Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон 📚 - Українською

Читати книгу - "Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Усі в моїй родині — вбивці" автора Бенджамін Стівенсон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 92
Перейти на сторінку:
із цим далі. Він намагався сказати мені, що смерть Алана була того варта. Він не збирався повідомляти нічого нового. Я для себе все вирішив, похитав головою і здався. — Можеш забирати гроші. Я привіз сумку.

— Ні. Ні, я зараз не про гроші, а про ціну. Це так дивно — усвідомлювати, чого варте життя. Це все, що я хотів сказати.

Майкл на якусь мить похмуро задивився в нікуди, явно зрозумівши, що не схилив мене на свій бік. Його очі трохи зловісно відблискували у світлі інфрачервоної лампи. Слова прозвучали як погроза. Наче він уже зважив одне життя й поставив сумку грошей вище за нього, а тепер готовий зробити те саме з моїм. Може, це давалося взнаки моє внутрішнє напруження, але стіна сірого снігу за вікном зненацька здалася мені загрозливою. Я уявляв, як надворі лютує хуртовина, і кучугура росте, тисне на скло. Будь-якої миті сніг може ринути через вікно в сушарню й поховати нас обох.

Тоді Майкл промовив:

— А ще дивніше усвідомлювати, що я розрахував це все неправильно.

Я не надто розумів, що саме Майкл намагається сказати: що він незадоволений тим, на що обміняв життя Алана, чи його не влаштовує ціна, яку за це заплатив. Саме це й сказав йому, хоча, мушу визнати, не так красномовно, як виклав це вам.

— Я просто намагаюся сказати, що засвоїв урок і що ніколи більше не виберу насильства. І ти досі думаєш, що це через гроші? — запитав Майкл.

— А хіба ні?

— Ці гроші не… Слухай, ці гроші від самого початку мали належати нам, розумієш? Ми помирали за них. Вони їх нам завинили.

«Наші гроші». Ось, знову. Але хто ці «ми»? Майкл і хто? Якийсь іще Каннінґем? Я розтулив рота, щоб запитати ще щось, але рулетка, яка крутилася в голові весь цей час, зненацька зупинилася на одній думці.

Тієї ночі, коли помер Алан, Майкл сказав мені, що це наші гроші. Я думав, він має на увазі, що ми можемо їх узяти, що він заслужив їх, укравши або вбивши заради них, і що він готовий зі мною поділитися. Кілька годин тому Ерін прошепотіла мені на вухо: «Це гроші родини». Я думав, вона має на увазі те саме: оголошує право власності й пропонує мені частку. Увесь цей час Майкл й Ерін казали мені правду, а я не розумів. Вони буквально мали на увазі право власності.

Перед очима знову постала оповита павутинням галявина, де Майкл схилився над чоловіком в агонії. Зважував своє рішення. Оцінював життя. Тепер усе ставало на свої місця, і я збагнув, звідки Майкл знав, що в сумці лежить двісті шістдесят сім тисяч доларів, не рахуючи їх.

Ви це бачите? Я нарешті розв’язав бодай одну загадку.

— Це не крадені гроші, — промовив я. — Вони твої. Ти не зробив це наосліп. Ти знав Алана. Він тобі щось продавав?

Майклові очі засвітилися — він зрозумів, що я ладен якщо не повірити, то принаймні вислухати його. Я знаю, що всі ці вогники в очах — жахливе кліше, але це правда. Хоча, звісно, це міг бути й перепад напруги в старому готелі, від чого лампа над вікном на мить спалахнула яскравіше.

— Що ж, тоді я можу розповісти тобі про Алана Голтона. І про те, звідки він знав батька.

Цього я не чекав. І тепер був радий, що зачинив двері.

— Батько знав Алана?

Майкл щиро закивав.

— Те, що я тобі розповім, звучатиме… божевільно, мабуть. Але вислухай мене, гаразд? — Він сприйняв моє мовчання як згоду й повів далі: — Голтон був копом.

— Копом?

У мене виникло несподіване бажання пальцями опустити брови, які заскочили на чоло, але я стримався.

— У минулому.

— Ну, звісно. Зараз він узагалі весь у минулому. — Я знав, що моє зауваження звучить по-дитячому, але це просто вихопилося з рота, поки я гарячково обмірковував ситуацію. — Але як таке можливо? Тобі дали тільки три роки за вбивство копа?

— Ні. Тобто він не був копом, коли я… тієї ночі. Але раніше був. Він, ем-м… — Майкл поклацав пальцями, добираючи слова. — …впав у немилість, скажімо так. І боляче забився. Потім перемагався дрібними підробітками та зрештою взявся продавати різні милі дрібнички… вживані. Він був на третину ставки наркодилером, на третину — злодієм, а ще на третину — безхатьком. І на повну ставку — шукачем проблем із законом. Марсело зміг зобразити Алана як дрібного злочинця, бо роки роботи в поліції… скажімо так, він не був благородним борцем за справедливість. Власне, лише тому сторона обвинувачення погодилися на три роки, які пропонував Марсело, бо якби він витягнув ту історію в залі засідань… розумієш, там були люди, яким би це не сподобалось. — У цьому був сенс. — Марсело витягнув ту історію за зачиненими дверима в кабінеті судді, і сторона обвинувачення погодилася на угоду. Три роки. Розумієш?

— Більш-менш. Але не збагну, як це все стосується батька.

— Чекай, я ще до цього не дійшов.

— Час іде, сніг тане. Чув, що мені можна вимагати платню що шість хвилин, якщо вже я тепер адвокат.

— Мені здається, я заплатив тобі завчасно, Ерне.

На це не було чого сказати. Дотепними шпильками проти правди не попреш.

Майкл сьорбнув коли, скривився (мабуть, вона вже встигла увібрати в себе запах ступнів) і став розповідати далі:

— Отож, Алан вийшов зі мною на зв’язок. Просто так, зненацька — я його не шукав. Сказав, що в нього є те, що я хочу. Що він мені це продасть. Власне, він також сказав, що говорив і з тобою. Саме тому я привіз його до тебе додому. Я подумав, якщо він сказав тобі те саме, що й мені, ти зможеш… зрозуміти, що сталося.

— Може, він сказав це, щоб ти йому повірив? — Я відкинувся на спинку стільця. — Але я жодним чином не причетний до цього. Я ніколи не зустрічав Алана.

— І так і ні. — Майкл знизав плечима, наче моя здатність запам’ятовувати людей, яких я зустрічав, викликала серйозні сумніви. Перш ніж я встиг розтулити рота, щоб посперечатися, він додав: — Звісно, потім я теж подумав про те, що він міг і не говорити з тобою. Я бачив, яким шокованим і спантеличеним ти був того ранку, не кажучи вже про те, що не змінив своїх свідчень, коли дізнався його ім’я. Так я все зрозумів. Але ти зустрічав його.

Я хотів був заперечити, але Майкл нахилився до мене й торкнувся вказівним пальцем трьох місць на

1 ... 38 39 40 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон"