Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поліна, я на колінах!" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 63
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 28

Поліна.

Геннадій Клемков - власною персоною! Чому тоді в мене така реакція, логічно, якщо запитаєте Ви? Бо він, як завжди впевнено крокує назустріч, але не сам, а зі своєю сім'єю. 

От кого останньою стала б уявляти в ролі його дружини, то це Софію. Так-так, Ви не помилилися, колишня дівчина Данієля. Та ще й вдвох тримають за ручки дівчинку на вигляд років п’яти. 

Розумієте самі, єдине, що хочеться зараз зробити - щезнути. Лівія захоплено щебече поряд; “Полю, ходімо зайдемо сюди, така сукня гарна на вітрині, тобі неодмінно пасуватиме, ті двоє слиною стечуть, коли тебе побачать в ній!..”

Яка іронія долі! 

Гірко! Навіть не збрешу, якщо зізнаюся, що боляче. 

Соня як і шість років тому дуже гарна, а ця темно синя класична сукня ще більше підкреслює ніжний колір її шкіри. Вишукані манери, легка хода. Ну справжня королева!

- Поля? Поліна Тамрицька? - Соня зупиняється майже поряд і робить крок у мій бік. - Не помиляюся?

І впізнала ж. Ніхто не пізнав, а вона на диво одразу! 

Що я скажу, що ні, Ви обізналися? Коли Клемков не зводить з мене очей. Погляд такий пронизливий, що стає ще гірше. Особливо від того, що ще декілька годин тому сама цілувала одруженого чоловіка. Ганьба мені! 

- Ні! Не помилилася! - зупиняюся.

В решті решт, може й краще. Кінець ілюзіям та мріям, які ніколи не здійсняться. 

- Боже! Полю! Ти так змінилася! Стала справжньою красунею! - привітливо вигукнула молода жінка і навіть спробувала мене обійняти.

Донька схопила Софію за ноги, притулилася до неї. 

- Ходімо, Соню! - поквапив її Клемков. 

Що так? Боїться, щоб я зайвого не сказала? Та по великому рахунку окрім випадково зірваних поцілунків між нами нічого й не було. Та чи варто вважати зрадою виключно статеву близькість? А як щодо зради духовної? Коли ти захоплюєшся іншою людиною, думаєш про неї? Хоча, може це я сама намалювала те чого ніколи насправді не було? Я його ворог, конкурент! Може на меті мав позбутися мене таким чином. Наприклад, скомпрометувати… Адже те фото в газеті хтось же зробив! Хто з клієнтів стане довіряти тобі, якщо не впевнений на чиєму боці ти граєш…

Цікаво, чи бачила цю статтю Соня? Яка була її реакція, якщо так? Чи брехав їй в очі, стверджуючи, що це я сама його поцілувала? Вмовляв, що так треба?

А можливо, я щойно дізналася про основну причину ворожнечі Данієля і Геннадія Клемкова?! Яблуком розбрату стала Софія?

Крокодил Гена насупився, поглянувши на мене в останній раз, наче прочитав мої думки! Потім потягнув свою сім'ю геть в інший бік. Ось так ми розійшлися, як у морі кораблі…

- Хто це був? - запитала Лівія таким тоном, що одразу стало зрозуміло,  втекти від відповіді цього разу мені не вдастся. 

- Мій конкурент! - відповіла з сумом у голосі, думаю обличчя та очі теж повністю видають мене зараз. 

- Той самий? - здивовано запитує подружка.

- Так! - киваю.

- Тоді нам неодмінно треба придбати ту сукню! - запевнила мене вона. - А ти знала, що в нього є сім'я? 

- Ні! - похнюпилася я.

- Нічого! Краще варіант де ти раніше дізнаєшся, ніж коли вже пізно бо ти по вуха закохана… 

Звичайно краще, при умові, що це все ще перший варіант, тобто на самому початку…

А до якого варіанту зараз відношуся я? Вже й сама не знаю…

- Вирішено! Купуємо сукні і їдемо у нічний клуб! - вигукнула Лів.

- Що-о? Я на таке не погоджувалася! - запротестувала.

- Я за тебе вже все вирішила! Якщо досі нічого серйозного ні з першим ні з другим, ми йдемо шукати третього!

Не дівчина - вогонь! Звідки в неї стільки енергії? 

Особисто мені зараз, не хочеться ні сукні, ні гулянки в нічному клубі, тим паче нових знайомств… Хочеться сховатися вдома під ковдрою, заплющити очі і вмовити себе, хоч на певний час, що нічого цього не було… От тільки чи вдастся? Під великим сумнівом!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 38 39 40 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поліна, я на колінах!, Олександра Малінкова"