Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

Ці люди публікують те, що коїться в їхній голові: конспірологію, відмову від вакцинації, котиків та інші принади світу Овочів. Розпізнати їх у соціальних мережах просто — достатньо вивчити їхню стрічку. А потім відповісти собі на запитання: «Чи хочу я бачити такий контент у себе в стрічці?».

Є і професійне співтовариство лідерів громадської думки — тих, хто прямо чи опосередковано заробляє гроші на своїй популярності в соціальних мережах. Їх самих і їхню роль у поширенні інформаційних вірусів я опишу трохи нижче.

РЕМАРКА

YouTube в поточному інформаційному полі — це суміш ТБ і Facebook. Поки його здебільшого використовують як ліберальну альтернативу ТБ — тут мінімальна фільтрація інформації, але вже підвищують бар’єри на створення і просування контенту.

Що, з погляду маніпуляції, містить зараз YouTube:

— акумулює матеріали традиційних ЗМІ — розширення аудиторії;

— трешове ТБ — те, що заборонено законодавством показувати на ТБ, потрапляє сюди, зокрема й неперевірена, однобока інформація, — рай для вірусів;

— засилля різномастого і часто низькопробного розважального контенту — підживлення ґрунту для вірусів;

— комфортна локація для конспірологів та інакодумців — масштабування хаосу;

— основний інструмент для інфобізнесменів — тиражування успішного успіху.

Порівняно з Facebook роль YouTube на ринку вірусмейкерства поки значно менша, але потенціал великий. Він починає реалізовуватися і з поліпшенням якості мобільного інтернету, і з масштабуванням знання про роботу з контентом в YouTube.

Ми загалом розібралися, як працюють соціальні мережі й що саме вони є основним каналом поширення інформаційних вірусів. Тепер погляньмо, як соцмережі використовують вірусмейкери.

Ключову роль виконує Facebook. Його популярність стала каталізатором небаченого масштабу вірусів і тиражування їхніх форм.

Ключову роль виконує Facebook. Його популярність стала каталізатором небаченого масштабу вірусів і тиражування їхніх форм.

• У період «до Facebook» поріг входу в вірусмейкерство був серйозний: потрібно було або володіти ЗМІ, або платити чималі гроші за матеріали. З появою і популяризацією Facebook запустити вірус може кожен, у кого є смартфон або комп’ютер з виходом в інтернет.

• На цьому майданчику з’явилися дзеркала ЗМІ і пабліки, акаунти з окремою редакційною політикою. Facebook сконцентрував гігантську кількість фейків і маніпулятивної інформації, яку до того ж подано у різних форматах — тексти, відео, картинки, цитати, мотиватори, лайфхак тощо.

• При цьому в Facebook немає дієвих інструментів фільтрації контенту і перевірки його джерел. Тут досі немає майже жодних обмежень. Кожен, хто навчився просувати свій контент, отримує аудиторію і каже їй все, що вважає за потрібне.

• Facebook дав зручний інструмент інтеграції інформації. Зі збільшенням глибини проникнення смартфонів і розвитком мобільного інтернету саме стрічка соцмережі для багатьох замінила традиційні ЗМІ. А акаунти стали повноцінним і повноправним джерелом інформації для ЗМІ.

• Facebook став основним підсилювачем інформаційного шуму. На цьому майданчику зашкалює швидкість появи нової інформації і зростає потік, який виливається на одного користувача.

• Facebook дав доступний і оперативний інструмент поширення інформації — реклама і ботруми. Платформа стала першою, на якій у промислових масштабах почали створювати віртуальних персонажів.

• Facebook обріс усілякими паразитарними технічними рішеннями. Вони стали збирати й одразу ж використовувати персональні дані. Або створювати ілюзію популярності — усілякі накрутки лайків, коментарів і репости ботів включають стадні інстинкти і сприяють маніпуляціям.

• Facebook дав можливість повноцінного двостороннього спілкування та оперативного висловлювання думки з будь-якого приводу і без нього. Це істотно збільшило хейтинг і булінг — як реальний, так і той, що продукується віртуальними персонажами.

Роль Facebook у створенні й поширенні інформаційних вірусів складно переоцінити.

Роль Facebook у створенні й поширенні інформаційних вірусів складно переоцінити. Вона починається з роботи горезвісного алгоритму. Як працює і що на нього впливає, не знає ніхто, крім самих цифрових гігантів. А отже, саме тут і криється перший базовий рівень маніпуляції нашим інформаційним полем.

Проте значно страшніше і руйнівніше на наш інформаційний імунітет впливають дії вірусмейкерів у соціальних мережах. Ось перелік їхніх найулюбленіших інструментів.

# 1. Аудиторіоманія

Нарощування аудиторії заради самої аудиторії. Цьому є три пояснення:

• Розмір аудиторії — це інструмент у конкурентній боротьбі. Що більша аудиторія, то більша ймовірність, що в користувача складеться враження про популярність певної людини/бренду.

• Аудиторія потрібна для того, щоб продати себе якнайдорожче. Перегукується з попереднім. За допомогою облікового запису зароблятимуть гроші, а отже, він має справляти враження вагомого в інфополі. Перше, на що дивляться недосвідчені вірусмейкери, — аудиторія. Її і нарощують.

• Замовник не розуміє, як працює Facebook, і думає, що всі друзі й підписники бачать увесь його контент. Отже, для нього суть просування — це нарощування аудиторії.

Є безліч способів збільшити аудиторію. Та зазвичай використовують два найнеправильніші: банальну накрутку (покупка підписників) або рекламний пост з хайповим повідомленням, який апріорі отримає велику кількість лайків (лайкаючи його, людина підписується на сторінку). Це призводить до того, що цифри на лічильниках збільшуються, а реальної аудиторії немає. Охоплення матеріалів збільшується мінімально або й зменшується, якщо соціальна мережа запідозрила недобре.

Небезпека цього інструмента — у легалізації контенту. Тобто більшість людей роблять висновки про правдивість або неправдивість інформації, спираючись на те, наскільки «серйозне» це джерело.

ПРИКЛАД

На початку президентської кампанії — 2019 Юлія Тимо­шенко «омолоджувала» свій електорат. Для цього їй потрібен був Facebook і Instagram. Та для них вона була «політиком з минулого». Це підтверджував і стиль контенту, який явно дисонував зі звичайним контентом соцмереж. Утім акаунти політика дуже швидко нарощували аудиторію, упевнено наближаючись до 1 млн підписників. Щоправда, уважно дослідивши нову аудиторію через доступні сервіси, з’ясували, що безліч підписників не з України.

Петро Порошенко теж включився в гонитву за аудиторією. Одним з його основних методів була реклама. Десятками запускали кампанії з рекламними повідомленнями на кшталт «Підтримуєш армію — тисни лайк». Натискаючи лайк, людина підписувалась на сторінку Порошенка, не розуміючи цього.

В обох випадках це давало кількість, але мало впливало на якість, тобто на охоплення аудиторії і її залученість у контент. Як наслідок, їм потрібно було використовувати і другий інструмент — «лайкозалежність».

# 2. Лайкозалежність

Великі показники залученості в контент сторінки. Вони не мають залежати від типу контенту, його змісту, форми, часу виходу тощо. Тобто від алгоритмів соціальних мереж.

Причини — ті самі, що і в «аудиторіоманії». Виконання теж схоже. Для зростання залученості можуть використовувати:

— ботрум. Автоматизована програма, яка за допомогою описаних вище типів ботів; накручує показники. При цьому люди тільки пишуть тексти для коментарів і репостів;

— просування поста за допомогою реклами. Але тут є одна закономірність — якщо одного разу поставити пост на рекламу, органічні охоплення падають надовго. Так соціальна мережа «мотивує» не припиняти рекламної активності.

Варто нагадати, що в Facebook реклама можлива, тільки від пабліка, а не особистого профілю. Такого обмеження немає в Insta­­gram або YouTubе.

ПРИКЛАД

Мій улюблений приклад — це динаміка і показники залученості під постами Марка Цукерберга і Володимира Зеленського. Обидва не потребують представлення. Проте для довідки зазначу, що в пе­­рі­­од спостережень аудиторія Цукерберга становила 109 млн, а Зеленського — 1 млн. В обох випадках йдеться про персональні акаунти, а не публічні сторінки. Для аналізу я порівнювала актуальні і нові пости однакового типу: відео