Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Цікавий склад.

- Почекай. Чому тебе звуть Вінсент, а імена твоїх підлеглих закінчуються на ус? - встряла Ембер зі своїм запитанням.

До речі так, я на це уваги практично не звернула, але факт залишається фактом - різна структура імен. По ідеї або його ім'я також має закінчуватися на ус, або тут щось інше.

Вінсент, тяжко зітхнувши, все ж відповів:

- Коли метаморфи вирушають на завдання, їм дають кодові імена, справжніх ніхто не знає. У нашому випадку їхні імена - кодові. Моє - ні.

- Чому? - знову пролунало від Ембер.

Вінсент, трохи зніяковівши, вимовив:

- Ну, знаєш, я досить відома особистість серед метаморфів, як і мій батько.

- Правда? А хто він? Ну і ти звісно? - не відставала новоспечена принцеса.

Метаморф, напевно, вже шокований такою увагою до своєї персони. Але тим не менш він відповів:

- Мій батько - Голова Служби Безпеки нашого народу. Я - його права рука, вірніше колись ним був. Тепер навіть не знаю, хто йому допомагає.

- Як цікаво, - Ембер ледь не плескала в долоні.

Так, справді, тут зібралася непересічна компашка: вагітна шпигунка раси дроу, принцеса-напівкровка раси метаморфів і син Голови Служби Безпеки метаморфів. Ну і ще десь тут бігають інші представники цієї славної раси. Залишилося тільки зустріти драконів, і квест на пошуки найбільш рідкісних рас цього світу буде закрито. Не те, що б був такий квест, це я просто так іронізую.

Але повернемося до поточної ситуації. Що робити? Як шукати і розбиратися з метаморфами? Щодо пошуків у мене є кілька міркувань. Але навіть якщо ми зможемо їх швидко знайти, як зробити так, щоб вони не втекли? А що якщо влаштувати на них пастки?

Прийшовши до певних висновків, я поспішила поділитися ними з новими союзниками:

- У мене є кілька ідей, як виявити і зловити метаморфів.

І Ембер, і Вінсент з зацікавленістю подивилися на мене. Я продовжила:

- Ембер, ти казала, що твоя спеціалізація - ментальна магія. Ти ж відчуваєш живих істот, їх думки?

Юна представниця раси метаморфів подивилася на мене в розгубленості, і пролепетала:

- Так, але...

Тут я її перебила:

- У мене із собою є ментальний амулет. Якщо об'єднати його і твою магію, то в тебе вийде відчути метаморфів навіть на значній відстані.

Ембер на якийсь час задумалася, після чого все ж таки злегка невпевнено, але кивнула. Я дістала з рюкзака ментальний амулет і передала його магічці.

Так, з першою частиною плану визначилися, час вирішити щодо другої. І я звернулася до Вінсента:

- А тепер щодо тебе. Ви з побратимами прожили тут не один рік. Я впевнена, ти, як і вони, вивчили тут все навколо. Ти краще за всіх із нас зможеш розставити пастки, щоб ми змогли захопити твоїх товаришів, і зняти нарешті з них ошийники.

Метаморф, як до цього Ембер, деякий час обмірковував мої слова, після чого кивнув, погоджуючись.

Тоді я продовжила:

- На це даю тобі з Ембер годину. Я ж постараюся відволікти твоїх приятелів, заманивши їх за собою куди-небудь подалі...

У мою промову втрутилася Ембер, яка до цього крутила амулет в руках:

- Бет, зовсім недалеко від нас є метаморф.

Я задумалася, чи може це бути пасткою. Але Ембер, яка сиділа на поваленому дереві, вже підвелася і попрямувала в певний бік.

- Ти куди? Не пам'ятаєш, що нашийники на метаморфах змушують їх тікати від нас, навіть якби вони й хотіли нас вислухати? - спробувала я зупинити вельми розумними, на мій погляд, аргументами, але магічка, на кілька секунд озирнувшись, заперечила:

- Хвилину тому я відчула його тверду рішучість зробити щось, а зараз взагалі не відчуваю його. Ти розумієш, що це означає?

Ага, значить хтось усе ж таки не сприймає нас як ворогів. Але це зовсім не означає, що він нам друг. У нього можуть бути приховані мотиви. Ембер, не озирнувшись і продовжуючи крокувати в той самий бік, сказала:

- Я відчуваю твою недовіру, але давай спочатку знімемо з нього нашийник, а потім вже вирішимо питання, довіряти метаморфу чи ні.

Її слова були досить розумні, хоч вона іноді й діяла як зовсім юне дівчисько. Але я не могла дозволити їй вирушити до метаморфа самій, тому пішла за нею, як і Вінсент, що зберігав весь цей час мовчання.

Цікаво, він розмірковує над тим, що якщо раптом наважиться після виходу з цієї пастки атакувати нас, чи не буде Ембер знати про це заздалегідь? Чи все ж таки вірність Главі метаморфів переважає? І він не посміє напасти на Ембер? Про себе я таких оптимістичних поглядів не поділяла. Ми ситуативні союзники, і щойно покинемо це місце, більше жодні клятви нас стримувати не будуть.

Ці невеселі думки псували й так не найкращий настрій. Але нарешті ми дійшли куди треба. Біля одного з дерев лежало тіло метаморфа, і судячи з того, що від нас не тікають, він був у відключці. Ембер, щойно побачила тіло, одразу ж кинулася до нього. Ніхто з нас не встиг її зупинити.