Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 134
Перейти на сторінку:

- Просто передай Деррану, що я чекатиму його у "Вовчій ягоді" сьогодні ближче до півночі.

У руці його брязнула монета і впала прямо в долоню Майлза.

- Це тобі за турботи.

   ~~~

У залитій холодним білим світлом палаті було по-ранковому тихо. Розмірене дихання блідого чоловіка, що спав у потертому кріслі, вторило приладам, які зчитували пульс юнака на лікарняному ліжку. 

Годинник на стіні відрахував чверть восьмої ранку, коли хлопець поворухнувся і розплющив очі. Він одразу ж заплющив очі від яскравого світла лікарняних ламп і застогнав.

За хвилину він знову розплющив очі, і погляд його прикувала загіпсована нога. З пересохлих губ зірвалася ледь чутна лайка і глибокий вдих, що озвався болем у ребрах і спині. Тепер йому точно заборонять тренування.

Він віддихався і обвів поглядом кімнату: сіра палата була сповнена таких же сірих речей. Зліва пищав якийсь прилад, але повернути важку, наче бетонну, голову і подивитись що там хлопець не зміг, та ніби приросла до подушки. Піднісши руки до лиця, Джеймс стиснув губи: права рука була у пов'язці і вся у дротах.

Скосивши очі трохи праворуч, він побачив виснажене обличчя батька, скуйовджене сплутане волосся, м'ятий одяг. Джеймс раптом усе згадав: і прогулянку пляжем, і скелю, і невдале падіння, і кров на камені, і сильні руки Тоні, що тягли його кудись.

Заболіла голова, кров запульсувала у скронях. Торкнувшись лоба рукою, він відчув неприємну на дотик пов'язку. Джеймс скривився, почувши запах бинтів, просочених чимось огидно липким і смердючим.

Поруч із ліжком щось ворухнулося, це Стівен намагався влаштуватися на кріслі. Йому було незручно, і він крутився, ризикуючи впасти на підлогу. Невдоволений незручним спальним місцем він прокинувся і застиг, побачивши погляд сина.

- Джеймсе! Ти прокинувся! Як ти себе почуваєш? - Стівен кинувся до ліжка так швидко, що Джеймс заплющив очі, намагаючись впоратися з запамороченням.

- Так, я живий, тату, все добре, - пробурмотів він, борючись із нудотою, - а ти кепсько виглядаєш. Ти давно тут? Я давно тут?

- Вже третій день. Ти все ніяк не приходив до тями. Нарешті! - Стівен сів на ліжко і розсіяно поправив дроти. Він усміхався і зморшки в куточках його очей ставали помітнішими.

- Я дзвонив матері, обіцяв передзвонити, коли ти прийдеш до тями. Вона збиралася все кинути і приїхати, але я знаю, що б ти на це сказав, - батько досить кивнув головою і склав руки на грудях, ніби не знаючи, чим їх ще зайняти.

Джеймс промовчав. Від думки, що десь там є мама, що шалено хвилюється, йому стало недобре, але сил на тривогу просто не було.

- Як ти?

- Пити хочеться.

- Так, звичайно, зараз, - Стівен налив трохи води у пластиковий стакан з соломинкою і підніс синові. - Впораєшся? Ось так, пий. Потроху.

Зробивши кілька ковтків, Джеймс знесилено опустив голову на подушку.

- Дякую, тату. Так краще… То що зі мною?

- Окрім зламаної ноги, струсу мозку внаслідок черепно-мозкової травми і пари синців, начебто нічого, - відчужено пробурмотів Стівен, поправив подушку під головою сина, і втомлено прикрив очі.

- Ох, не варто мені було відпускати вас одних, я наче відчував. - Він похитав головою. І раптом розлютився.  - Чому тебе понесло чортзна-куди, ти мені не міг би пояснити? Щоб я більше не чув про жодні поїздки! Нікуди!

Джеймс промовчав і стомлено заплющив очі. Лише за півхвилини він заговорив знову.

- І які прогнози? Мені тут довго валятися?

- Подивимося, як будеш одужувати, Джеймсе. - Темні кола під очима Стівена стали помітнішими, але він уже заспокоївся. - Лікарі налаштовані оптимістично, криза минула, ми чекали на твоє пробудження. Так що просто відпочивай, а я попрошу медсестру оглянути тебе, домовилися?

Хлопець скривився: здоровенний сірий гіпс на нозі дратував його, і, здавалося, саме він завдає стільки болю та незручностей. Відпочивай тут, як же. За мить погляд його заскленів. Він осягнув сказане батьком.

- Криза минула? Що це означає?

Обличчя Стівена на мить спохмурніло.

- Був момент, коли лікарі не могли сказати з впевненістю, чи ти видерешся, - він усміхнувся через силу. - Але ж у тебе міцна черепушка. Отже, все обійшлося.

Джеймс намагався дихати рівно, але пульсометр зрадницьки запищав. Хлопець перевів повний ненависті погляд на дроти та змінив тему.

- Як Тоні, Пітер?

- З ними все гаразд. Вони щодня приходять провідати тебе, але зараз ще зарано, вони сплять. Я подзвоню їм пізніше і повідомлю радісну новину.

- А ти?

- А що я? Ааа, я взяв лікарняний, все гаразд, там і без мене розберуться. Інша справа школа та …

- Пітеру дуже перепало за те, що не встежив за мною?

- Ха, ніби це можливо, встежити за тобою! - Стівен підвівся з ліжка і поправив покривало. Це зараз він такий великодушний, думав Джеймс, але це триватиме дуже недовго. 

1 ... 38 39 40 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"