Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 138
Перейти на сторінку:

Брамар не мовив за сніданком жодного слова, лише дивився на нас. Точніше, на мене. Я їв наче востаннє, все ніяк не міг насититися. Мене ще трохи трусило, але я хоча б зігрівся.

- Ти наче з голодного краю, Бестуже, - несхвально зауважив брат. 

- Нічого дивного, Світочу. Голод це цілком п’и’одньо, коли зуст’ічаєш Духа Лісу. 

- Він зустрів кого?! - перепитав Родосвіт, відклавши виделку, і я нарешті підвів голову. Слабкість вже майже відпустила й бажання отримати відповіді пересилило втому. 

- Доїдайте і ходімо зі мною, - скомандував Брамар, і ми з Родосвітом тієї ж миті скочили на ноги. Я схопив недоїдок хлібу і сховав у кишені.

- Брамарю! Не мені вам казати як це небезпечно. Який це ризик! Хіба забули що трапилось минулого разу?! 

Родосвіт прошепотів все те ледь чутно, і все же таки я почув. Але Брамар відповів лише коли ми вийшли з їдальні на свіже повітря. Він попрямував крихітною стежкою ліворуч, а ми за ним. Старий заклав руки за спину і мовив неголосно, але ми вдвох все почули:

- Не буду тебе заспокоювати, Світочу, ти не дитина. Сам все г’озумієш, і сам п’осив мене п’о допомогу. Дух Лісу п’ийшов за моїм зап’ошенням, з мого вогню, він не міг зашкодити хлопцю. Все минулося доб’е. Я г’озумію твій ост’ах, Світочу. Але твій б’ат не ти. Йому нічого не заг’ожувало. 

- Що це значить? - встряг я, та мене наче не почули.

- Мені складно в це повірити! Після того що бачив я на власні очі! Після того що сталося, коли...

- Що сталося коли? - вихопилось у мене.

Брат промовчав, але не зводив невдоволених очей від Брамаря. Родосвіт потер живота, наче йому боліло, і знов заричав до діда тією дивацькою мовою:

- Mel…gra ni donar amu! Ar hosta!

Брамар кивнув йому, а мені сказав: 

- Хлопче, а ну диви туди. Бачиш ті де’евця? Доб’е. Од’азу за ними знайдеш вхід до бань. Сходи-но попа’ся доб’яче, відпочинь. Ти заслужив на це. А ми з твоїм б’атом п’ойдемося т’охи. Знайдеш нас у бібліотеці, пам’ятаєш де це? Чудово!

Я квапливо покинув поле бою, радіючи, що цього разу брат гримає не на мене. 

 

Як тільки-но я не розтягував час на самоті, подалі від сварок і недомовок, все одно довелося повертатися. На щастя, вони вже не спорилися: коли я дістався бібліотеки, ці двоє мовчки сиділи серед книжок. Брамар розважливо листав громадну книженцію біля свічника, а брат замислено дивився на багаття. З огляду на те, як глибоко він заховався у власні думки, з тим самим успіхом він міг дивитися на будь-що. 

- Ходи-но сюди, Лісовику. Сідай-но. Не хвилюйся. В нас з'явилося кілька питань. Що скажеш? Відповіси на них? Чудово. Г’озкажи-но мені коли ти востаннє бачив к’ізь, і що саме ти бачив.

Я кинув швидкий погляд до брата, той не дивився до мене, але усе одно кивнув, наче зрозумів що я шукаю його дозволу.

- Позавчора, вночі. Ми…ми зустріли діву в лісі. Знаєте, така, страшна…

- Так, знайома особа, - підтвердив Брамар і мені не залишалося нічого іншого окрім як продовжити оповідь.

- Загалом…Родосвіт сказав, вона хотіла погратися. І намагалася дістатися будиночку, так жахливо скреготала кігтями по стіні. А я сидів всередині, - після цих слів я чомусь зашарівся.

- І тобі не було ст’ашно?

- Ще як було! 

- Доб’е…доб’е…а ще щось п’игадаєш? 

Я замислився. 

- Ми тікали з міста. І…там була людина і вона сказала залізти до возу, повного…мерців. Вони були вкриті, але я зрозумів…побачив їх крізь покривало. І коли нас майже викрили на тому візочку. І коли я поцупив того дурного коржика, - останнє вирвалося з мене проти волі і я глянув на брата, чи часом я не ляпнув зайвого. Той нічого не сказав, а Брамар і не зважав на те. 

- Ці події недавні. А г’аніше, з тобою таке т’аплялося?

Мені довелося трохи поміркувати.

- Раніше зі мною багато чого траплялося. Так казав батько. Але я майже нічого не пам’ятаю. Він…припинив мене водити на мамину могилу як мені минулося п’ять років. Я не пам’ятаю чи я бачив щось чи ні. Але здогадуюся, що бачив. Мені було сумно, і страшно, і…

Я почув як щось просвистіло повз мого лівого вуха. В наступну мить до мене дійшло, що у стіну за мною віп’явся маленький ніж. Брамар завмер з піднятою рукою - так як він жбурнув ніж в мене - і дивився на мене. Нічого не відбувалося.

- Бачити те що сховане - то сила Мате’і, з’озуміло, - Брамар зробив крок назад і замислено присів на лаву. - Та в тому можна було й не сумніватися. Щойно подивишся у твої зелені очі - як чуєш її магію, аж б’инить нею навколо тебе. І інколи вона пробивається назовні. Коли тобі сумно, страшно… Дивно, як ти п’от’имався так довго. Швидше за все тебе чимось конт’олювали, унеможлювали твої спалахи. А на’азі ні, на’азі ти сам з тією силою. 

Я подумав про батька і той камінець, що він мені наказав завжди мати при собі. І який я викинув у річку щойно батька не стало. Викинув, бо від нього паморочилося в голові і думки злипалися у липкий ком жахів. І через те, що він щомиті нагадував мені про батька. Але, інколи, я все ж таки згадував про той камінчик, і він наче знову був у моїй руці - незламне, нездоланне нагадування від батька - мені не впоратися з магією самотужки.

1 ... 38 39 40 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"