Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 134
Перейти на сторінку:

- Сподіваюся, вона не образилася на Полу.

- Не знаю, вона виглядала так наче їй все одно, чесно кажучи. Але вийшло чудово - як пригадаю обличчя Кернер…Ні, у цієї Елінор і справді є щось. Привабливе. 

- Так, звичайно - буркнув Джеймс. Друг схопився на ноги і витяг з рюкзака стопку кросвордів і книжку. Він простяг все Джеймсові і зауважив.

- Ти сьогодні виглядаєш краще.

- Дякую, я і почуваюся краще. Голова болить менше, це обнадіює, - усмішка вийшла невпевненою. - Якби ще тут поставили плейстейшн та годували нормальною їжею, ціни б не було цьому місцю.

- А кому я свіжі кросворди притяг? І щоб ти знав, ця твоя збірка Бредбері теж не з легких!

Пітер надав на себе ображений вигляд, але вистачило його ненадовго.

- Що, так нудно тут валятися?

Джеймс кивнув у відповідь. Лежати в ліжку було непогано, поки все його тіло боліло, але тепер йому стало краще і ковток свіжого повітря здавався недосяжним скарбом; бажання рухатися переповнювало його, прикутого до лікарняного ліжка, і починало дратувати.

- Я вже сто разів просив дати мені милиці, але лікарі в один голос чеканять про струс мозку і кожного нового тижня наказують лежати ще мінімум тиждень. Я так скоро здурію, Піте. Потрібно щось робити. Я не можу більше лежати тут, ще трохи, і я почну кидатися на людей.

- Віднести тебе на двір на руках? А що, я міг би, - прикинув Пітер, і Джеймс послав йому докірливий погляд. - Ми виглядали б дуже колоритно, я тобі точно кажу. Я б тягнув тебе за ногу коридором, за здорову ногу, звичайно ж, я ж не остаточно здурів. Тільки далеко ми б так не пішли. Може відріжемо тобі гіпс із ногою разом? Так ти набагато менше важитимеш, ага?

Джеймс слабо посміхнувся і стомлено заплющив очі. У вухах почало дзвеніти, у його розбитій свідомості калейдоскопом закружляли кольорові плями. Стало гірше. Він згадав, як важко було лежати тут перший тиждень: щось всередині його так огидно пульсувало, віддаючись болем у ребрах, нагадуючи про всі отримані ушкодження. Тепер цей біль майже пішов, лише іноді повертаючись щоб нагадати про себе неприємним липким тремтінням у всьому тілі.

Ще тиждень і він зможе вийти на вулицю, зможе вдихнути справжнє чисте повітря, в якому не буде навіть натяку на смердючий сморід лікарні.

Лише один тиждень.

~~~

Детектив О'Ніл ніколи ще так багато не палив. Ще не було сьомої ранку, а він вже прикінчив першу за день пачку цигарок і допивав свою третю каву. Він скривився, поглянувши на стаканчик у руці. Напій охолов, поки він замислено спостерігав за будинком, і тепер це було неможливо пити. Він опустив скло і вилив каву на асфальт, потягнувся за термосом і налив собі ще трошки гарячої рідини.

За цілу ніч спостереження - нічого. Втім, він не розумів, що саме його бентежило у цьому. Він знову прокрутив у голові все, що трапилося за ніч. Приїхав на перезмінку з вечора, близько дев’ятої, офіцер відзвітував що нічого незвичайного не трапилося під час вартування; тоді О'Ніл зайняв позицію і не відволікався ні на що, але за весь цей час у будинку нічого не відбулося. 

- І світло не ввимкнули, яке марнотратство, - замислено промурмотів детектив сам до себе і раптом відставив стаканчик від себе. 

Пальці самі набрали відділок. На тому боці відповіли одразу.

- Так, це я. Поклич мені Сантоса, він ж ще у відділку? Давай, чекаю.

Очікувати довго не довелося. І розмова не зайняла багато часу.

- Тож, світло у третьому вікні на другому поверсі було ввімкнено ще вдень? Весь день? Коли його включили? Ти пам’ятаєш?

- Ні, коли я приїхав, світло вже було ввімкнено. Я ось щойно закінчив заносити це в нотатки спостереження, зараз вишлю вам копію, детективе.

- Дякую, Сантосе. Бувай.

О'Ніл поспіхом відключився від дзвінку і вийшов з машини. Світанок щойно зайнявся і якщо він поквапиться, то встигне перевірити будинок і без всяких там ордерів, головне, щоб про це не стало відомо Вомерфілду, або гірше, цій білявій капітанші з Корвалліса.

Лише наблизившись до вікна, він зрозумів свою помилку і стрімголов побіг до передніх дверей. Обережно торкнувся ручки, повернув, та піддалася без жодних вагань. Він вдерся у цілком пусту кімнату і ледь стримався, аби не завити.

- Я знав, я знав, я так і знав!

~~~   

Того дня Пітер здався Джеймсу незвично збудженим та знервованим. Він не глузував, не насміхався і не жартував; двічі впустив свій рюкзак, поки діставав з нього журнал з кросвордами, і довго поркався з курткою, намагаючись зняти її. Джеймс з неприхованим здивуванням стежив за другом, поки той влаштовувався у кріслі. Нарешті, Пітер широко розплющив карі очі, простяг другові журнали і з силою видихнув.

1 ... 40 41 42 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"