Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Лука і вогонь життя 📚 - Українською

Читати книгу - "Лука і вогонь життя"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лука і вогонь життя" автора Ахмед Салман Рушді. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 65
Перейти на сторінку:
можуть літати.

— Ми також тобі допоможемо, — сказала Бадло-Бадло, а тоді Багут-Сара та Ґйара-Джинн також згідно кивнув головою. Образцеса Сорая від радості аж плеснула в долоні.

— Чудово, — тішилася вона. — Тепер нас ціла армія.

У загальному піднесенні ніхто не помітив, як невеличкий Вогняний Жук чимдуж полетів від них углиб Чарівного Серця, несучись зі свистом, наче лісова пожежа у вітряну погоду.


«Ніхтотато поводиться якось дивно», — подумав Лука. Він весь час метушився і безперестанку дряпав обгорілі криси капелюха-панами. Чогось нервував, ходив то туди, то сюди, потирав руки, висловлювався дуже коротко, якщо взагалі щось казав. Інколи він ставав геть прозорим, а потім знову забарвлювався, і це означало, що Рашид Халіфа у себе вдома у Кагні з усіх сил боровся за життя, і ця боротьба негативно впливала на Ніхтотатів настрій. У голові в Луки роїлися також інші підозри. Може, Ніхтотато просто розігрував його, просто бавився з ним собі на потіху. Хто знає, наскільки спотвореним може бути почуття гумору в такої істоти. Може, він і не сподівався, що Лука дістанеться так далеко, і тепер йому страшенно не подобалося, що вони летіли вже безпосередньо до самого Вогню Життя. Може, він не був щирим і насправді аж ніяк не хотів успішного звершення пошуків. Треба бути пильним, думав Лука, аби він не спробував завадити пошукам уже в останню мить. Так, він був схожий на Шаха-Казна-Що, він ходив і говорив, як Шах-Казна-Що, але це не робило його татом Луки. Мабуть, Ведмідь і Собака мали рацію, коли казали, що Ніхтотатові ні на йоту не можна вірити. А може, всередині його его розгорілася війна між ввібраними рисами Рашида і тією істотою, що вбирала ті риси. Може, вмирання і є боротьба між смертю і життям.

«Хто виграє боротьбу — це питання наступного дня, — подумав Лука. — Треба просто перестати думати про нього як про свого тата».

Летючий килим Сораї після короткого приземлення для сходження на облавок подорожніх разом із завантаженим «Арґо» знову піднявся у височінь. Джалді, Сара, Бадло і Джинн, всі чотири перетворювачки у вигляді драконих летіли в строгому порядку навколо Решама — попереду, позаду, праворуч і ліворуч, захищаючи його від можливих нападів. Лука поглянув униз і побачив під собою Річку Часу, що текла десь здалека, з невидимого Озера Мудрості, що в Серці Серця (воно було надто далеко, аби його побачити), і Річка та впадала, а тоді витікала з величезного Круга Круглого Моря, на дні якого, як він добре знав, спав велетенський Черв’як-Дноїдець, що згортався навколо Круга у кільце так, що голова могла потроху гризти хвіст. Поза межами Круга під летючим килимом розкинулися території Нечемних богів, у котрих уже ніхто не вірив, хіба що в старовинних оповідках.

— Вони вже не мають сили у Реальному Світі, — казав, бувало, Рашид Халіфа, сидячи на своєму м’якому кріслі з Лукою на колінах, — тож всі вони давним-давно перебувають у Світі Чарів: стародавні боги Скандинавії, боги Греції і Риму, боги Південної Америки, Шумеру і Єгипту. Саме там вони збавляють свій час, свій безкінечний, вічний час, вдаючи, що вони все ще божественні, що їм усе ще поклоняються люди, розігруючи без кінця і краю свої старі ігри, ведучи знову і знову свої стародавні війни, при цьому намагаючись забути, що про них насправді ніхто не думає, навіть не пам’ятає їхніх імен.

— Дуже сумно, — зізнався Лука татові. — Виходить, що Чарівне Серце — це такий собі будинок для літніх людей чи, пак, давно вже забутих супергероїв.

— Дивись, тільки їм цього не кажи, — відповів Рашид Халіфа, — тому що всі вони такі пишні, такі моложаві, такі блискучі й досконалі. Святість чи колишня святість передбачає певні привілеї. А всередині Чарівного Світу вони все ще знаходять місце для застосування своєї сили. Їхні удари блискавок і чари не діють лишень у Реальному Світі.

— Не легко, мабуть, їм там ведеться, — сказав Лука, — колись їм поклонялися, їх так довго боготворили, а тоді взяли й викинули, як торішній немодний одяг.

— Особливо для божеств Ацтеків з Мексики, — промовив Рашид, напускаючи страху у свій голос. — Вони звикли до людських жертвоприношень; жерці перерізували горла живих людей, і їхня кров стікала у кам’яні кубки богів. Тепер ті незатребувані боги не мають що пити, для них нема крови. А ти чув про вурдалаків? Більшість із них — це кровожерливі, довгозубі, безсмертні боги Ацтеків. Гуйцілопочтлі! Тезкатліпока! Тлагуйзкалпантекугтлі! Макуйлкоз-какуаугтлі! Ітзтлаколіугкві-Іксквіміллі…

— Досить, та годі вже, — благав Лука. — Не дивно, що люди перестали їм поклонятися. Видно, не могли запам’ятати їхніх імен.

— А може, через їхню нечемність, — сказав Рашид.

Лука нашорошив вуха. Думка про нечемність богів була досить дивною. Хіба боги не повинні бути зразком для людей, що поклоняються їм?

— Тільки не в Стародавні Дні, — сказав Рашид. — Ці Давні, а тепер Безробітні боги поводилися так само погано, як і люди, ба навіть гірше, бо будучи богами, вони могли поводитися погано із значно більшим розмахом. Вони були егоїстичними, грубими, настирливими, марнославними, злісними, розбещеними, нестямними, зловтішними, ненажерливими, пожадливими, лінивими, безчесними, хитрими, дурними, і все це набуло найбільшої міри через їхню надзвичайну силу. Коли вони були пожадливими, то могли проковтнути місто, а коли були сердитими, то могли втопити світ. Коли були настирливими й втручалися в життя людей, то розбивали серця, викрадали жінок, розпочинали війни. Коли були лінивими, то хоч тисячу років, а коли жартували, то люди від їхніх жартів страждали й умирали. Іноді бог, знаючи про слабке місце іншого бога, переслідував його, як вовк здобич, а тоді вбивав.

— Може, й добре, що вони відійшли, — казав Лука, — бо завдяки їм Чарівне Серце стало незвичайним місцем.

— Більш незвичайного нема у

1 ... 37 38 39 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лука і вогонь життя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лука і вогонь життя"