Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

354
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 117
Перейти на сторінку:
на яблуні;

Два яблучка висять-блищать,

І я поліз, щоб їх зірвать.

К р а с у н я

Та яблучок кортить-бо вам,

Усім Адамовим синам,

І радо я в своїм саду

Тих яблучок для вас найду.

М е ф і с т о ф е л ь

(танцюючи з бабою)

Колись приснилося мені

Старе дупло в осичині;

Хоч те дупло й гниле було,

Воно мене немов тягло.

Я г а

Я б'ю низенько вам чолом,

Лицарю з кінським копитом!

Держіть готового сучка,

Коли дупло вас не ляка.

П р о к т о ф а н т а з м і с т[102]

Прокляте кодло! Як же ви посміли!

Чи ж вам не ясно з виступів моїх,

Що в привидів немає справжніх ніг?

Ви й танцювать, як люди, ще схотіли!

К р а с у н я

(танцюючи)

Чого ж то він сюди приліз?

М е ф і с т о ф е л ь

Та він буває всюди й скрізь!

Як хто танцює, то він цінить.

І жоден крок йому б не існував,

Коли б його він не обґрунтував.

А як вперед ідеш, тоді його аж пінить.

Коли б іще на місці ви топтались,

Як він в млині своїм старім[103],

Та й славили його при тім, —

Тоді б ви, може, схвалення діждались.

П р о к т о ф а н т а з м і с т

То ви ще тут? Ну й звички у чортів!

Почезніть геть! Та я вже ж просвітив!

Не зна ладу пекельнеє поріддя.

І мудрі ми — а в Тегелі привиддя[104].

З химерами б'ючись, я вже пихтів-пихтів,

Вони ж живуть; ну й звички у чортів!

К р а с у н я

Та годі вже нам дозоляти!

П р о к т о ф а н т а з м і с т

Скажу вам прямо, не стерплю:

Я деспотизму духу не люблю,

Бо мій же дух не має влади.

(Танець іде далі).

Мені сьогодні вперто не щастить,

Але ж мандрівку треба описати;

Чортів з поетами надіюсь подолати,

Коли б ще тільки довший час прожить.

М е ф і с т о ф е л ь

Він піде ще в калюжу сполоснуться —

Так він лікується з усіх недуг;

Коли ж йому п'явки у зад ввіп'ються,

То вийдуть з нього духи, вийде й дух.

(До Фауста, що кинув танцювати).

А де ж твоя дівчина-врода,

Що до танку співала всмак?

Ф а у с т

Коли вона співала так,

Червона мишка плигнула їй з рота.

М е ф і с т о ф е л ь

Ото і все? Це ще біда мала;

Аби не сіра миша та була.

Чи ж дивляться на те, коли гулять охота?

Ф а у с т

А ще я бачив…

М е ф і с т о ф е л ь

               Що?

Ф а у с т

                    Ти в даль вдивися пильно:

Он дівчина, прекрасна і бліда;

Мов скована — така її хода,

Ледь сунеться — повільно йде, повільно…

Мені здається, впізнаю

В ній Ґретхен милую мою.

М е ф і с т о ф е л ь

Нехай собі! Немає в тім добра.

То ж привид неживий, оманлива мара.

Біда, кого вона спіткає,

Бо зір її у жилах кров стенає,

Людину враз у камінь обертає;

Ще про Медузу казка не стара[105].

Ф а у с т

Так, мов оскліли очі мертвякові,

Їх не закрила любляча рука.

Це Ґретхен грудь, у любощах п'янка,

Це Ґретхен тіло, в пестощах медове…

М е ф і с т о ф е л ь

Ти — дурень-легковір! Та це ж одна мана!

Здається кожному коханкою вона.

Ф а у с т

Що за розкóші! Що за муки!

Мене до неї порива…

Та чом цю гарну шию обвива

Червоний шнур подобою гадюки,

А вшир — як спинка ножова?

М е ф і с т о ф е л ь

Та бачу, бачу всі ті штуки.

А часом під пахвою й голова,

Що втяв Персей їй міцнорукий.

Та що за мрією гоньба!

Ходім до того он горба.

Там шумно й людно, — чистий Пратер[106],

І, як не спить твій поводатар, —

Ми під театром стоїмо.

Що тут таке?

S e r v i b i l i s[107]

                 Знов зараз почнемо.

Семірку в нас усі тут полюбляють[108],

Остання це з семи денних вистав.

Аматор п'єсу написав,

Аматори і виставляють.

Пробачте, я вже мушу йти;

Аматор я — завісу відслонити!

М е ф і с т о ф е л ь

Не вдивовижу вас на Блоксберзі зустріти,

Вам кращого притулку не знайти.

СОН ВАЛЬПУРЖИНОЇ НОЧІ, АБО ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ ОБЕРОНА Й ТІТАНІЇ[109]

Інтермедія.

Д и р е к т о р   т е а т р у

Нині буде вам спочин,

Мідінгівці жваві[110]:

Гора й долина — то наш кін,

Готовий до вистави.

Г е р о л ь д

Півстоліття ждать данó

Весілля золотого.

А сварка скінчиться — воно

Ще золотіш від того!

1 ... 38 39 40 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"