навести жаху - це я можу. Завжди будь ласка.

Друїд міцно потис руку старому магу і той, розвернувшись на підборах, розчинився в повітрі. Том Колтон сів у крісло, осушив келих і посмішка сповзла з його губ. Він ліниво клацнув пальцями і в спорожнілій залі згасло світло.

- Я наведу їм такого жаху, що вистачить сповна.

   ~~~

Алохой Халден часу не гаяв. Залишивши Раду, він одразу попрямував у досить мерзенне за мірками будь-якого мага містечко, з тих, де можна було гарантовано зустріти будь-який непотріб на кшталт денних перевертнів. Маг скривився. З власної волі він нізащо не подався б сюди.

Мерлін, та й не з власної волі теж. Але тільки не сьогодні. Він зовсім не волів виявитися наступним хранителем, якого знайдуть мертвим і без краплі магії.

Всюди тхнуло псиною. Халден затримував подих, проходячи повз гадюшників і забігайлівок, намагаючись не вдихати стійкий запах перегару і гнилого часнику, улюбленої закуски денних. Але рано чи пізно повітря закінчувалося і йому доводилося робити новий вдих. Білоокі виродки. Навіть прихвостень Колтона краще тхне.

- Здорово, Халдене. Чого забув у наших місцях? - різкий голос з натовпу у чергової вивіски, що обіцяла дешеву випивку, змусив Алохоя розтягнути посмішку на пів обличчя. Він сподівався, що йому зустрінеться хтось із колишніх знайомих, і старий пройдисвіт з'явився як ніколи вчасно.

- Здорово, Майлзе! Чи це ти, друже?

Маг стиснув шорстку руку перевертня. Тепер він довіку не відмиється від цього бруду.

- А ти жирієш і жирієш, Халдене. Так і луснеш, ха.

- Дякую, ти теж гарно виглядаєш. І процвітаєш, як я подивлюся, - Алохой кивнув у бік бару. Потемніла вивіска трималася на чесному слові, крізь закоптілі вікна не було нічого видно, але господар кубла прийняв комплімент за чисту монету.

- Є таке, справи йдуть угору. А ти до нас яким вітром? Вирішив таки піти до великого бізнесу?

Так, звісно, подумав Алохой. Тільки придушу себе спершу, щоб не мучитися.

- Щось на кшталт цього. Шукаю старого партнера, маю що обговорити.

- Хто тобі потрібен?

- Дерран Ділейні. Гідеон теж згодиться.

Майлс насупив брови, почувши куди хилить Халден.

- Чув, старшого сина його того... хрюкнули.

- Чув, - погодився маг.

- Кажуть, він працював на Раду, якшався із цими законниками, чистоплюями, і його за те й прикінчили. Хоча Дерран і так би прибив його, залишся він удома.

- Бабським пліткам віриш, Майлзе. Зовсім опустився. Скоро сам замість них будеш бігати по окрузі та перебовтувати нісенітницю.

- Нісенітниця та не зовсім. Дерран і раніше не в ладах з Арієм був, а тепер і зовсім розлютився на Раду. Ось і почали підчищати радні ряди. Зауваж, крім хлопчиськка нас, денних, і не зачепили нікого.

Ще не вечір, промайнуло в голові мага.

- Упевнений, зі мною Ділейні захоче зустрітись.

- Як собі знаєш, Халдене, - очі перевертня заметалися: тик сюди, мик туди. - Ти хлопець, звичайно, хоч куди, і багато разів допомагав нам, але ти теж знаєшся з цими...хранителями.

1 ... 37 38 39 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"