Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

— Ні, — Злата похитала головою. — Я сказала, що буду чесно свідчити про те, що стосується безпосередньо мене, але не буду активно шукати додаткові докази чи намагатися «потопити» їх за будь-яку ціну.

— Благородно, — детектив відклав документ. — Я перевірю справжність цієї розписки. Але вас не турбує, що Ахметов зробив такий жест? Це може бути спроба маніпуляції.

— Звісно, турбує, — зізналася Злата. — Тому я і принесла документ вам. Хочу знати, з чим маю справу.

— Розумний підхід, — Марченко кивнув, роблячи копію розписки. — Я дам вам знати, коли щось з'ясую.

Після закінчення зустрічі Злата вийшла з поліцейського відділку з відчуттям виконаного обов'язку. Вона розповіла все чесно, не приховуючи власної ролі, і тепер могла сподіватися, що справедливість восторжествує.

На вулиці почався дрібний дощ, і вона поспішила до зупинки, намагаючись не промокнути. Її телефон завібрував у кишені — нове повідомлення. Вона дістала його, очікуючи побачити щось від Соні чи Марини, але номер був незнайомий:

«Не думай, що це закінчилося. Терещенко не забуває тих, хто його зрадив. І я теж».

Злата застигла під дощем, відчуваючи, як холод пробирається під куртку. Повідомлення не було підписано, але вона не сумнівалася, від кого воно. Дамир. Незважаючи на вчорашнє «перемир'я» і несподіваний «подарунок», він все ще розглядав її як ворога. І явно планував якусь помсту.

Вона швидко зробила скріншот повідомлення і переслала Соні з текстом: «Щойно отримала. Схоже, Дамир не такий миролюбний, як вдавав».

Відповідь прийшла майже миттєво: «Вже бачу. Треба поговорити. Зустрінемося в бібліотеці о 13:00?»

Злата підтвердила зустріч і поспішила до зупинки, відчуваючи, як крапельки дощу змішуються з холодним потом тривоги на її чолі. Вона думала, що найгірше вже позаду, але, схоже, неприємності тільки починалися.

У бібліотеці було тихо і спокійно, запах книг і пил століть створювали атмосферу відстороненості від зовнішнього світу. Злата знайшла Соню за столом у дальньому кутку, подалі від інших студентів.

— Показуй, — сказала Соня замість привітання, і Злата простягнула їй телефон з повідомленням від Дамира.

— Що він замислив? — запитала Злата, сідаючи поруч. — Я думала, ми досягли якогось порозуміння.

— Він хоче тебе налякати, — Соня повернула телефон. — Можливо, сподівається, що ти змінилися свідчення або взагалі відмовишся від них.

— Не дочекається, — Злата рішуче похитала головою. — Я вже все розповіла детективу Марченку. І не збираюся нічого змінювати.

— Тоді тобі треба бути готовою до того, що Дамир спробує тобі помститися, — Соня дістала свій ноутбук. — Я підготувала кілька ідей, як можна захиститися.

Вона відкрила документ, в якому був докладний план дій: з ким поговорити в університеті, щоб забезпечити додатковий захист; як документувати будь-які погрози або спроби тиску; які правові механізми можна використати, якщо Дамир або Терещенко спробують нашкодити.

— Ого, — Злата вражено переглядала документ. — Ти дійсно все продумала.

— Звісно, — Соня знизала плечима. — Ти розворушила осине гніздо. Треба бути готовою до того, що оси будуть кусатися.

Злата кивнула, відчуваючи вдячність за таку детальну підготовку. Але раптом вона замислилася над дещо іншим аспектом ситуації.

— А що, якщо я не просто захищатимусь? — запитала вона, дивлячись на Соню. — Що, якщо я перейду в наступ?

— Що ти маєш на увазі? — Соня підозріливо примружила очі.

— Я маю на увазі, що Дамир очікує, що я злякаюся і сховаюся, — пояснила Злата, машинально обертаючи браслет з кулоном-ключиком на зап'ясті. — Але що, якщо я зроблю щось несподіване? Щось, що змусить його зрозуміти, що я більше не та наївна дівчина, якою він мене вважає?

— Наприклад? — Соня виглядала зацікавленою, хоча і трохи стривоженою.

— Наприклад, — Злата нахилилася ближче, стишивши голос, — я могла б використати студентський антикорупційний форум, який буде завтра. Публічно розповісти свою історію, назвати імена, показати докази. Зробити так, щоб усі знали, що я не боюся їх, і не збираюся мовчати.

— Ризиковано, — Соня задумливо постукала пальцями по столу. — Терещенко має багато зв'язків. Він може постаратися зробити так, щоб тобі не дали слова, або щоб твій виступ пройшов непоміченим.

— Тоді потрібно зробити так, щоб це було неможливо, — Злата відчувала, як в ній наростає рішучість. — Можливо, записати відео заздалегідь і бути готовою опублікувати його, якщо мені не дадуть виступити. Або підготувати листівки з основними фактами і роздати їх перед форумом.

Вона замислилася, обертаючи кулон-ключик між пальцями.

— А ще краще, — продовжила вона, осяяна раптовою ідеєю, — використати список клієнтів Дамира, який я знайшла на флешці. Не для того, щоб шантажувати когось, а щоб зв'язатися з цими студентами, запропонувати їм підтримку, якщо вони теж постраждали від дій Дамира і Терещенка. Створити групу підтримки, яка разом виступить на форумі.

— Це... це геніально, — Соня повільно кивнула, її очі загорілися ентузіазмом. — Замість того, щоб бути жертвою, ти стаєш активістом, який об'єднує інших постраждалих.