Читати книгу - "У серці пожеж, Юлія Майр"

— Сюди ні. До спальні господаря велено не заходити.

— Чому? — здивувалась Меліса.

— А тобі яка різниця? Радій, що менше роботи.

 Меліса лише знизала плечима й рушила далі. Список дивацтв незмірно зростав. З чого б це Стелла заборонила їй заходити до спальні чоловіка? Невже ревнує? В такому разі, можна було б зрозуміти її злість. Тільки-от Меліса майже не пересікалась із Каделом і вже точно не давала приводів для подібних фантазій.

— Казала я тобі: переходь в покоївки, — продовжила Софія. — Не мала б зараз клопоту. А тепер потрапила до господині в немилість і все — замість кухні маєш вбиральні.

— Не така вже й велика різниця, — відказала Меліса, проте за годину ладна була взяти свої слова назад. Бо одна справа дивитися на смачну їжу, і зовсім інша — відшкрябувати бруд між плитами, натирати поверхні до блиску й повсякчас знаходити сміття чи невипрані речі далів, що доводилися їй братами.

 Меліса повернулась до кімнати, розтираючи затерплу спину й коліна. Все це дуже нагадувало маєток у горах. Хай горить він синім вогнем разом із вибриками Стелли.

Дівчина впала на ліжко, всього на мить, як їй здавалось, а розплющивши очі, зустрілась поглядом із першими променями сонця. Принаймні цього разу вона виспалась.

 Меліса підійшла до свічки на столі, щоб, як уже звикла, потренуватися з вогнем. Однак на неї чекав сюрприз — згорнута записка.

Маркус хоче бачити тебе завтра у майстерні. Збираємося опівночі. Гарна робота, Мелісо.

І не забудь спалити записку.

Ізевель.

Залишки сну як рукою зняло. Меліса перечитала записку іще кілька разів, ніби шукала прихований сенс, та зрештою перетворила папір на купку попелу. Трясця, Ніко таки передав листа Маркусу. Не варто було довіряти йому.

 Хоча, з іншого боку, куди їй було діватися? Що б зробив Кадел, коли б знайшов лист в її кімнаті. А підозри могли виникнути, якщо вже не виникли. Згадати хоча б розмову з Ейнаром в бібліотеці чи дивну поведінку Стелли. Та навіть Зоряна знає, що вона ночами десь ходить. Ні, Меліса мусила позбутися листа. Тепер їй треба думати, що робити далі.

 Дівчина кілька разів пройшлася кімнатою туди й назад, закучуючи губу в нервовому напруженні. Промені сонця поволі ковзали підлогою та стінами, забарвлюючи кімнату теплим кольором. І чого Ніко не зачекав? Гірка образа розлилась чорнилом у душі. У неї лишилось зовсім мало часу, щоб виплутатися з цієї небезпечної гри.

Меліса глибоко вдихнула й заплющила очі, намагаючись зосередитись. Спершу треба взнати хто такий Маркус, і які в нього наміри, тоді вже можна думати, що робити далі.

А ще лишились загадкові цифри, знайдені в кабінеті Кадела: дванадцять і шість. Можливо, це ключ до її рятунку?