Читати книгу - "ДО ЕР. Вибране"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ДО ЕР. Вибране" автора Маріанна Кіяновська. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
піти… Як я хочу обняти твої незахищені плечі!.. Бумерангами свідчень я катую тебе, а ти Прямовисний, як ангел, — і я обираю втечу. «Витривалість в дорозі — і невитривалість у вірі…»
Витривалість в дорозі — і невитривалість у вірі. Є страждання актора крізь тонко нанесений грим. Ти ідеш в Палестину — суворий, як грім, пілігрим, Ще живий і тривожний, лиш губи від пороху сірі. Боротьба із собою. Із тіней складається час. Проминаєш минуле — тонкі сухожилля дороги. Був пророк — не для всіх, і тим більше він був не для нас. Сарацин не помре — просто піде до іншого Бога. То мозаїка, знаєш, химерність барвистого скла… Міріади ілюзій — оази, оази, верблюди… Я б тебе не любила, якби я тебе прокляла. Я кохаю тебе, але більше нічого не буде. Я кохаю тебе. Ми не просто брати во Христі: Блискавичний міраж по руків'я увігнаний в спину. Я кохаю тебе, але просто ми б стали не ті, Якби стали слабкими у вічності хоч на хвилину… «Я йду за вітром. Він мене несе…»
Я йду за вітром. Він мене несе Крізь непрозорість. Це така покора. Допоки вірю, пригадаю все, Неначе книгу, читану учора. Ціна любові — вічна мерзлота. Коли чекання — камінь спотикання. Я просто жінка, — може, саме та, Яка приходить перша і остання?.. «Почни мене спочатку, ніби книгу…»
Почни мене спочатку, ніби книгу, Позичену (і втрачену) на ніч. Літанія польоту. Білість снігу. І вічна я з безоднею облич. І вічна я з проваллями між літер. Гортаю душі, наче сторінки. Люблю тебе. Перемагаю вітер Понад тужливу заполоч ріки. «Вода тече, як перше, бо вода…»
Вода тече, як перше, бо вода. Між манускриптів холодно і сухо. Лишає Бог прогалини в слідах Во ім'я Сина і Святого Духа. Щоб заблукавши, знав, куди іти. Щоб доля відбувалась поступово. Щоби не Ной, а безтурботний ти Після потопу надолужив Слово. «Якби мовчав, ти був би вартовим…»
Якби мовчав, ти був би вартовим. Зима — колись колюча. Нині — просто. Навчи мене всміхатися живим, Яких не пошкодуєш сном і постом. Така зима — куди ж вужам повзти? Усе одно з тобою ми як зерна. Щоразу слово викреслене — ти. Щоразу — слово втрачене. Химерно Навчи мене бездонним іменам, Глибоким, як криниці ще до сходу Сліпого сонця. Щоби стало нам Терпіння з них вишіптувати воду. Ми будемо жорстокими, як сни, Які не замовкають на світанні. Ми будемо сухими, як вони. Ми будем вічні, бо вони останні. Бо місто це і цей холодний брук Не мовлять не означеного Богом. Тож смерть моя, годована із рук, У небо кане — рівно і полого… «Вогонь чорніє. Хочеться вмирати…»
Вогонь чорніє. Хочеться вмирати. В цій тиші — тільки ти і
Витривалість в дорозі — і невитривалість у вірі. Є страждання актора крізь тонко нанесений грим. Ти ідеш в Палестину — суворий, як грім, пілігрим, Ще живий і тривожний, лиш губи від пороху сірі. Боротьба із собою. Із тіней складається час. Проминаєш минуле — тонкі сухожилля дороги. Був пророк — не для всіх, і тим більше він був не для нас. Сарацин не помре — просто піде до іншого Бога. То мозаїка, знаєш, химерність барвистого скла… Міріади ілюзій — оази, оази, верблюди… Я б тебе не любила, якби я тебе прокляла. Я кохаю тебе, але більше нічого не буде. Я кохаю тебе. Ми не просто брати во Христі: Блискавичний міраж по руків'я увігнаний в спину. Я кохаю тебе, але просто ми б стали не ті, Якби стали слабкими у вічності хоч на хвилину… «Я йду за вітром. Він мене несе…»
Я йду за вітром. Він мене несе Крізь непрозорість. Це така покора. Допоки вірю, пригадаю все, Неначе книгу, читану учора. Ціна любові — вічна мерзлота. Коли чекання — камінь спотикання. Я просто жінка, — може, саме та, Яка приходить перша і остання?.. «Почни мене спочатку, ніби книгу…»
Почни мене спочатку, ніби книгу, Позичену (і втрачену) на ніч. Літанія польоту. Білість снігу. І вічна я з безоднею облич. І вічна я з проваллями між літер. Гортаю душі, наче сторінки. Люблю тебе. Перемагаю вітер Понад тужливу заполоч ріки. «Вода тече, як перше, бо вода…»
Вода тече, як перше, бо вода. Між манускриптів холодно і сухо. Лишає Бог прогалини в слідах Во ім'я Сина і Святого Духа. Щоб заблукавши, знав, куди іти. Щоб доля відбувалась поступово. Щоби не Ной, а безтурботний ти Після потопу надолужив Слово. «Якби мовчав, ти був би вартовим…»
Якби мовчав, ти був би вартовим. Зима — колись колюча. Нині — просто. Навчи мене всміхатися живим, Яких не пошкодуєш сном і постом. Така зима — куди ж вужам повзти? Усе одно з тобою ми як зерна. Щоразу слово викреслене — ти. Щоразу — слово втрачене. Химерно Навчи мене бездонним іменам, Глибоким, як криниці ще до сходу Сліпого сонця. Щоби стало нам Терпіння з них вишіптувати воду. Ми будемо жорстокими, як сни, Які не замовкають на світанні. Ми будемо сухими, як вони. Ми будем вічні, бо вони останні. Бо місто це і цей холодний брук Не мовлять не означеного Богом. Тож смерть моя, годована із рук, У небо кане — рівно і полого… «Вогонь чорніє. Хочеться вмирати…»
Вогонь чорніє. Хочеться вмирати. В цій тиші — тільки ти і
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ДО ЕР. Вибране», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «ДО ЕР. Вибране» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "ДО ЕР. Вибране"