Читати книгу - "Ейнар.Чаклун, Оксана Маркова"

 Ейнар запропонував сходити завтра подивитися фільм і проти романтики нічого проти не мала, однак, я нагадала щодо пошуків чорного літаючого дракона. Все ж, я обіцяла Ані допомогти з їх дзеркалом, а для цього треба спочатку знайти її чоловіка. Тому в неділю вимушені були досить рано вилізти з-під теплої ковдри, і зараз за сніданком обговорювали пошуки ще однієї магічної істоти. І робити будемо це не самі, а в компанії Анміра та його Наталі. 
– Розумієш, у них є автомобіль,  а мені чекати на автобус не хотілося. - Пояснив Ейнар таким тоном, наче сама доля вирішила його проблеми з комфортом.
Похитала головою. Доїхати з комфортом класно, але ж ця навіжена парочка сперечається постійно! Як ми витримаємо у їх компанії декілька годин? 
– А ти сказав їм...
Договорити не дала бабуся. Вона з радісною посмішкою сіла поряд з Ейнаром за стіл та поклала перед ним його перепустку в школу.
Ми з хлопцем перезирнулися, після чого схрестили розгублені погляди на бабусі.
– Та чого ви так дивитеся? Хвалити я тебе прийшла, Ейнаре, хвалити! Ти молодець! - Її слова ще більше здивували, а через наступну фразу кава взагалі пішла не в те горло: – Скажу відверто, піди ти працювати отим екстрасенсом на телебачення - і я б знайшла спосіб, як розлучити мою онуку з тобою.
– Ба!
– Що ти мені отут "бакаєш"! - Хмикнула вона на мої спроби обуритися.  – Я правду кажу! Вяземські ніколи не мали справ з шахраями! Тим паче, не виходили за них заміж!
– Ба! - з відчаєм в голосі, я намагалася швидко придумати вихід з цієї ситуації. Бо вона ступила на слизьку доріжку про весілля і цілком може продовжити розвивати цю тему. Хоча Ейнара такими питаннями не злякати. Он, як його вся ця ситуація веселить і він зовсім не приховує своєї посмішки. – Звідки ти взагалі знаєш про нас двох?
– Кому, як не мені, рідну онуку знати! 
– Тобто, - нарешті долучився до розмови хлопець, – ви не проти наших з Ксенією стосунків?
Бабуся поплескала його по плечу і задоволено кивнула.
– Професія вчителя мені подобається!
– Ба, взагалі-то на телебаченні заробляють непогані грошенята!
– Але стабільності ніякої. - Відкинула мій коментар вона. – До того ж, Ейнар працює в приватній школі. Проблем з грошима бути не повинно.
Я розумію, що таким чином вона проявляє турботу про єдину онучку, але ж з точки зору Ейнара її поведінка може здатися грубою. Ще подумає, що нас хвилюють одні лиш гроші.
– Не переживайте,  - м'яко звернувся до бабусі Ейнар, але в той же час дивився прямо на мене.  – Я здатен подбати про себе та Ксюшу. Гарантую.
– От і добре.
Бабуся ще з п'ять хвилин розпитувала куди та з ким ми збираємося піти у неділю вранці, а отримавши відповідь Ейнара про подвійне побачення, вона побажала нам гарно провести час і зайнялася своїми справами.
– Наталя з ельфом не схожі на закоханих, - сказала я йому, коли ми вже знаходилися в ліфті.
Чаклун знизав плечима.
– Я їх разом не бачив.
Двері ліфта відчинилися на наступному поверсі і добре знайомий нам хлопець зайшов всередину, перед цим склавши руки в молебному жесті. Його волосся було рівнесеньке і пригладжене, дивуючи відсутністю кучерів. Та й стиль одягу змінився на більш класичний.
– Доброго ранку.
– Серж? 
Ейнар в свою чергу довго та задумливо дивився на нього, проте так нічого і не сказав. 
– Ти збираєшся тік-ток знімати? - припустила я, дивлячись на його зміни. 
– Ні, з тік-током я покінчив. То усе від диявола. Після останніх зйомок на кладовищі я усі вихідні промучився: мені то зомбі привидиться, то жахіття різні з ними снилися! А в понеділок бабуся відвела мене до церкви, священик помолився і усе минуло. ‐ І неначе для підтвердження своїх слів прочитав коротеньку молитву, в кінці додавши "амінь" та перехрестившись. – Тепер кожну неділю я ходжу до церкви.
– Зрозуміло.
Ліфт випустив нашу трійцю на першому поверсі, я дивилася в спину Сержу та відчувала жаль до нього. Хлопець і раніше відрізнявся дивакуватістю,  а випадок з зомбі, схоже, неабияк вплинув на нього. Бідолаха. Навіть стирання пам'яті не допомогло.
《 – Моя психіка виявилася стійкішою,  - подумала я. Ніякі зомбі уві сні не приходили, та й наступного дня емоції від побаченого стихли》.
Навулиці нас вже чекали. 
Анмір з Наталею грали в сніжки...або намагалися грати, поки він не захотів насипати снігу  дівчині за комір. Але її реакція була миттєвою і я аж зойкнула, коли ельфа агресивно повалили обличчям у сніг, скрутивши боляче руку за спиною. 
Через мить він благав відпустити його, а дівчина з переможним виглядом зробила крок назад.
– Дияволиця у спідниці! Ось ти хто! - прохрипів Анмір, намагаючись піднятися.
– Хіба у ельфа немає магії? - спитала у Ейнара, який також спостерігав за ними і в його очах можна було помітити смішинки.
– Є. Краплина, чи дві. - Здається,  він передбачив моє наступне запитання і пояснив: – До мого рівня йому  далеко, а отримати доступ до земного джерела магії важко. Тому перебивається тим, що дають та економить магію.
– Невже? А зі мною розмовляв, наче всемогутній боженька і намагався вплинути за допомогою магії.
– Він що..? - в карих очах спалахнув небезпечний та злий вогонь.
Але ситуацію врятувала Наталя. Дівчина крикнула "привіт" та з широкою посмішкою замахала нам рукою. Тому я, помахавши дівчині у відповідь , потягнула Ейнара вперед.
Коли ми почали сідати в машину, Наталя раптом не дала ельфу відкрити двері. Той почав обурюватися і наштовхнувся на холодний погляд білявки.
– Ти...назад! - наказала вона Анміру, киваючи на заднє сидіння. 
– Чому це?
– Бо я не хочу цілу годину бачити твою пику. Ксюшо, сідай поряд. - Мені вона досить по-доброму всміхнулася, а потім знову визвірилася на ельфа: – Ну??! Довго будеш стирчати тут? 
Анмір спочатку відкрив рота з явним наміром посваритися з нею, але чогось передумав і, стиснувши губи, сів назад. Як ви розумієте, чаклун не був радий такій компанії, але просто відвернувся до вікна.
***
В салоні авто грала якась популярна пісня, було тепло і загалом я не пожалкувала про нашу спільну поїздку.
Усю дорогу розмовляли тільки ми з Наталею. Вона з цікавістю в голосі розпитувала про мою першу зустріч з Ейнаром, а потім вже поділилася досвідом щодо свого потраплянця. Як виявилося, зіткнення в парку то лайт-версія, їй Анмір взагалі ледь не на голову впав. Це враховуючи,  що в той час вона тільки вийшла з душу і витиралася рушником.
– Уяви собі, цей телепень побачив мене і заявив, що звичайній дівчині звабити  його - великого та могутнього ельфа - ніколи не вийде. - Пригадувала Наталя з веселим сміхом.
Не впевнена, що змогла б так спокійно розповідати комусь про можливу зустріч з Ейнаром, викинь його прямісінько до мене голої. Але світловолоса дівчина не переймалася і не зациклювалася через подібну ситуацію.
《 – Мені б її впевненість, - подумки зітхнула я та продовжила слухати її》.
– З переляку одразу поклала його на лопатки і хотіла викликати поліцію.
– А що ж завадило?
– Та цей пройдисвіт магію застосував. Я до понеділка ходила, наче зачарована, а коли навіювання злетіло...- вона зробила красномовну паузу, яка дозволяла зрозуміти, що ельфу добряче дісталося  на горіхи. – Загалом, поговорили ми нормально тільки через півгодини. Ну звідки мені було знати, що ніякий він не шахрай-гіпнотизер, а потраплянець?
– Ага, прямо з доставкою додому.
– Інакше я б таке диво в пір'ях сама не притягла. А так пожаліла і тепер мучаюсь за компанію. - Після цих слів вона ненадовго замовкла,  щоб через хвилину крикнути через плече: – Гей, ти чого там мовчиш? Помер, чи що? 
Наталя слідкувала за дорогою і відволікатися їй було не можна. Тому я сама подивилася, в чому справа. 
– Спить він. Втомився, мабуть. - Сказав Ейнар з абсолютно безневинним виразом обличчя, але хитрі бісики в очах видавали хлопця з головою.
Анмір і справді міцно спав, притулившись щокою до вікна машини. Красиве обличчя було повністю розслаблене, проте я стовідсотково впевнена в причетності чаклуна до його раптової сонливості! Запитання так і не промовила в голос, вирішивши, що нічого смертельного з ельфом не трапится, а Ейнар його провчив через мене. 
Повернула голову, з посмішкою відзвітувавши:
– Дійсно спить. 
– Вночі спить по дев'ять годин, і все йому мало?! - буркотіла Ната, однак, зробила музику тихіше.
Незабаром ми дісталися до потрібного населеного пункту, який межував з лісом.