Читати книгу - "Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська"

Стоячи під струменями води, я дивувалася мінливості долі. Раніше я поблажливо думала про Аню. Як вона з відкритим ротом слухається Батура, на той час Дімітріса. А чим я відрізняюся від неї зараз? Звичайно, можу себе виправдати, тим що він мене викрав та за непослух може вбити. Але це досить слабенький аргумент. Визнаю! Мені взагалі важко уявити жінку, здатну йому протистояти. Занадто потужна в нього енергетика.

Виходжу з кабінки й обмотуюся рушником. Ну що ж, Каріно, витираю долонею запітніле скло й уважно вдивляюся у своє відображення, треба згадувати, в якому місці в тебе знаходиться гордість. І забувати про свої забаганки. Звичайно, подумки налаштуватися простіше, ніж здійснити. Буду намагатися, принаймні!

У ванну без стуку заходить об'єкт моїх роздумів. Уважно оглядає мене з ніг до голови кілька разів. Серце вилітає з грудей, але, коли його погляд піднімається на обличчя, я запитально згинаю одну брову.

- Закінчила?

- Ні. Мені нічого вдягнути! - заїжджена жіноча фраза в моїй ситуації звучить буквально.

Ще одна його футболка валяється знову в кутку, тільки вже в шикарній ванній, а не в підвальній кімнатці.

- Тобі принесли одяг, - якось відсторонено вимовляє він, поки його очі продовжують блукати моїм тілом.

- І де він?

- На ліжку!

- Принеси! - його погляд моментально піднімається вгору, - Будь ласка! - злякано додаю.

Я знову вгадую його емоції майже за незначними змінами. Навіть можна сказати інтуїтивно. Йому весело. Він читає мене, як відкриту книгу. Зараз моя поведінка його забавляє.

- Одягнешся в кімнаті. Виходь! - каже безапеляційно та трохи відсторонюється, даючи мені можливість пройти.

Ця можливість у дверному отворі розрахована на пів мене. Він спеціально! А мені тільки це й потрібно. Між ніг, із самого початку пильного огляду мого тіла, відбувається виверження вулкана. До болю тягне. Нестерпно гаряче та волого. Гордість? Аууу! Ти де?

- Та без проблем! Тільки потім я повернуся в підвал, - сміливо заявляю я.

Батур лише посміхається та мовчки чекає, коли я зрушу з місця. Нічого іншого не залишається. Іду. Біля нього, затамувавши подих, щоб не відчувати його запаху, повертаюся та бочком намагаюся швидко протиснутися в кімнату. Не дає! Він різко блокує прохід рукою, на рівні мого плеча. Я застигаю не дихаючи. Декілька секунд та Батур нахиляється до мене. Нависає.

- Дихай, Каріно! - жаркий шепіт на вухо.

Видих та слідом згубний вдих, що повністю заповнює мене ним. Голова паморочиться від надлишку дофаміну. Мізки відключаються.

- Вирішила бунтувати?! - губи просто торкаються мочки, а по тілу тут же йдуть розряди, - А не маленька ще зі злим та дорослим дядьком змагатися?

Невловимий рух і рушник, що вкриває мене, летить на підлогу. Руки обхоплюють сідниці і тягнуть вгору. Припіднімають до рівня обличчя. Розводить ноги, змушуючи обхопити свій торс. Несвідомо хапаюся за його плечі. Нігті від напруження почуттів проколюють шкіру та впиваються в сталеві м'язи. Різкий ривок на себе. Моє оголене зосередження бажання таранить його кам'яний член, прихований джинсовою тканиною. Солодко! Неймовірно! Відкидаю голову назад та тихо стогну.

- Дивись на мене! - майже гарчить Батур.

Не можу ігнорувати. Але щоб виконати наказ доводиться докласти максимум зусиль. Це того варте! Я зустрічаюся з найнеймовірнішими у своєму житті очима, які, не приховуючи, демонструють дику спрагу. У мені! 

Губи Батура вперше стикаються з моїми. Язик одразу ж нахабно вривається в рот. Хазяйнує! Не просить, а змушує відповідати. Позбавляє дихання й одразу віддає, як нагороду за слухняність. Господи, його диявол учив так цілувати? Адже він душу мою висмоктує. Мукаю, просячи більшого. Починаю рухати стегнами, в гонитві за небом в алмазах, яке може показати тільки він. Не дозволяє. Фіксує сильним захопленням та переміщується в кімнату. Притискає до стіни. Кульбіт усередині дає сто очок уперед найкрутішій американській гірці. Мені стає страшно. Я на краю, а він підводить мене, розриваючи найпотрібніший у цей момент зв'язок, контролюючи кожен куточок моєї душі. Припиняє терзати губи та вгризається в шию, залишаючи засоси. Він немов зголоднілий звір мітить свою самку. Мені не те, що добре - мені неймовірно! Так не буває!

- Просто не буде, маленька! - хрипить на вухо, важко дихаючи.

Відриває від себе. Розвертає та притискає спиною до грудей. Одна рука стискає груди, на межі болю, друга накриває лоно, що ниє. Він не дає переступити межу. А я так близько!

- Батуре, будь ласка! Мені потрібно..., - благаю я, смикаючи ногами в невагомості.

Йде вперед та падає зі мною на ліжко. Вчасно виставлена рука не дає мені відчути всю міць його ваги. Злегка підвівшись, він знімає з себе футболку. І нарешті його голі груди накривають мою спину. Рот дражнить мочку вуха, шию, ключиці, спину... Від надлишку відчуттів закочую очі.

Дзвін пряжки ременя. Кілька секунд очікування і він, піднявши мою попу, різко входить у мене. Позамежно! Боляче! Неймовірно! Страшно, бо відчуття на межі! Машинально відзначаю криваві смуги на білому простирадлі від моїх нігтів з його кров'ю. Він робить лише один різкий поштовх і я не витримую! Руйнуюся на частини. Лечу в космос, втрачаючи зв'язок із реальністю. Все одно навіть якщо не повернуся. Навпаки хочу залишитися там назавжди! Розчинитися у цьому відчутті.