Читати книгу - "Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей"

– Прошу тебе, просто давай на якийсь час спробуємо сидіти за різними партами. І в кіно я вирішила з тобою піти, якщо ти не проти, – я підлесливо пропоную хлопцеві.

– Ось то  й воно. Я ж кажу поноптикум, не інакше. Для того, щоб ти погодилася піти зі мною в кіно або кафе, я не повинен сидіти з тобою за однією партою. Знаєш, Поліно, якби мені це сказав будь-хто інший, а не ти, то я б, чесно кажучи, покрутив би пальцем біля скроні, – він каже це майже ображено.

– Без образ, домовилися? Із завтрашнього дня? Так? – я з надією, майже благально дивлюся на Дениса. Мені здається, процес пішов і мені поступово вдасться його вмовити.

Ми з Денисом підіймаємося на другий поверх, і я здалека бачу наприкінці коридору, недалеко від нашого класу, Фелікса, оточеного своєю незмінною свитою.

Вони щось обговорюють дуже емоційно. Помітно, що Фелікс відверто реагує на наше з Денисом наближення, намагаючись це приховати. Він одразу помічає нас, коли ми йдемо коридором..