Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Земля Георгія 📚 - Українською

Читати книгу - "Земля Георгія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Земля Георгія" автора Антон Віталійович Санченко. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 114
Перейти на сторінку:
погонича, одразу ж після відходу кріпили все по-штормовому. «Перший раз заміж, чи що? Чи в нас тут лялькова комедія?»

Машина сама, без команд з містка, накручувала оберти до повного ходу, як тільки дизель достатньо прогрівався. «Випивайте й закусюйте, нехай вас не хвилює цих механічних дурниць. Дорослі начебто мужчини, а такою юриндою займаєтеся. Ну, ось…»

Навіть пароплавчик наш, як старий кінь візника-пияка, сам лягав на потрібний курс. Без усяких «будь ласочка».

Поки акуратист Палич рахував магнітне схилення і поправку компаса в стовпчик на аркушику записничка, «Поки Тут Стоїть» наш, по пам’яті, лягав на Геленджик. Я до штурвалу навіть не торкався, чесне скаутське.

Горбатов ніколи над прокладкою не парився. Генеральний курс прикине, око примружить і:

— Лягай на триста п’ять, — скаже. На морське опукле око. В стовпчик виходило триста чотирнадцять і дві десятих. Смішила мене віра Палича в те, що незалізний стерновий по магнітному компасу зможе ці дві десятих витримати. Тут і позначок таких нема на картушці. Але виду я не подавав:

— На румбі 314,2!

— Я коли з пароплавства на рибачки потрапив, ніяк звикнути не міг. Як у школі вчили: визначення, точечку на карті кожних півгодини… Капітан з похмілля на мостик підніметься, і: «Що це ти онанізьмою займаєшся? Їхай прямо, повз Дірку не промажемо». — «Що за дірка?» — питаю.

«Тю. Керченська протока. Чому вас у Сєдовці[9] вчать?» — озвався від локатора Палич.

— Телепат він чи що?

— Лягай поки на триста п’ять. Праворуч щось несе. Поті радар ще бере. Так і під роздачу в Сухумі можна потрапити.

Отож. На Горбатівське опукле, виходить, точніше. Море, воно теж горбате.

— Мене в Поті цьому позбавили диплома на рік на першій же путині. Стільки риби на палубу взяв, що сейнер вже як підводний човен йшов…

А Скользький підміняти мене все не йшов. Ні як підводний човен, ні як вахтовий стерновий. Вирішив скористатися авральним розкладом і дочекатися обіду, прохіндєй.

— Так що Сєдовку я двічі закінчував. Швидше виявилося разом із заочниками вдруге іспити скласти і новий диплом зробити, ніж рік чекати. А ти кажеш: «Відновити, дублікат випишуть…»

…Точно! Вже в зубах колупається Скользький! Відобідали! І на місток все одно не поспішає. Походжає довкола волги вірменинової, ногою по колесах стукає. Розкріпляти зібрався? А там, гляди, й Келина вахта вже. Плезіозавр кубанський!

Кукла вибігла до борту й стала в антидельфінячу стійку. Грузини — за нею. Ну, Куклу хлібом не годуй, дай дельфіна обгавкати, а ці ж то? Дорослі, волохаті мужики, а як діти. Пальцями тичуть, регочуть. Ґелґочуть «сакартвелою» своєю щось. Навіть заздрісно. Я дельфінів теж завжди чекаю, але не до індіанських танців — біля борту все ж таки. Велике стадо, голів сто. З десяток вже прилаштувалися стрибати навперегін з пароплавом. Бестії! Перед самим носом вистрибують. А штевнем по задниці?

Скользький зайшов у стернову рубку і почав без довгих вступів:

— Паличу, так як же так? Машин що, не було більше?

Ну, нарешті! Навіть на дельфінів дивитися не став, так поспішав.

— До мене ж підходили люди, питали…

— Миколочко… — ввічливо почав Палич.

— Курс? — спитав у мене Скользький, приймаючи штурвал. Арифмометр під його черепком клацав без упину. (Сто п’ятдесят, та п’ятдесят за причеп, та…)

— 980 рублів за долар, — намагався підколоти я. — 980 прийняв, — відповідно до встановленого ще Ноєм ритуалу доповів стерновий Скользький незмінному вахтовому штурману Паличу. Арифмометр зашкалювало. Не до моїх підколок йому було.

— Палич, так як же? — попросив про починку рахувального пристрою Скользький. — Не було більше машин? (Сто п’ятдесят, та п’ятдесят за причеп, та на вісім осіб…)

— Миколочко! Та ми й так з перевантаженням! — ввічливо благав Палич. — Я від кренометра далі двох кроків відійти боюся!

— 305 здав! — не поспішав я покинути арену цирку.

— А як же грузини возять? У них що, арифметика інша? (Сто п’ятдесят, та на дев’ять — помножити, а не поділити! — та…)

Я думав, що Палич потягнувся за тлустим томом «Інформації по остійливості», тільки щоб у Скользького ним запустити. Але ні, гортати заходився. А чого там гортати, якщо закладок з баксів не зробив? Кути закату й метацентри усілякі Скользькому й задарма не потрібні. До того ж пораховано й зведено в таблиці суднобудівником для завантаження рибою, а не чаєм та волгами. Заново по формулі перерахувати треба. В стовпчик, як він любить.

— Як бочками з тюлькою на промислі, так не порушується остійливість. А жигулі всього шістсот кілограмів важать. (Шістсот, та на сорок — п’ятнадцять діжок усього).

— Нічого, це минеться, — пообіцяв я Скользькому замість «спокійної вахти».

— Палич, але мені не зрозуміло… — продовжував Скользький. Просто так з бойового курсу його було не збити.

Такі ж непохитні люди, тільки італійці, — бойові плавці — волочили вручну свої зіпсовані торпеди, перетаскували їх через сіткові загородження, мучилися, глитали солону воду й мазут, перебороли відпливну течію, але таки підірвали англійський крейсер на рейді італійського порту Бриндізі. Правда, потім виявлялося, що Італія капітулювала за день до їхнього звитяжного подвигу, і саме тому крейсер був непристойно, як для військового часу, ілюмінований святковими вогнями…

1 ... 37 38 39 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Земля Георгія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Земля Георгія"