Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сурма лебедя 📚 - Українською

Читати книгу - "Сурма лебедя"

199
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сурма лебедя" автора Елвін Брукс Уайт. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 44
Перейти на сторінку:

— Як, наприклад? — запитав Пташиний Начальник.

— Як, наприклад, пацюк, — сказав Сем. — Пацюк спочатку вигребе собі якусь оселю, але потім він туди чого тільки не поназносить — брелоків та всякого блискучого дріб’язку. Всього невеличкого, що тільки йому сподобається.

— Твоя правда! — визнав Пташиний Бос. — Абсолютно точні дані, Семе! Здається, ти багато знаєш про тварин?

— Я люблю тварин! — признався хлопець. — Люблю спостерігати їхнє життя.

— Ну тоді ходи зі мною! Та ми разом і обстежимо зоосад, — запропонував Пташиний Начальник, підводячись зі свого крісла. — На сьогодні я вже досить напрацювався. Покажу тобі зоосад!

І вдвох вони й подалися в ті мандри.

Ту ніч Сем переночував, з особливого дозволу Пташиного Начальника, у його кабінеті. Хлопець розгорнув свого спальника на підлозі й заліз у нього. Треба було не проспати ранкового рейсу до Монтани. А Семова голова йшла обертом від усього, чого він набачився в зоосаді. Що тут робити? І він, перш ніж вимкнути світло, дістав свого записника із заплечника та й написав чималого вірша. Ось що йому написалося:


ВІРШ СЕМА БІВЕРА З усіх країв, океану чи й суходолу, Філадельфії зоосад сподобавсь мені до болю! Тут стільки їдла! І стільки діла! Є птах тут — фрегат, і є мишка сіра, Нічний є пацюк і лінивець двопалий — Обидва ж вони мені до душі припали! Гусак тут канадський та білий ведмідь, Та й всяка живність з усяких угідь. Небачених дивовиж надивився без страху, Як той кінкаджу[3] — мов єнот, і ця росомаха. Іди в зоосад — не зважай на мороз чи жару, Аби побачити новонароджене кенгуру, Чи жовтого оленя, чи білохвосту гну. На чудесному озері тут плаває птаства сім'я, Тут вовк лісовий і з рилом свинячим змія. Є тут з апломбом великим тварини, Як от колібрі, дюгоні та ламантини. Є зебри, є й хижі птахи: орли, яструби, І щось та трапляється тут щодоби. А скільки вовків тут, лисиць! А шулік та сов! А лев он в кущі на полювання пішов… Тут тихі затони, й надійна тут кожна клітка, Де гади вилежуються, де тигр скалить ікла… Як тут чисто й доглянуто! Чудо — не сад! А он бабуїн виставляє рожевий зад… І ви ще питаєте, зоосади для чого? Щоб до світу тварин коротша була дорога! Склав цього вірша Сем Бівер

Дописавши свого вірша, Сем лишив його на письмовому столі Пташиного Начальника.

А рано вранці, задовго до того як працівники зоосаду поприбували на свої робочі місця, Сем на літаку покинув Філадельфію. Хлопця до летовища супроводжували двоє лебедів: Луї і Серена. Вони хотіли помахати йому крильми на прощання. А ще вони надумали, з цієї нагоди, й собі негайно покинути Філадельфію та й повернутися до рідної Монтани. Коли працівники летовища вгледіли двох великих білих птахів на злітній смузі, зчинилася жахливо-перелякана метушня. Диспетчери з контрольної вежі надіслали застережні повідомлення пілотам бортів, що прямували до Філадельфійського аеропорту. Працівники наземних служб юрбами висипали з будівель і з галасом кинулися до Луї й Серени, щоб прогнати їх геть. Сем якраз сидів під вікном у своєму літаку й спостерігав усю ту шамотню.

Тут Луї ухопив свою сурму.

«Геть летимо, — заграв він, — у дику ту блакить!»

Ті суремні гуки пролунали на все летовище й всіх-усіх налякали. «Ку-гуу! Ку-гуу!» — просурмив Луї. Тоді облишив інструмент і почав свій розгін по злітній смузі, а слідом за ним помчала й Серена. І саме тоді злетів, якраз супроти вітру, й Семів літак. Двоє лебедів полетіли поруч літака. Вони здійнялися у повітря швидше за літак і встигли набрати чималу швидкість. Сем махав їм рукою у вікно. Медаль Луї за врятоване життя яскраво виблискувала у промінні ранкового сонця. Літак здіймався дедалі вище. Десь так само швидко набирали висоту й Луї із Сереною.

«До побачення, Філадельфіє! — подумки попрощався Луї. — До побачення, Пташине озеро! До побачення, нічний клубе!»

Та ось літак, набравши ще більшої швидкості, почав переганяти двох лебедів. Лебедине подружжя все більше відставало. Ще якусь хвильку прямували й вони на захід, слідом за Семовим літаком. А тоді Луї дав знак Серені, що ось зараз він змінить курс. Крен, віраж ліворуч — і вже він узяв напрям на південь. «Полетимо додому південним шляхом, не поспішаючи, щоб більше надивитись!» — подумки мовив сам собі.

То так вони й зробили. Все на південь летіли лебеді, через Меріленд і Вірджинію. І далі все так само на південь — через обидві Кароліни, Північну й Південну. Перепочили ніч у Ємассі, надивившись на кремезні дуби й бороди моху, що звисали з гілля. Потім перевідали великі болота Джорджії, де побачили алігатора й послухали, як співає пересмішник. Далі перелетіли через Флориду й декілька днів перебули в заболоченій заплаві, де на кедрах стогнуть голуби й на осонні шастають крихітні ящірки. Тоді звернули на захід — до Луїзіани. А вже потім звернули на північ, до своєї домівки — до рідного Верхнього озера, до Ред-Рок-Лейкс.

І яке ж то мало бути тріумфальне повернення! Коли Луї покидав Монтану, не мав він ані цента за душею. А тепер він був ого

1 ... 37 38 39 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сурма лебедя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сурма лебедя"