Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 138
Перейти на сторінку:

- Допоможи мені!

Серце стисла невидима рука і воно потягнуло мене униз. А за мить я вже приходив до тями, впавши на коліна, вчепившись у кам’яне коло обома руками, намагаючись віддихатися, і тільки чув як на галявині хтось голосно видихнув, наче з полегшенням. 

Стривожені птахи кружляли над галявиною і голосили, полум’я ревіло, вітер вив голосніше за голодного вовка. Насилу відкрив я очі, і побачив те чому не повірив. 

З глушини лісової, відокремившись від тіні старих і немічних напів зігнутих дерев, виступив хтось, хто здався на перший погляд, людиною.

Я помилявся. До мене ступила висока статна фігура, голова прикрашена довгими гіллястими рогами. Волосся кольору тьмяної трави спадало по плечах аж до поясу, і вітер не тріпав його; очі колючі, пронизували наскрізь. Ніби й усмішка не сходила з його обличчя, але в той же час погляд залишав тяжкість в думках.

Незнайомець ступав до мене і забрав із моєї руки гілку, кинув її до багаття і те на мить піднялось ще вище. Він щось казав мені, та я не збагнув тих слів, наче вони доносилися до мене крізь якусь завісу. 

Вільною долонею він зачерпнув трохи вогню і приклав до моїх грудей, туди, де несамовито стукало серце. Мені зовсім не боліло, і я наче у пів сні дивився на те. Потім він ступив до мого кола із води на снігу і змусив ту воду піднятися з землі до самісінького неба стіною і вилитися на мене. Нарешті він дмухнув на мене і вода розлетілася у різні боки, на мить замерла, повисла у повітрі великими краплями. Рогатоголовий здійняв руки наді мною, гортанно скрикнув і торкнувся моєї голови. Тієї ж миті багаття вистрелило угору полум’ям і іскрами. Я замружився, а коли розплющив очі, незнайомець вже зник.

Коліна тремтіли так, наче я обійшов весь континент за цей ранок, з останніх сил я присів на найближчу колоду і потер цілими руками обличчя.

- Що це б-було. Хто це б-б-був так-кий. 

Наче щось відокремило мене від світу, я чув якісь звуки, шорохи, проте вони здавалися мені приглушеними. Потім пролунали крики. Я обернувся і подивився у очі Брамаря. Він всміхався.

Лише зараз я побачив, що ми більше не були на самоті. До капища збіглося чимало ворожбитів, і їх все прибувало. Десь позаду натовпу я чув й братів голос. Треба сказати йому що я в порядку, але на те не вистачило сил. Ось і зеленоокий Вірго прибіг, але встав осторонь стовпом, дивиться на мене як на чорта. Родосвіт все пробивав собі шлях крізь натовп ворожбитів, але Брамар виявився спритнішим.

Дід усміхнувся мені і допоміг підвестися:

- Ходімо до тепла, Лісовику. Ти непогано тримався.

- Це вже в-все?

- Ні, тепер ми маємо викупати тебе у багнюці і нагодувати нігтями ведмедя, але мабуть прибережемо ці веселощі на наступний раз. На сьогодні з тебе досить, я гадаю, - цілком серйозно зауважив Брамар і вів мене далі, непомітно підтримуючи за лікоть.

Усі розступилися, даючи нам пройти. Я крокував куди бачив, а Брамар встиг дати вказівки:

- Приберіть тут безлад. Дерева - на дрова. Колодязь перевірте, чи не впало щось туди, і чи у порядку струмок.

Після цих слів я обернувся і зрозумів що дід мав на увазі. Не менше ніж дюжина дерев полягла навколо капища. Сніга майже не залишилося у центрі галявини - наче хтось сильний дмухнув прямісінько у вогонь і той розтопив увесь сніг навколо. Саме ж багаття залишилось недоторканим, наче нічого й не відбувалося.

- Щ-що сталося?

- Ось ти нам й г’озповіш. Ходи-но впе’ед.

Нарешті я побачив брата поруч зі мною, той був білішим за Діву з мого видіння. Щойно він добрався до нас, як міцно схопив мене і, зненацька, обійняв. 

- А щоб тебе, Бестуже! Ти в порядку?

- Так, то нічого, - прошелестів я у відповідь, подумки ж хотів тільки до чогось притулитися. Бажано теплого. Мої кінцівкі зледеніли, хоча я простояв біля багаття хтозна скільки.

- Він у по’ядку, - підтвердив Брамар, плескаючи мене по плечу. - Нехай т’охи поїсть і відпочине. Хлопці, kolliu a baili gra, ta, ta! 

Коли ми зайшли до їдальні нам вже несли тацю з усяким їдлом. Мені перепав кусень смачного хлібу з травами і добрячий шмат в’яленого м’яса. А зверху ще дісталось відвару, у якому з усіх трав я розпізнав лише мелісу. 

1 ... 37 38 39 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"