Читати книгу - "Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)"

Арештованих Гната Раховського, Федора Кі-кінчука, Василя Сорича, ІІетра Форґача, Івана Кікінчука і Федора Мартищука Биндяка підчас, коли їх гнали до тюрми в Коломиї, в Ворохті, в домі Івана Мартищука били колючим дротом, нагайками, та прикладами крісів, змусили їх наслідувати звірів і птахів. Громадяни Ворохти плакали на вид тортур нещасних.

По переході ґрупи ґен Кравса польське військо арештувало ряд цивільних осіб за симпатію до свого війська, і катувало їх. Коли Юркови Речаеви пустилася кров з носа від побоїв по лици, наст а-

влено його капелюх і змушено пити його власну кров.

В половині вересня 1920. року, підчас конання окопів на Ардзелужи біля Ворохти знасилувало три-найцятьлітну дівчину Анну Стіндзак ГІачку-нову десять польських жовнярі в.

В селі Головах побито так тяжко Михайла III е-к єрик а Дмитрового, що він по трьох днях тяжких мук помер.

На Великодні свята 1920 року польські жовніри і жандарми забирали Гуцулам поолідну паску, на яку вони випекли посліднии запас муки. Гуцули плакали як малі діти, а Поляки били ще до того. Забрали паски у Василя Бойчука, Анни Гайчук, ж. Михайла, а до того забрали у Анни Гайчук кури, сир і пять кґ. солонини у Евдохи Ґадрук. Хто сховав паску того били, щоби признався, де сховав. Тоді саме прийшли до бідної вдови, якої чоловік упав на війні; вона з чотирма дітьми гине з голоду. Забрали в неї паску і нещасна попала в таку розпуку, що хотіла повіситися; люде зложилися на нову для неї паску.

Карний відділ 6./IV заарештував Марійку Марти-щук за співучасть в повстанню, тяжко її побив, а заразом зрабував їй дві корови і свині. її троє малих діточок (одно вісїм-літне, друге десять, а трете два-найцять-літне) при допитах за батьком, били нагаями, та пекли над огнем, який розложили на полі.

Юрка Цвілинюка Козьминого розібрала польська жандармерія до нага, била нагаями, загнала до песьої буди і нриказала йому гавкати як псови, будь то ким, будь грубим голосом. Він ночував в буді, а на другии день гонили його на посміховисько людське голого по селі. Він лизав з иншими арештованими кров по вбитих жандармах. —

Карна експедиція арештувала далі 50-літного свідомого селянина Дмитра ГІиргука-Ьіліщука за

її

повстання проти Польщі, відставила їх до тюрми, де він сидів до осени 1920. року. Його дочки: Параску, Марійку і Параску били цілу ніч, знасилували їх та заразили сіфілісом, з якого вони і досі не вилічилися.

Дім Василя Карабчука, кошового „Січи“ в Головах, підозріваючи його о повстання проти Польщі, обскочили ляхи; а що не було Василя Карабчука ні сина, почали бити його жінку, яка лежала хора. Коли вона була вже непритомна, вибігли з хати, підпаливши її з всіх сторін. Коли жінка Карабчука прийшла до притомности, мусіла утікати з дитиною із горіючої хати. Тоді зловили її знову, били, повели назад до горіючої хати, щоби її розстріляти, аж люди виплакали її, та відвели її з малені.кою дитиною на бік. —

Подяки арештували далі Дроняка Федора, селянина з Голов, який дав польському капітанови 700 кор. сріблом і золотом, за що звільнив його капітан. Другого дня арештував його инший офіцер і смертельно побив. Поляки взяли хабарі, майно грабували, а він нещасний мусить і досі сидіти в тюрмі. Той сам капітан арештував Івана Іванійчука, який дав йому 2000 кор., защо його випустили, згючатку добре набивши. Хто мав гроші, той викуплювався, а хто ні, той мусів гнити по польських арештах.

Дня 28. квітня 1920 року, арештували Федора Грі-здака з Голов, який перед кількома днями вернув з італійського полону. Приказали йому піднести руки до гори, а польські кати почали бити його прикладами попід боки і були-б убили нещасну жертву, коли-б не польський жовнір, який з ним разом повернув з італійського полону, пізнав Федора Гріздака, та випросив від дальших катувань.

В Юри Сайріянчука — Туманового зрабувала та сама карна експедиція 600 кор. з череса, і ще його набила. Коли він прийшов жалуватися до польського капітана, капітан сказав:

„Добже зробілі, же набілі, дайце му ешче 25. букув (кіюв) за то, же он жалує сье на нас“.

Гой сам карний відділ зловив на полонині цілком невинну жінку Марійку Кречуняк. її били день і ніч. Підвішували за коси до сволока і так били. Коли вона упала на силах і була півмертва, кати відійшли. В кілька день пізнійше донесено їй, що ідуть до неї польські жандарми. Вона з страху перед новими тортурами, пішла до стайні і повісилася, шоби тільки не бути катуваною. її мужа Маковія Кречуняка зловили пізнійше польські жандарми, били його, а по кількох тижнях тюрми випустили на волю як цілком невинного.

Карні відділи, які нарабували цивільного одягу в ЇКйбю, поперебиралися по гуцульськи та прийшли до Голов. Тут приишли до господаря Дмитра Костюка на ревізію по кріси, а попри кріси забрали йому 2000 к. ав. золотом і сріблом. Бачучи, що він має гроші, почали бити його смертельно, щоби ще дав, кажучи, що він Українець, повстанець, большевик; забрали ще коня і пішли далі. Коли вони ішли поперебирані, старенький гуцул 76-літний Василь Костюк вийшов з солею і хлібом против них, бо не гнав, що се Поляки. Здіймив капелюх, зложив руки до молитви і так молився з сльозами в очах: Слава Тобі Боже Великий, що я дочекався перед своєю смертю ще рав побачити наше, українське військо. Слава Тобі Боже, що я дочекався перебути польське ярмо; я на вас, юнаки, давно чекав, щоби Ви нас виратували“. Поляки, удаючи Українців, питалися, чи він не пішов би бити Поляків. Старий дідо аж підскочив з радости: „Хоч най зараз гину а іду; лише давайте сюди скоростріл“. Дали йому скоро-стріл, а він почав стріляти у воздух, та тішився як мала дитина Схопили його Поляки, почали бити

и*

тяжко, говорячи: „Дами ми тобе, стари недзведзю, Україне; не бендзеш юж венцей просіць Боґа о Україне.“ Ріьночасно зловили Михайла, сина старого діда і обох били нагаями, буками та колючим дротом. По двох тижнях пустили їх на волю.

Дня 3. січня 1921 року напав підкомандант польської жандармерії (Поль. Пане.) в Жабю Сохецкі, в товаристві чотирох жандармів, на дім Анни Гайчук, жінки Михайла, який від 25. серпня 1919 року, скри-ваеться перед польськими переслідуваннями в горах, та якому знищили велике господарство, худобу, збіже, до-машну обстанову, убрання на суму 1,000.000 к. а. Замкнули її в хаті