Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлях бойового мага" автора Andrii Noshchenko. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 45
Перейти на сторінку:

Глава двадцять друга. 

Ми зійшли з платформи перед брамою. Здається, Васа привезла мене не до центрального вʼїзду, тобто, хтось бажає, щоб мій візит лишився непоміченим. Вже інтригує та насторожує. Ми йшли доріжками з білого гравію досить довго, чи не пів години і нарешті дісталися невеликого літнього будинку посеред густого саду. 
    ⁃    Проходь, тебе чекають. 
Сама вона лишилася надворі. Я штовхнув двері і зайшов усередину. Приємний дизайн зі світлого дерева, такі ж меблі, безліч розкиданих мʼяких барвистих подушок по лавкам та диванам. У дальньому кутку в глибокому плетеному кріслі сидів молодий чоловік, з яким я і справді вже зустрічався на аукціоні Матану. 
    ⁃    Заходь, Анею. - він махнув рукою у бік стільців, що стояли поруч з широким столом.  
    ⁃    Добрий день, ваша світлість. - я узяв одного стільця за спинку та потяг його по підлозі ближче до принца - чим завдячую вашій гостинності? 
Принц скривився від звуку скреготіння ніжок стільця по деревʼяній підлозі. 
    ⁃    Як тобі столиця? Подобається у нас? 
Що ж, скоріш за все розмова не буде приємною, коли він отак здалеку заходить. 
    ⁃    Місто дійсно вражає, ваша світлість. Мені, тому хто приїхав сюди з далекої провінції, іноді навіть лячно стає від вируючих навколо мене подій. 
    ⁃    Чув, що зовсім недавно ти став учасником дуже неприємних подій з кількома смертями містян. Мені дуже жаль, що таке відбулося з тобою і, напевно, схилило твою думку про столицю не в кращий бік. 
    ⁃    А ви неочікувано обізнані, ваша світлість. Та я вважаю зайвим привертати вашу увагу своєю персоною, то ж щиро дякую за турботу, але надалі не варто так мною перейматися. 
Принц прискіпливо подивився на мене, наче очікував що я ще щось маю сказати. Я ж гадав, якого дідька він узагалі знає про цей випадок. 
    ⁃    Ха-ха-ха, та як же мені не турбуватися… Анею, що ти взагалі знаєш про Імперський двір? 
Холера, до чого то він взагалі? 
    ⁃    Ваша світлість, ніколи не цікавився, тому вибачте, але нічого. 
    ⁃    Анею, Імперський двір є силою, і одночасно слабкістю імперії. Коли усі піддані імперії виконують волю імператора і виконують волю законів імперії - то і є її сила. Та іноді настають моменти слабкості, саме коли відбувається церемонія престолонаслідування. Нажаль, дуже скоро це знову станеться з нашою державою… Можливо, ти не чув, але мій батько, імператор, вже сильно старий і цілителі не зможуть продовжити його життя довше ніж на рік півтора. Тож за кілька місяців почнеться головна боротьба між спадкоємцями престолу…
Він встав із свого крісла і почав ходити колами по кімнаті. 
    ⁃    Анею, за цей час спадкоємці мають зібрати у свої табори якомога більше сильних людей, щоб мати кращі шанси. Адже усі розуміють, що ці люди надалі будуть служити Імперії, примножуючи її міць, і саме тому сила таборів спадкоємців і є вирішальною. Нажаль, не так давно ти позбавив мене самої сильної фігури у моєму таборі, відірвавши йому пальці на правиці та скалічивши кисть. Шкода завдана його здоровʼю настільки велика, що навіть гільдія цілителів не в змозі йому допомогти. Тож, повноцінним Богом Війни йому вже не бути. 
Принц зупинився навпроти мене і сказав, дивлячись у вічі. 
    ⁃    Аней, ти позбавив мене найціннішого активу! 
    ⁃    Ваша високість, не називайте того йовбака активом, такі як він то навіть не пасив, а деструктивний елемент. Як на мене, то я зробив послугу вашому майбутньому становленню імператором. 
Очі принца стали вузькими, мов щілини після моїх слів. 
    ⁃    У нас деяка розбіжність в оцінках, Аней! 
Він знов почав ходити колами навколо мого стільця. 
    ⁃    Я стримався від реакції на таку велику для мене втрату, але я хочу компенсацію, само собою. Я навіть домовився з церквою Білих Близнюків, щоб її отримати. 
    ⁃    Не зовсім вас розумію, ваша світлість. 
Усе я розумів, просто хотів, щоб ця паскуда підтвердила це своїм ротом. 
    ⁃    У мене є пропозиція. Заміни Гріма у моїй команді, служи мені, і станеш силою Північної Імперії! 
    ⁃    І що я з того матиму, ваша світлість? 
    ⁃    Перепрошую, матимеш? 
    ⁃    Ваша світлість, ви запропонували служити вам. Тобто, фактично це означатиме пожиттєвий контракт з вами під Оком Судді. То що ви можете дати мені взамін цього? 
    ⁃    Твоє служіння Імперії і буде твоєю винагородою! 
    ⁃    Вибачте, ваша світлість, та треба бути несповна розуму, аби погодитися на таку пропозицію. Я оберу свободу і самостійність. 
    ⁃    Ти вирішив відмовитись і стати моїм ворогом? А ти не занадто самовпевнений? Лише я зараз стримую церкву, щоб вона не знищила тебе! 
    ⁃    Дякую за турботу, ваша світлість. Та я здатен сам попіклуватися про себе, не переймайтеся. 
Принц повернувся до крісла і знов сів у нього. Він точно ще не вірив у те, що почув відмову. 
    ⁃    Якщо це все…
    ⁃    Я ще не дозволив тобі йти, Аней! Навіть якщо ти відмовився мені служити, втрату Гріма ти маєш мені компенсувати! 
    ⁃    Вибачте, та ваш варіант компенсації, то не для мене…
    ⁃    Є ще один. У разі, коли ти не хочеш посилити мою команду, то маєш послабити команду мого молодшого брата, щоб усе було чесно. 
    ⁃    Що ви маєте на увазі? 
    ⁃    У таборі мого брата є команда з шести Бойових Предків, що кожної пʼятниці виступає на бійцівській арені столиці. Зареєструйся на бої і вбий їх! Лише виконавши це доручення ти не станеш ворогом Імперському двору! Але, церкву я стримувати не зможу - то буде твій вже клопіт. 
Бісів вилупок вже серйозно дратував мене. Ледве стримуючись, щоб не розтовкти в мокру пил його дурну макітру, я відповів:
    ⁃    Ваша світлість, чи не здається вам, що від вашої пропозиції не просто тхне, а смердить. Я, звісно, не святий, та від такого навіть мене нудить. Якщо це все, то я зроблю вигляд, що не чув цього і піду собі. 
Я піднявся і рушив до дверей. 
    ⁃    Ти не можеш піти, поки не надаси мені компенсацію за задані тобою втрати, Анею!
    ⁃    Чули таку приказку, ваша світлість - як не наївся, то вже не налижешся? Вибачте, та сьогодні вона про вас. Я і пальцем заради вас не поворухну, ані сьогодні, ані будь коли! 
    ⁃    Запам’ятай, Анею, сьогодні ти сам вирішив стати ворогом Імперському двору! І уся вина вина за наслідки цього лише на тобі! 
Сраний вилупок, та він точно вирішив вирішив вибісити мене до сказу своїми погрозами. 
    ⁃    Наслідки? - я розвернувся від дверей до нього. - Давайте я зараз розкажу вам про наслідки, ваша світлість! Якщо я хоч краєм ока помічу хоч краплину агресії у мою сторону з боку імперського двору, я зруйную усі бісові підземелля у цій імперії та залежних від неї королівствах! Бачу, що ви вже в курсі, що мене підозрюють у тому, що я зруйнував вже одне, тож вам усе зрозуміло! 
    ⁃    Гадаєш, я не зупиню тебе раніше?!
    ⁃    Зупиниш? То спробуй! А за кілька місяців я буду спостерігати за імператором, що керує руїною без ядер монстрів! Ох, якже розквітне блискуча столиця без усіх цих магічних приладів, на яких тримається її життя! 
Я вийшов, гуркнувши дверима. Сраний вилупок все ж вибісив мене. Пройшовши повз Васу, що сиділа на сходах, я рушив до виходу з Імперського двору. За деякий час почув, як вона мене наздоганяє. 
    ⁃    Дарма ти так з ним. 
    ⁃    Ви все чули, шановна Васа?
    ⁃    Ага. 
    ⁃    Тож, ви розумієте чому я відмовився? 
    ⁃    Ні. 
Я лише махнув рукою і прискорився. 
    ⁃    Анею, ну хочеш я розчавлю тих Предків? 
Дідько, я аж зупинився. Та що за мораль у них тут?! 
    ⁃    Шановна Васа, не треба, будь ласка. Краще скажіть, чи безпечним є зараз ваш палац для мене, та моїх друзів? 
Вона нічого не відповіла. Дуже красномовно не відповіла. 
    ⁃    Я зрозумів вас, шановна Васа, дякую за усе. 
Я відмовився від того, щоб повертатися разом, сказавши, що у мене є ще справи у місті. Насправді ж, я хотів побути наодинці і подумати, що ж мені робити далі, адже перебував у дійсно кепській ситуації. Йдучи широкими вулицями, я взагалі перестав слідкувати за дорогою, та врешті сів на лавці біля озера у якомусь парку. Час підвести підсумки. 
Отже, усе це зі мною відбувається, тому що життя на континенті влаштовано так, щоб не допустити появу неконтрольованих сил. Це його альфа і омега, вказана самими богами, Білими Близнюками. Саме через це:
По-перше, церква хоче мене вбити. Ну, тут все ясно, або я їх, або вони мене. І поки що розклад сил не на мою користь. 
По-друге, Імперський двір. Прихований ворог, котрий встромить ножа під ребро, як тільки зʼявиться така можливість. 
По-третє, гільдія магів. Теж ворог, поки що не такий відвертий, як церква, але усе одразу стане навпаки, варто буде початися змаганням. 
По-четверте, гільдія авантюристів. За вбивство більше аніж сотні тих вилупків у підземеллі - однозначно по голові мене не погладять, так що теж вороги. 
По-пʼяте. Усі інші гільдії ситуативно нейтральні, але це лише поки церква їм не накаже, так що усіх купою можна записати у потенційні вороги. 
По-шосте, вилупка Гріма теж не треба забувати, така підла істота точно захоче помститися. До того ж, свої звʼязки з принцом він не розірвав, я був певен. 
Дідько! Один проти усього світу, через довбаних богів! Щодо союзників то… Таким я міг вважати лише вчителя, котрий невідомо зараз де. Існувала, правда, невеличка ймовірність що він тихцем повернувся до Матану і чекає там на мене. І яка б мала вона не була, її слід перевірити. То ж які варіанти я мав станом на зараз? 
По-перше, тихо зробити ноги зі столиці, і хоча церква буде мене переслідувати, інші займуть практичну вичікувальну позицію, я був у цьому певен. Окрім Гріма, скоріш за все. 
По-друге, так само тихо звалити зі столиці і переховуватись на нижніх рівнях підземель, доки про всі мене геть не забудуть. Але така перспектива була не дуже мені довподоби. Мені вистачило двох з половиною років у підземеллі Вангану, я ж так швидко стану Ромом номер два. 
По-третє, я міг би один, без команди, виступити на турнірі і зайняти перше місце. Цими діями я б відвів будь-яку небезпеку від них, та отримав би деякі симпатії від народу, що змусило б моїх ворогів тричі подумати перед тим, як спробувати мене знищити. 
По-четверте, я міг би провернути те саме з моєю командою, але таким чином я наразив би їх на небезпеку - маги зроблять усе, аби ми не зустрілися у бою з командою столичної академії. І навіть перемігши у фіналі, слава та любов натовпу поділена на десять переможців - то вже не перепона, щоб зупинити моїх ворогів від дій. 
І по-пʼяте, чого б я не хотів робити в жодному разі, то влаштувати Північний Імперії з церквою таких проблем, що за мене одразу б забули. Була в мене така можливість, просто витягши зі сховища посеред столиці ту зламану камʼяну брилу зі стопою в ній. Але… влаштувати геноцид, щоб про мене забули на деякий час… 
Ні, мої вороги то довбані Білі Близнюки зі своїми правилами, а не звичайні люди. І я просто маю стати настільки сильним, щоб ці божки навіть наблизитися до мене боялися. Та наразі я не уявляв, як то зробити. 
Я гірко посміхнувся. Не було у мене хорошого вибору, обклали, скажімо так, з усіх сторін. Найперспективнішим я бачив варіант номер три. Але мав вирішити це зі своєю командою, насамперед. Що ж… Я встав на ноги і пішов до палацу Васи. Дорогою я заздрив перехожим, котрі не мали моїх проблем. 
    ⁃    Народ, - сказав я команді, зібравши їх на тренувальному майданчику і підійнявши барʼєра - ситуація склалася наступним чином. Мене зараз хочуть вбити церква, імперський двір, гільдія магів, гільдія авантюристів та ще безліч мразот. Сам то я ще зможу якось від них відбиватися, але з вами, скажу чесно, шансів у мене немає, вас я точно захистити не зможу, а самі ви, відверто заслабкі битися проти таких противників…
Командою пронісся говір, вони не очікували такої розмови. 
    ⁃    Зачекайте, я ще не все сказав. Тож зараз є наступні варіанти. Я йду, і ви без мене берете участь у змаганнях. Можливо, ви зможете увійти у десятку, але вище вам піднятися не дадуть - суддівство відверто куплене вже, я дізнався про це у розмові з Віст. 
Здається, звістка про куплене суддівство збентежила їх ще дужче, аніж повідомлення про кількість моїх ворогів. Навіть не збентежила, а обурила. 
    ⁃    А другий варіант, - продовжив я - я самотужки, від імені нашої академії, винесу їх усіх, і жоден суддя нічого не вдіє. То що скажете? Хто за другий варіант, підніміть руки. Але памʼятайте, рейтинг нашої академії у цьому драному світі є більш пріоритетним. Якщо вони не хочуть грати по чесному, то чому ми маємо цьому покірно погодитись? 
Першими підняли руки два маги пʼятого кола. За ними Ірген. 
    ⁃    Провчити цих вилупків? Та що може бути краще? 
За нею підняв руку Раман, хоча його узагалі ніхто не питав. 
    ⁃    Я лише за збереження життя та здоров’я моїх студентів. До того ж навіть сумнівів не маю, що Аней один їх винесе з поля!
Потім руку підійняв Грас. А за ним, дивлячись на них, погодились і усі інші і 
    ⁃    Винеси їх!
    ⁃    Займи перше місце!
    ⁃    Провчи падлюк!
Кожен намагався підбадьорити мене і побажати перемоги. 
    ⁃    І ще дещо, шановна Васа не змогла надати мені сьогодні гарантій безпеки нам, як гостям, у її палаці. Це сталося після моєї розмови з принцом. Можливо, вам варто подумати над відʼїздом до Льготе негайно. Знаю, ви б хотіли подивитися на змагання особисто, та церква то такі покидьки, що не гребують нічим, навіть захопленням заручників. Та й маги не далеко від них… Ви вже самі на собі то відчули. Ректоре, ваша думка? 
    ⁃    Кхм, я згоден з Анеєм. У випадку зіткнення, ми навіть усі разом одному магу девʼятого кола протистояти не зможемо. І якщо шановна Богиня Війни не здатна надати гарантії безпеки, то краще забиратися звідти якнайшвидше та якнайдалі. 
Усі, окрім Ірген закивали, погоджуючись. 
    ⁃    То що, - сказав Грас - ходімо збирати речі, та додому? 
    ⁃    Я лишаюсь з Анеєм! - вигукнула Ірген несподівано. 
    ⁃    Ні, ти їдеш з усіма!
    ⁃    Капітан, я є ваша вірна тінь, і жодна загроза цього не змінить! 
    ⁃    Анею, - попросив ректор - випустити нас, а далі вирішуйте, ми відбуваємо за двадцять хвилин. 
Я зняв барʼєр, щоб вони пішли. 
    ⁃    Ірген, не час дуркувати, ситуація і дійсно небезпечна. Ти їдеш з усіма, а я наздожену вас після змагань. 
    ⁃    Ні! Саме тому, що небезпечно, я маю бути поруч і допомагати тобі!
    ⁃    Дурепа, ти мене лише відволічеш! Ти занадто важлива для мене! 
    ⁃    Ти можеш що завгодно мені ка…
Я вдарив її аурою по потилиці і підхопив змʼякле тіло на руки. 
    ⁃    Дурепа, ти їдеш, так чи інакше. 
Гадаю, оклигає за кілька годин. Я не хотів сперечатися, і наражати Ірген на небезпеку теж не хотів. 
Поклавши непритомну дівчину у гах, на козлах якого вже сидів Раман, я тепло попрощався із командою, також написав короткий лист Тоту, де попросив його надати моїй команді одинадцять маріонеток сьомого класу, а ще рецепт зілля другого класу, котрий обіцяв їм раніше. Я, чесно кажучи, не був певен, що зможу їх побачити найближчим часом. 
Я планував влаштувати у столиці відміну різанину за участі церкви. Церкви, та бажаючих до неї приєднатися у цьому святі. Коли гах зник за воротами садиби, я сів на сходах, чекаючи на Васу, бо не ввічливо було піти не попрощавшись із своїм тренером. 
Чекати мені довелося досить довго, кілька годин, доки ворота знов не відчинилися і Богиня Війни не зістрибнула зі своєї платформи. Вона вже відчула, що з аур її гостей у палаці не лишилося нікого, окрім мене. 
    ⁃    Втекли?
Васа сіла поруч мене. 
    ⁃    Чому ж, просто поїхали. Перепрошували, що не змогли попрощатися, та я роблю це за них зараз. 
    ⁃    А ти? 
    ⁃    А що я? Я лишаюсь. 
    ⁃    Чому?
    ⁃    Маю виступити на змаганнях від своєї академії. 
    ⁃    Дурень, і нащо воно тобі? Тікав би звідси. Навіть мені, не дуже розумній людині видно, що це найкращий варіант. 
    ⁃    Тікати? Шановна Васа, а куди? І як довго? Усе одно цей вузол доведеться розрубати. Тож, я сподіваюсь зробити це з вогником! 
    ⁃    У тебе є план? 
    ⁃    Як ви гадаєте, шановна Васа, скільки Богів Війни потрібно зібрати разом, щоб вбити мене настільки швидко, щоб не завдати неприйнятних руйнувань і безлічі сторонніх жертв у столиці? Адже, коли моєї команди немає поруч, чи є впевненість, що я буду стримуватись? Хто вони мені, ці жителі столиці? 
Васа сиділа, киваючи головою. 
    ⁃    А ти хитрий вилупок! Імперський двір точно не піде на те, та й церкву спробує притримати. Це не якась провінція, кривава баня у столиці їм не треба. І шантажувати тебе не вийде. 
Далі ми довго сиділи, думаючи кожен про своє. 
    ⁃    То що, останнє тренування? - запропонувала вона. 
Я на мить замислився. 
    ⁃    Гаразд, але я буду на майданчику один, хочу перевірити на що я здатний як Бойовий Предок вищої ступені без магії, але й без обмежень. Хочу почути ваші враження від побаченого. 
    ⁃    Домовились! Мені теж цікаво буде подивитися. 
Ми пішли до майданчика, де я підійняв барʼєр, лишивши Васу зовні. 
Я здійнявся у повітря по центру арени і витягнув списа. Нарешті, мені нічого не заважає. Я створив сферу захисту і вивільнив жагу крові. Увесь простір всередині барʼєру заполонили багряно-чорні язики, переплітаючись між собою, вони билися у стіни, стелю та підлогу, жадаючи волі та жертв. За мить, я погнав свою ауру поверхнею списа на кінець його вістря, запалюючи там чорно-біле сонце у сірій павутині блискавок. І коли уся моя сфера змінила колір, влив ауру у сам спис, активуючи просторові здібності, що лишив у своїх рештках хруст. 
Неймовірний вибух пролунав над столицею, та рознісся луною до найдальших околиць міста. Барʼєр девʼятого класу як наче випарувався, мов і не було його там ніколи. Я бачив як Богиню Війни просто жбурнуло на десятки метрів від мене. У її рожевому палаці не лишилося жодного вцілілого вікна, та навіть даху з золотої черепиці. Про сад, де був розташований сам майданчик, годі було й говорити - лише поодинокі корінці стирчали з землі. 
Нічогенько так… подумав я, опускаючись на землю. 
    ⁃    Тииии! Сраний вилупок! Ти подивись, що ти наробив з моїм маєтком! 
    ⁃    Шановна Васа! - я виставив перед собою руки - Я все вам компенсую! Чесно! 
    ⁃    Та в дупу твою компенсацію! Це був просто неймовірний удар! І ти навіть свідомість не втратив! 
А дійсно, я відчував себе напрочуд непогано. Минулого разу, скоріш за все, причиною такої шаленої витрати аури був спис створений магією. Мунк був правий, порадивши повторити це зі звичайною зброєю. 
    ⁃    То що, шановна Васа, ви задоволені фінальним результатом ваших тренувань цього учня? 
    ⁃    Так, цілком! Але, де, в біса, я буду сьогодні ночувати? 
    ⁃    Ну, я можу запропонувати своєму тренеру готель…
Вона дала мені легенького потиличника. 
    ⁃    Я не розпусна жінка, з молодиками по готелям бігати! Але… - вона з сумом подивилась на рештки свого палацу - готель так готель…
Ми розсміялися і пішли до воріт маєтку. 
    ⁃    Шановна Васа, - я став серйозним - якщо і коли все почнеться, і ви з паном Мунком отримаєте наказ, прошу, не швидіть палко його виконувати. Я не можу себе стримувати у тій різанині, що наближається. 
    ⁃    Я тебе почула, Анею. Але й ти не думай, що проживши стільки років, я ще боюсь смерті. Я Богиня Війни, і піти маю як Богиня Війни, гідно. Сподіваюсь, ти не будеш коливатися, якщо і коли я отримаю наказ. Але, - додала вона - я хочу щоб усі і завжди знали, хто твій тренер, добре? 
Я кивнув. Ми мовчки йшли поруч нічною дорогою. 

1 ... 37 38 39 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"