Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море 📚 - Українською

Читати книгу - "Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море"

229
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море" автора Аліна Центкевич. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 184
Перейти на сторінку:

«П'ятниця, 7 жовтня 1881 р. Наш сніданок складався в півфунта собачого м'яса і чаю, останню дрібку якого ми сьогодні висипали в окріп. Треба пройти сорок кілометрів. Віддаємося на волю бога. Він опікувався нами досі, може, й тепер не покине. Одна рушниця зіпсувалася. Ми залишили її на тому місці, де провели ніч, а поряд поклали записку такого змісту: «Ми, офіцери і матроси із затонулого американського судна «Жаннетта», покидаємо сьогодні вранці цей нічліг і рушаємо в напрямі Кумак-Сурка чи якоїсь іншої місцевості над Леною». Прибули ми сюди 4 жовтня. У дорозі захворів матрос Еріксон. Учора він помер від злоякісного обмороження і цілковитого виснаження під час транспортування. Всі інші здорові, але страшенно потерпають від голоду. Ми з'їли рештки своїх харчових запасів. Пройшли сьогодні за три години близько п'яти кілометрів. Зовсім вибилися з сил, не могли вже більше й кроку ступити. Отаборилися поблизу викинутого на берег дерева. Обід наш складався з двадцяти грамів спирту і чашки чаю. Невдовзі ми рушили далі і дійшли до замерзлої річки. Четверо чоловік спробували перейти її, але крига під ними проламалася. Щоб люди не обморозилися, я звелів розпалити вогнище. Доки всі сушилися, я послав індіанина Алексіа пошукати чогось поїсти. Велів йому далеко не заходити і якнайшвидше повертатися. Але його немає ще й досі. Здійнявся південно-західний вітер, мряка. Далеко на півдні маячать вершини якихось гір. Алексіа повернувся із здобиччю. Він уполював білу куріпку. Ми одразу ж зварили суп з неї, поїли і залізли в спальні мішки. Зійшов місяць уповні. Небо заіскрилося зірками. Бере мороз.

Субота, 8 жовтня. Снідання — двадцять грамів спирту на літр гарячої води. Ми дісталися до якоїсь великої річки. Йдемо вздовж неї далі. Величезні льодові завали перегородили нам дорогу. Треба вертатися. Невдача. Вітер південно-східний. Снігова буря. Нема палива. По десять грамів алкоголю на кожного». Дописка лікаря:

«Алкоголь діє чудово. Вгамовує страшне відчуття голоду, заспокоює біль, що, здається, роздирає шлунок. Навіть у малій кількості підтримує сили».

Неділя, 9 жовтня. Після молитви я вислав матросів Ніндеманна і Нороса вперед шукати допомоги. Дав їм ковдру, рушницю, сорок набоїв, сорок грамів спирту і звелів іти західним берегом річки доти, поки не натраплять на якесь поселення. Вони вийшли о сьомій годині ранку, супроводжувані нашими напученнями. Ми знялися з табору. Коли переходили через якусь річечку, під нами проламався лід. Довелося зупинитися, щоб висушити вбрання. Близько десятої години ми знову вирушили в дорогу. Лі зомлів. На обід було по двадцять грамів алкоголю. Алексіа знов уполював три куріпки. Суп. Довго ми йшли слідами Ніндеманна і Нороса, які давно вже зникли з наших очей. О третій годині знову вирушили в путь. Перед нами прямовисний, високий берег. Вода в річці бурхливо рине на північ. Ми тепер не витримуємо більше двох годин дороги. Натрапили на човен. Вклалися в ньому на ночівлю. Десять грамів алкоголю.

Понеділок, 10 жовтня. Знову висилаю Алексіа на полювання. Може, йому вдасться добути хоча б куріпку. Голод страшний. Жуємо оленячу шкіру, але цим не наїдаємося. Легенький південно-східний вітер. Мороз послабшав. Проходячи повз струмок, кілька чоловік знову звалилися у воду. Насилу розпалюємо вогнище, щоб висушитися. Чвалаємо до одинадцятої. Страшенне виснаження. Заварюємо листочки чаю, які знаходимо у пляшці зі спиртом. Опівдні знов у путь. Морозний вітер з південного заходу. Заметіль. Іти вперед дуже важко. Лі благає нас покинути його тут. Але ми не залишаємо його напризволяще. Ідемо слідами Ніндеманна. О третій постій. Далі ні кроку. В нас ледве вистачило сил доповзти до якогось прибережного грота. Збираємо хмиз і розкладаємо багаття. Алексіа шукає дичини. Марно. На вечерю одна ложечка гліцерину. Ми всі вже охляли. Не позбавляй нас, боже, своєї опіки!

Вівторок, 11 жовтня. Сніговій з південного заходу. Не здужаємо рушити з місця. Ніякої звірини. Ложечка гліцерину в теплій воді. Немає поблизу хмизу на розпал. Заметіль.

Середа, 12 жовтня. Остання ложечка гліцерину з водою. Опівдні заварюємо вербове галуззя. Ми стаємо дедалі слабші. Нам ледве вистачає сил, щоб зібрати трохи хмизу. Заметіль.

Четвер, 13 жовтня. Відвар вербового листя. Дужий південно-західний вітер. Від Ніндеманна ніяких вістей. Наша доля в руках бога. Якщо він не змилостивиться — ми пропали. Ніхто з нас не може вже й кроку ступити в хуртовині, а лишитися тут — це приректи себе на голодну смерть. Сьогодні після обіду ми здужали пройти два кілометри, перебрели ще якусь річку чи притоку попередньої. Лі не встигав за нами. Знайшли в скелі грот, щоб відпочити. Я послав одного по Лі, але той лежав під снігом і ждав уже тільки смерті. Ми помолилися. Страшенна завірюха. Жахлива ніч.

П'ятниця, 14 жовтня. Сніданок. Відвар вербового листя. Обід — чай з вербового листя. Завірюха влягається.

Субота, 15 жовтня. Минає 125-й день відтоді, як затонула «Жаннетта». Сніданок. Відвар вербового листя і два старі черевики. Вирішуємо йти за всяку ціну. На світанку Алексіа зовсім знесилів. Надибали човен, яким колись перевозили збіжжя. Він був порожній. Відпочинок. На обрії в сутінках видніється щось, ніби стовп диму.

Неділя, 16 жовтня. 126-й день. Стан Алексіа погіршав. Ми проказали молитву.

Понеділок, 17 жовтня. 127-й день. Алексіа вмирає. Лікар перехрестив його. Ми прочитали молитву. Сьогодні день народження Коллінза. Алексіа вмер при сході сонця. Виснаження від голоду. Тіло, загорнуте в прапор, ми поклали до човна.

Вівторок, 18 жовтня. 128-й день, повітря пом'якшало. Падає сніг. Ми віднесли човен на середину замерзлої ріки і заклали його кількома брилами.

Середа, 19 жовтня. 129-й день. Порізали намет, щоб зробити собі взуття. Лікар підшукав місце для табору. Добрели туди вже затемна.

Четвер, 20 жовтня. 130-й день. Ясно, сонячно і дуже морозно. Каах зовсім знесилів.

П'ятниця, 21 жовтня. 131-й день. Опівночі Каах був уже неживий.

Субота, 22 жовтня. 132-й день. Ми віднесли

1 ... 37 38 39 ... 184
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море"