Читати книгу - "Вбивство у Східному Експресі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Один із офіціантів відчинив двері та звернувся до мсьє Бука:
— Обід, мсьє, накривати на стіл? За декілька хвилин усе буде готове.
Мсьє Бук глянув на Пуаро. Той кивнув. «Давайте трішки поїмо».
Офіціант зник і зовні почувся звук дзвінка.
— Перший обід, подавайте перший обід.
4
Масна пляма на угорському паспорті
Пуаро сидів за столом разом із мсьє Буком та лікарем.
Усі у вагоні-ресторані принишкли. Розмовляли мало. Балакала лише невгамовна місіс Хаббард. Вона все бурчала про себе:
— У мене абсолютно немає ніякого бажання щось їсти. — З величезними зусиллями вона змусила себе щось з'їсти, після чого намагалася змусити шведку бодай щось взяти до рота.
Перед тим, як подали їжу, Пуаро схопив офіціанта за рукав та щось йому прошепотів. Лікар Константин одразу зрозумів, про що йшлося, оскільки для графа і графині Андреній стіл був сервірований останнім. Тому вони останніми у покидали вагон-ресторан.
Коли вони піднялися й рушили до виходу, Пуаро піднявся й попрямував за ними.
— Вибачте, мадам, але ви загубили ваш носовичок.
Він простягнув їй носовичок монограмою вперед.
Вона взяла, уважно оглянула та повернула йому назад. — Це не мій носовичок.
— Не ваш? Ви певні?
— Так, мсьє.
— Але ж тут ваш ініціал — Н.
Граф різко до нього повернувся, на що Пуаро не звернув уваги. Він дивився графині в лице.
Графиня пильно глянула йому в очі й сказала:
— Не розумію, мсьє. Мої ініціали — Є. А.
— Думаю, що ні. Ваше ім'я — Хелена, а не Єлена. Хелена Ґолденберг, молодша донька Лінди Арден. Хелена Ґолденберг — сестра місіс Армстронг.
У вагоні настала мертва тиша. Граф і графиня Андреній виглядали блідими, наче смерть.
Пуаро запитав спокійним тоном: «Це правда чи ні?»
Граф оскаженів: «Мсьє, що ви собі…»
Вона його зупинила, притуливши палець до його рота.
— Ні, Рудольф. Дай я скажу. Безпідставно заперечувати, що каже цей чоловік. Краще сядьмо та поговорімо по справі.
Її голос істотно змінився. У ньому зберігалися південні нотки, проте він став доволі чистішим. Він звучав як справжній американський голос.
Граф мовчав. Він підкорився дружині й вони обоє силі навпроти Пуаро.
— Ваше судження правильне, мсьє, — сказала графиня. — Я ХеленаҐолденберг, молодша сестра місіс Армстронг.
— Ви не розповіли мені вранці про цей факт, графине.
— Ні.
— До речі, все, що мені розповів ваш чоловік — брехня.
— Мсьє! — прокричав граф.
— Рудольфе, не злися. Можливо, містер Пуаро сказав надто жорсткі, проте незаперечні слова.
— Я вдячний, що ви так спокійно визнали цей факт. Розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили приховати власне ім'я в паспорті?
— Це справа моїх рук, — відказав граф.
Хелена продовжила: «Насправді, це була моя ідея — наша. Той чоловік, якого вбили — він убив мою маленьку небогу, сестру, розбив серце її чоловікові. Трьом людям, яких я любила понад усе в своєму житті!»
Її голос звучав дуже впевнено. У ній можна було чітко побачити доньку своєї видатної матері, яка збирала на свої спектаклі величезні зали. Вона ще більше притихла й продовжила:
— З усіх людей в потязі у мене найкращий мотив для його вбивства.
— Але ж ви його не вбивали, мадам?
— Присягаюся, містере Пуаро, і мій чоловік підтвердить, що я не підіймала руки на того чоловіка.
— Я теж, — додав граф. — Даю вам своє слово честі, що в ту ніч Хелена не виходила з купе. Як я казав, вона випила снодійне та всю ніч проспала. Вона цілком і повністю невинна.
Пуаро уважно оглядав їх по черзі.
— Даю слово честі, — повторив граф.
Пуаро похитав головою.
— І після цього ви вирішили виправити ім'я в паспорті?
— Мсьє Пуаро, — спокійно й виважено почав говорити граф, — зрозумійте мою позицію. Ви думаєте, я буду спокійно дивитися, як мою дружину поліція почне вплутувати до цієї справи? Вона невинна, я це знаю, але її слова правда — її зв'язок із сім'єю Армстронгів негайно накликав би ще більші підозри. Можливо, її б навіть заарештували. Якесь лихо змусило нас сісти в один потяг із цим Ретчеттом. Я визнаю, що збрехав вам — ось моя помилка. Моя дружина в ту ніч не покидала купе.
Він говорив настільки серйозно, що йому ніяк не можна було суперечити.
— Я не кажу, що не вірю вам, — відповів Пуаро. — Ваша родина дуже шляхетна й відома. Справді, було б дуже неприємно потрапити в таку ситуацію. Проте як ви поясните носовичок вашої дружини в купе покійного?
— Цей носовичок не мій, — відрізала графиня.
— Незважаючи на ініціал Н?
— Незважаючи на ініціал. Мої носовички зовсім не схожі на цей. Знаю, що не можу змусити вас повірити в це, проте запевняю, що носовичок не мій.
— Можливо, його хтось туди підклав, щоб звинуватити вас?
Вона всміхнулася. «Ви хочете, щоб я це визнала? Але, містере Пуаро, це не так.»
— Тоді чому ви вирішили виправити ім'я у паспорті, якщо носовичок не ваш?
На це питання відповів граф.
— Ми почули, що на місці злочину був знайдений носовичок із ініціалом Н. Перед тим, як ви нас допитували, ми обговорили це й зрозуміли, що це може викликати додаткові підозри. Рішення знайшли доволі просте — змінили Хелена на Єлена.
— Ви розумієте, що вчинили певною мірою злочин? — сухо сказав Пуаро. — Така винахідливість аж ніяк не пішла на користь слідству.
— Ні, ні, — сказала графиня. — Містере Пуаро, я поясню, як усе було. Я була страшенно налякана. Мене могли в усьому звинуватити. Кинути у в'язницю. Я була така налякана, містере Пуаро. Ви мене розумієте?
Її голос звучав так мелодійно-благально, голос доньки відомої актриси — Лінди Арден.
Пуаро уважно поглянув на неї.
— Щоб я справді вам повірив — я не кажу, що не вірю вам — мені потрібна ваша допомога?
— Моя допомога?
— Так. Мотив убивства лежить у минулому — у тій трагедії, яка трапилася у вашій сім'ї та перевернула ваше життя. Дозвольте мені поглянути в минуле й, можливо, це підкаже мені.
— Що я можу вам сказати? Вони всі померли. — Вона почала сумно перелічувати: — Роберт, Соня та маленька Дейзі. Вона була така гарненька, мила, з такими кучериками. Ми так милувалися
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вбивство у Східному Експресі», після закриття браузера.