Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

- Ага, - киває він.

- Але все ж таки, хто ви такі? - задаю останнє питання, що цікавить мене.

- Алекс тобі ж сказав – некроманти.

- Я маю на увазі крім цього! Хто ви?

Але, Нейтон лише з усмішкою відвернувся і вийшов із кімнати.

На цьому тижні. Я не ходила до школи. Мій фізичний стан бажав бути кращим, але на жаль, я почувала себе так, ніби вмираю. Тож мама залишила мене вдома.

Купа різних ліків, гарячий чай та курячий бульйон – були моїми найкращими друзями на весь тиждень.

- Ханно, до тебе можна? – у двері кімнати постукали.

- Увійдіть, - мій голос звучить слабо, але вже хоч краще.

У дверях моєї кімнати з'явився Шон Джонсон.

- Шоне! - радо вигукнула я. - Проходь!

Шон пройшов у глиб кімнати і ввалився в крісло біля ліжка.

- Батько розповів мені, що сталося. Мені дуже шкода Ханно.

- Все відмінно. Я впорядку, - відмахнулася я рукою.

- Я приходив до тебе, але твоя мати мене не пустила. Сказала, що ти хворієш. І буде дуже погано, якщо ти мене заразиш застудою, – він усміхнувся.

- Привіт подружко! - у кімнату з сяючою посмішкою увійшла Наомі. - Як почуваєшся, симулянтка? Круто ти ухиляєшся від занять. Я теж так хочу. Влаштувати собі довгі вихідні.

- І тобі привіт Наомі! – радісно посміхнулася я.

Наомі обійняла мене і сіла поряд зі мною.

– Ми турбувалися за тебе. Ось прийшли провідати. Тільки я трохи затрималася, розмовляла з твоєю матір'ю.

Я кивнула.

- Рада вас бачити. Я буквально вмираю. А – від застуди, Б – від нудьги! - скривилася я.

Наомі зареготала і сплеснула руками:

- Від нудьги вмираєш мабуть не тільки ти! Електрики - немає, телефони повністю розряджені, в інтернет не зайдеш - туга смертна! Але хоч одне тішить – комендантську годину скасували!

Я напружилася, згадавши минулі події та слова Нейтона.

- Все добре, Ханно? – стурбовано запитав Шон.

- Так. Все прекрасно. А як моя мама пустила вас до мене? Я ж хворію. Чим ви її підкупили, як добалакались? – хитро запитала я.

- Ніяк. Вона сказала, що тобі вже набагато краще і до тебе можна, – сказала Наомі.

- Ми маємо повне право відвідати свою подругу, - сказав Шон, глянувши на Наомі, та ствердно кивнула.

- Якби твоя мама і цього разу до тебе нікого не пустила, клянуся всім, я б без дозволу кулею влетіла до тобе в кімнату, щоб дізнатися як моя подружка!

- Подружка? - немов у трансі перепитала я.

- Так, подружка. Ми ж тепер друзі! Адже так? Чи ти не вважаєш нас своїми друзями? – поцікавився Шон.

- Шановний Шон і найдорожча Наомі, не знаю як ви, але особисто я вважаю вас своїми друзями ще з першого дня знайомства. Дякую, що ви з'явилися у моєму житті, - я вдячно подивилася на своїх друзів.

- Ооохххх ... - протягнула Наомі і обняла мене. – Ти чого сидиш? Йди до нас! - вона обернулася до Шона, що мирно сидить у кріслі.

Він підвівся з місця і теж обійняв нас.

Я була дуже щаслива бачити Шона і Наомі. Мені їх не вистачало.

Мені дуже хотілося поділитися з друзями тим, що дізналася про сім'ю Стоунів. Але я промовчала. Не хочу ризикувати. Адже Нейт погрожував моїм рідним. А я не хочу, щоб з ними щось трапилося.

Ми весело провели час. Товариші скрасили мій черговий нудний день. За це я їм дуже вдячна.

– Як мене дістав цей дощ. Не можу більше ходити з парасолькою, - сказала Наомі, похмуро дивлячись у вікно.

- Так не ходи. Просто мокни під дощем та і все! – сказав Шон.

Наомі жартома, стукнула його кулаком у бік:

- Заткнися!

- Гей, я щось не так сказав?

Я весело спостерігала за їхньою словесною суперечкою.

Перед відходом вони побажали мені якнайшвидшого одужання.

- Дякую. Я вже зовсім скоро з'явлюся на уроках, - говорю я.

- Побачимося в школі, - Наомі обійняла мене на прощання.

- Побачимося, - міцні руки Шона теж залучили мене до своїх обіймів.

- Гей, легше! Мені ще дихати треба, - з усмішкою відсторонююсь, коли він розтискає свої руки - відпускаючи мене.

- Одужуй швидше. І… – він обернувся до Наомі. Вона кивнула, і вийшла, лишаючи нас удвох. - Ханно, пробач мені за мою грубість до тебе. Я поводився як кретин!

- Не турбуйся. Я не серджуся на тебе.

- Добре. Фух! А то я сильно нервував… Гаразд. Відпочивай.

Друзі пішли, залишивши мене одну.