Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Сонце сліпило очі, забравшись у зеніт. Розпечений луг маревом обливав все живе. Худоба ховалася по улоговинах, марно намагаючись знайти тінь.

Я вийшов з машини, доїхавши до далекого пасовища. Я втомився як чорт, але ж часу-то ще всього нічого, навіть не обід. А все через те, що я наполіг на тому, щоб спати з нею в одному ліжку... Чорт би все забрав, це ж яким ідіотом треба бути, щоб зважитися на таку дурість. Спати з красивою жінкою, керуючись бажанням, і при цьому вдавати, що тобі все одно. Так і з глузду з'їхати не довго. І я був близький до цього.

Спочатку я переконував себе, що таким чином рятую своє обличчя, але з часом зрозумів, що просто не можу без Лани. Що хочу бути поруч із нею, відчувати її близькість, доторкатися до її ніжної шкіри, цілувати її перед сном. Мазохізм найвищого ступеня. Я ненавидів себе за слабкість, але нічого не міг із собою вдіяти.

- Привіт, Босе, - привітав мене молодий робітник, - як воно, бути одруженим чоловіком?

Якби вони знали, то підняли б мене на сміх. Я кинув на хлопців погляд, який стер з їхніх облич посмішки. Молодь знову повернулася до роботи. Я повернувся до машини, щоб вивантажити з причепа металеві стовпчики для огорожі.

- Тобі не здається, що наш шеф потребує відпустки? Як на мене, так він з ніг валиться, видно, закатала його дружина, - сказав хлопець напарнику так, щоб я їх не почув.

Але я чув його, хоча й не подав виду. Що ж, ці хлопці мають рацію в одному, мені справді потрібна відпустка. Я не можу більше прокидатися щоранку поруч із Ланою, обмежуючись лише поцілунками. Сьогодні вона закинула на мене ногу уві сні, і я ледве з глузду не з'їхав від збудження, пролежавши годину без руху.

Я не міг пояснити навіть самому собі, що з відбувається. Навіть зараз виснажлива робота зі встановлення нового загону не могла відірвати мене від думок про Лану. Що вона робить із мною? Колись у молодості я прочитав, що якщо чоловік думає про жінку більше п'яти хвилин на день, то він не чоловік, а ганчірка. У моєму житті було багато жінок, і я не думав про них узагалі, вони з'являлися і зникали, не залишаючи після себе нічого, крім легкого запаху парфумів на подушці. Але коли в моєму житті з'явилася Лана, вона поступово витіснила все інше. Я думав про неї постійно, і це дратувало мене. Хоча я підсвідомо розумів, у чому справа. Адже Лана так і не віддалася мені. І моя гордість не могла знести такого ляпаса. Крім того, запах здобичі, що тікає, завжди зводить з розуму гончих сильніше, ніж її кров.

Було і ще одне пояснення того, що відбувається. Мені не доводилося стикатися з недосвідченими дівчатами. Незважаючи на колишні протести, останнім часом Лана не опиралася моїм поцілункам і сприймала їх як певний ритуал. І це давало мені надію на більше. Можливо, дівчина справді ще невинна, і їй просто потрібно більше часу. Самолюбство будь-якого чоловіка буде задоволене, якщо він думатиме, що крім нього ніхто не торкався його жінки, навіть якщо це лише ілюзія.

Я повісив капелюх на щойно вкопаний стовп і витер з чола піт. Про що я думаю, чорт забирай? Хіба Лана моя  жінка? У мене немає жодного морального права вчити її того, чого одного разу її навчить справжній чоловік. Неважливо, що на папері вона мені дружина. Серцем і душею вона йому ніколи не належала, і навряд чи це зміниться найближчим часом. Така жінка, як Лана, заслуговує на справжнє щастя в житті. Вона заслуговує на відданість і любов. А ще жоден із Підбуртних не міг похвалитися цими якостями.

- Гей, братику, ти виглядаєш вичавленим як лимон, що, лиха нічка була? - Даня сперся об стовп і виплюнув травинку з рота.

- Ти це про що? - я недружелюбно подивився на брата.

Коли той нахабно посміхнувся, я відчув, що готовий вибити йому зуби.