Читати книгу - "Лють"

Саме тоді Річард Шеллі й відвідав його в тюрмі. То був перший з його двох візитів за весь час.

До шпиталю його провів наглядач Еверет, котрого Джон не бачив з першого дня перебування в тюрмі.

— Ось він, — Еверет відступив до стіни, щоб дати Річарду трохи простору. — У вас десять хвилин.

Річард став біля підніжжя ліжка, на якому лежав Джон. Досить довгий час він просто мовчав і дивився синові у вічі.

Джон теж дивився йому в очі, відчуваючи водночас полегшення і сором. Він хотів простягнути до тата руки, сказати йому, що любить його і шкодує про все, що накоїв, сказати, що Річард мав рацію — він таки повний нікчема. Він не заслуговував на те, що батько міг йому дати, але він хотів цього, потребував цього так сильно, що його серце немов палало у вогні.

Коли Річард заговорив, здавалося, що слова він із себе видушує через силу.

— Боляче тобі?

Джон зміг лише кивнути.

— Добре, — сказав його батько таким тоном, наче звершилося правосуддя. — Тепер ти знаєш, що відчувала Мері-Еліс.

Розділ 15

25 жовтня 2005 року

Хоч як Джону не хотілося згадувати свою першу ніч у в’язниці, але спогад постійно повертався до нього, як нічний кошмар. Щойно хтось підходив до нього ззаду на роботі, як він здригався. Від несподіваного гучного звуку на вулиці серце підскакувало до горла. Він нахилявся взяти губку з відра, нанести поліроль на диски пікапа чи седана, і від спогадів кров приливала до мозку.

Коли Зебра пустив його по руках, Джон цілий місяць провів у шпитальному крилі «Коустелу», заново навчаючись випорожнюватися. Коли його виписали, він дізнався, що його перевели у блок охоронного призначення, де сиділи засуджені за злочини на статевому ґрунті. Можливо, керівництво тюрми думало, що Бен Карвер добряче розважиться з Джоном, довершить те, що почав Зебра, але старий лише побіжно глянув на сухорлявого шістнадцятирічного хлопчину і розчаровано протягнув:

— Брюнет! А я просив блондина!

Джон не знав, хто поклопотався про його переведення до блоку охоронного призначення. А якби знав, то не знав би, як йому дякувати. Іноді йому здавалося, що то Еверет, наглядач, але часом він лежав уночі в ліжку, й уява малювала йому фантастичну історію, в якій його врятував батько. Ось Річард вихором влітає до кабінету начальника. Річард пише сердитого листа своєму сенатору. Річард вимагає нормального поводження з його сином.

Джон сміявся зі своїх безглуздих хлоп’ячих фантазій, коли після робочого дня на автомийці вставляв свою картку в автомат обліку часу й чекав гучного утробного звуку. Вже кілька тижнів стояла гарна погода, і охочі до святкового шопінгу заїжджали до них помити машини, тож до вечора минулого дня у Джона не було часу заскочити до матері Бена й забрати машину. Коли загинула Мері-Еліс, він саме готувався здавати на права, але то було давно, і тепер він пітнів, як шльондра в церкві, на саму думку про те, що доведеться сідати за кермо. Якщо його піймають за кермом, Марта Лем кине його назад у тюрму. Хоча, з іншого боку, тюрма йому світить і в тому випадку, якщо він тією машиною не скористається.

По телефону літня мати Бена здалася йому приязною і відкритою, «радою поспілкуватися з Беновим другом». Вона запевнила його, що страховку машини сплатила. Потім місіс Карвер розповіла Джону, що в неділю містер Пропсон везе її на церковні збори до Ворм-Спрінґс, тож нехай він не забуде повернути машину з повним баком. Джон на все погоджувався, але вона протримала його на телефоні ще п’ятнадцять хвилин, щоб розказати про своє запалення сідничного нерва. Обоє дідусів і бабусь Джона померли, поки він сидів, та й то ніхто з них жодного разу його не провідав. Тож він уважно вислуховував її нарікання, видаючи належні звуки у слушний час, аж поки педофіл з кімнати навпроти не зиркнув на нього сердито і не зажадав звільнити телефон.

Темно-синій «Форд Фейрлейн» Джон знайшов, як і було йому обіцяно, у гаражі. Ключ лежав на сонцезахисному щитку разом з техпаспортом і страховкою. Двигун завівся одразу ж — і це для Джона на ту мить було найважливішим. Він увімкнув зчеплення і вивів машину на односмугову дорогу біля будинку місіс Карвер. Поки трохи практикувався кататися туди й назад, нога гарячково плуталася між педалями газу і гальм. Слава Богу, коробка передач була автоматичною, а не ручною, бо в такому разі він би залишив машину стояти на місці. Більшу частину того дня до вечора Джон провів, навчаючись водити «фейрлейн», і на той час, коли він вивів машину на двосмугову трасу, його руки боліли — так сильно він стискав кермо.

«Я зможу», — казав він собі, скрегочучи зубами, поки їхав трасою 20 у бік Атланти. Усе, що потрібно, — вдавати, ніби він знає, що робить. Не надто повільно і не надто швидко, дуже впевнено, руку виставити у вікно. Копи завжди шукали людей з винуватим виразом на обличчі. Їхній маленький поліцейський радар одразу вловлював нерішучість, яка розходилася неначе хвилями.

Коли минулої ночі ближче до півночі Джон сідав у «фейрлейн», то переконував себе, що йому потрібна практика водіння. Та довго обдурювати себе він не міг: припаркувався через дорогу від горілчаного магазину на Чешир-Бридж-роуд. Він чекав півгодини, але Робін, очевидно, не працювала тієї ночі. Їдучи додому, Джон подумав, що якби в нього був хвіст, то тепер він висів би, підібганий, між ногами.

Позаяк бензин був ще однією розкішшю, якої він не міг собі дозволити, Джон пішов з автомийки пішки, по Підмонт до перехрестя з Чешир-Бридж. Спочатку він сказав собі, що просто погуляє, та потім вирішив, що самообман — це навіть гірше за те, що він запланував собі на той вечір. Йому нарешті прийшла звістка від Бена. Того тижня Джон одержав дві листівки — то була перша і єдина пошта, яку він отримав у нічліжці. На першій стояли поштові реквізити штату Алабама, а в полі для поздоровлення ішов ряд цифр: 185430032. Друга картка була з Флориди, на ній було написано: «Їдемо в Пайні-Ґроув. Зустрінемося вже після повернення!»

Джон ненавидів головоломки, але він був достатньо тямущий, щоб піти в бібліотеку й знову засісти над атласом. Через кілька годин безцільного вдивляння у вікно він розгадав загадку. 30032 — поштовий індекс міста Евондейл-Естейтс. 1854 Пайні-Ґроув-Секл сусідив із вулицею