Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Ти не хвилюйся за друга, він уже відпрацьовує свій борг, записує твоє домашнє завдання. Щойно твій мозок запрацює на повну потужність, на тебе чекає завзяте навчання. Не можна відставати від інших - та ще й наприкінці останнього навчального семестру. Ти ж не хочеш бути на випускному у бинтах? А от з тренуваннями тобі поки що доведеться почекати.

Джеймс стиснув зуби. Звичайно.

- Болить? Покликати медсестру, нехай зробить укол?  - Стівена рука потяглася до кнопки виклику.

- Ні, все добре. Не треба уколів, я ж щойно прокинувся. Тим паче таких. Треба подзвонити мамі, щоб не хвилювалася, та й Піт за півгодини вже буде на ногах. Можна буде і йому одразу зателефонувати.

- Я сам усіх обдзвоню, Джею, а ти відпочивай краще, домовилися? І може, все ж таки укол? Добре, як скажеш. Але я все ж покличу лікаря, тебе треба оглянути, - Стівен легенько стиснув руку сина і тихо вийшов із палати, залишивши Джеймса одного.

Юнак слухняно спробував розслабитися. Його переслідували незнайомі раніше відчуття, адже серйозніших за синці травм у нього не було. А зараз він почував себе розбитою на дрібні шматки вазою, яку впустили пустотливі діти в розпалі гри. Але про це можна не турбуватися, вазу полагодять: склеять і повернуть на колишнє місце.

Зате тепер можна досхочу виспатися. Батько мав рацію, йому треба як слід відпочити. А потім постаратися склеїти розбиту вазу. Джеймс посміхнувся про себе - скільки разів він мріяв як слід виспатися, і яким боком йому вилізло це бажання.

…Крізь прозорі двері їй було добре видно високе ліжко зі збитими простирадлами і хлопця, закутого в гіпс. З палати вийшов чоловік, і попрямував униз сходами в буфет. Він щасливий, його син прийшов до тями. Він голодний, не їв майже нічого вже кілька днів; він поспішав зателефонувати дружині та потішити її. Це нормально. Тепер вона має трохи часу до того моменту, поки він повернеться.

І що Мартін знайшов у ньому? Хлопчик, як хлопчик. І все ж він перший зі смертних і не тільки, хто залишився живим після ритуалу призову.

Гарна білошкіра жінка з пишною копицею світло-рудих кучерів вийшла з тіні. Вона пропливла пустинним коридором до прозорих дверей і погляд її чорних очей спрямувався на сплячого. Двері відчинилися безшумно.

- З дощу та під ринву, так, Джеймсе? - промовила вона і обережно торкнулася щоки сплячого юнака.

~~~   

- Ти чого такий похмурий? Тебе ж мають скоро випустити, хіба ні?

Минув цілий тиждень. І ще один. І ще один почався.

- Не так скоро, як мені хотілося б.

Пітер сидів на стільці біля ліжка свого друга та викладав останні новини. У школі все йшло добре, годі бажати кращого. Хімію Джеймс здав на "відмінно", містер Джонс тільки розвів руками. Попереду вже маячило ненависне есе з історії. Пола почала зустрічатися з Ейданом Портером - Джеймс вислухав все і тільки знизав плечима.

- Значить, вона нарешті відчепиться від мене, от і все. І чудово, що мені для цього довелося всього лише зламати половину кісток.

- Це точно, - піддакнув Пітер.

- А щодо хімії, я навіть не сумнівався, - він усміхнувся найкращому другові легко та невимушено.

- Я чув, Пола навіть сукню на випускний приготувала, збиралася з тобою йти, а як ти сюди загримів, так вона сукню порвала, і потягла бідолаху Портера купувати нову.

- Я просто жахливо виглядатиму у гіпсі - Пола не захоче зганьбити свої фотографії.

Джеймсу було так приємно бачити Пітера, відчувати його підтримку та слухати казочки, які тому плела Маріса Спенсер. Плечо друга виявилося таким надійним, він навіть не міг повірити, що не усвідомлював цього раніше.

- А ще, вона таке витворила. Ти зараз впадеш!

- Сподіваюся, що ні. В мене вже достатньо травм, - парирував Джеймс, але друг його не слухав.

- Ти тільки-но загримів сюди, і буквально наступного дня, у кафетерії, вона трохи не побилася з новенькою!

- Що?! В якому сенсі трохи не побилася?

- Я ж кажу, слухай. Тож, новенька, Грін, чи як там її. Елінор, ага. Тож вона стоїть собі у черзі з підносом, і з’являється Пола. Вона була просто не при собі, підійшла до цієї Елінор і нишком хотіла перевернути її підніс.

- І ніхто не допоміг Елінор? Новенькій? - Джеймс схопився і склонився ближче до друга.

- Стривай-но, ти ще не чув головне. Нічого не вийшло. Щойно Пола порівнялася з дівчиною, як та обернулася і замах Поли вийшов невдалим - вона сама себе облила водою! Це було повне фіаско, друже.

- Чудово. Сподіваюся, ніхто не постраждав.

- Ніхто, крім пихи Кернер. Їй це на користь, - зауважив Пітер. - Вона почала кричати, що Елінор навмисне облила її водою, але всі бачили протилежне, тож…можеш собі уявити. Якби не було зайвих очей, я певен, Пола вчепилася б новенькій у волосся.