Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

/14/ Тоді вирішили знову розміститися на постій у селах в домівках. Солдати з вигуками радості подалися до осель і до продовольства, а ті з них, котрі раніше, під час відходу з домів, свавільно підпалили їх, були провчені тим, що тепер улаштувалися погано. /15/ Потім уночі послали в гори Демократа-теменіта, давши йому кількох людей, — туди, де, за розповідями солдатів, які відлучалися з табору, вони бачили вогнища. Демократ був людиною, яка й раніше допевнялася про все з вірогідністю і вміла відділяти правдиве від уяви. /16/ Повернувшись, він сказав, що не бачив вогнищ, але привів із собою полоненого, озброєного перським луком, сагайдаком і сокирою, подібною до сокир амазонок[172]. /17/ На питання, хто він такий, той відповів «перс» і додав, що йшов з табору Тірібаза у пошуках продовольства. Елліни стали розпитувати його, яка чисельність війська і супроти кого воно зібране. /18/ Він відповів, що то Тірібаз зі своїм військом і найманцями халібами й таохами[173]. За його словами, військо готується напасти на еллінів біля перевалу через гори, в ущелинах, оминути які неможливо.

/19/ Вислухавши це, стратеги вирішили зібрати солдатів, і потім, залишивши охорону і поставивши командиром для всіх, хто не виходив з табору, Софенета-стімфалійця, вони вирушили в дорогу, маючи із собою провідника — взяту в полон людину. /20/ Коли вони вже почали переходити через гору, пелтасти, які пройшли вперед, побачили внизу табір і не стали очікувати гоплітів, але з криками побігли туди. /21/ Варвари, почувши крик, не витримали і почали тікати, проте кілька чоловік з них було вбито, і було захоплено близько 20 коней, а також намет Тірібаза і в ньому ліжко із срібними ніжками, келихи і людей, які називали себе хлібопекарями та виночерпами. /22/ Коли про це дізналися стратеги гоплітів, вони вирішили якомога скоріше повернутися до табору, боячись нападу на залишених там солдатів. Одразу ж був поданий трубний сигнал, і вони повернули назад і ще в той самий день дісталися табору.

/1/ Наступного дня було вирішено виходити в дорогу якомога швидше, поки вороже військо знову не з’єдналося і не зайняло вузького проходу. Зібравшись, вони негайно вирушили по глибокому снігу з багатьма провідниками і того ж дня, перейшовши через гору, на якій Тірібаз мав намір вчинити на них напад, стали табором. /2/ Звідси вони пройшли по безлюдній місцевості у три переходи 15 парасангів до річки Євфрат і перейшли її, причому вода сягала людям до пояса. Казали, що витоки річки знаходяться неподалік.

/3/ Звідси вони пройшли по рівнині[174], вкритій глибоким снігом, у три переходи 13 парасангів. Третій перехід був дуже важким, бо північний вітер дув в обличчя, обпалюючи усе морозом і приводячи людей у стан заціпеніння. /4/ Тоді один із жерців запропонував принести жертву вітрові. Це було зроблено, і всім здалося досить ясно, що різкий вітер стих. Глибина снігу сягала 1 оргія, і через це загинуло чимало в’ючної худоби і рабів і до 30 солдатів. /5/ Ніч елліни провели біля вогнищ. Дров на цій стоянці не бракувало, але ті солдати, які спізнилися, не мали чим розпалювати, а ті, хто прийшов раніше і розвів багаття, не допускали підходити до вогню тим солдатам, які прийшли пізно, якщо вони не давали взамін пшениці чи чогось їстівного, якщо таке в них було. /6/ Там, біля вогнищ, вони обмінювалися тим, хто що мав. Де палало багаття, там внаслідок танення снігу утворювалися великі ями, які сягали самої землі, тому можна було виміряти товщину снігу.

/7/ Звідси упродовж усього наступного дня вони йшли по глибокому снігу, і багато людей знемагало від голоду. Ксенофонт, перебуваючи в ар’єргарді, підбирав упалих і не розумів, що з ними діялося. /8/ Та коли один із обізнаних людей сказав йому, що вони, мабуть, виснажені голодом і що, поївши що-небудь, вони встануть на ноги, він пройшов до обозу і, знайшовши їстівні припаси, став роздавати їх сам і посилав здорових солдатів пробігтися між тими, хто попадав з голоду. /9/ А ті, підживившись, вставали і йшли далі.

На цьому переході Хірісоф надвечір прийшов до села і наштовхнувся перед валом біля криниці на жінок і дівчат, які ходили по воду. /10/ Ті запитали еллінів, хто вони такі. Тлумач відповів перською, що вони йдуть від царя до сатрапа. Жінки сказали, що сатрапа тут немає і що він перебуває на відстані приблизно 1 парасанга. Оскільки година була пізня, то елліни разом із водоносицями пройшли на той бік укріплення до комарха[175]. /11/ Хірісоф і ті загони, які могли це зробити, розташувалися там табором, а солдати, яким забракло сил, щоб дійти до укріплення, провели ніч без їжі і без вогню, і декілька чоловік з них загинуло.

/12/ Частина ворогів зібралася у загони і невідступно ішла за еллінами, захоплюючи охлялу в’ючну худобу і затіюючи через неї бійку один з одним. Деякі солдати почали відставати в дорозі: в одних від снігу зіпсувався зір, в інших на ногах від холоду повідмерзали пальці. /13/ Захистом для очей від дії на них снігу були шматки чогось чорного, яке треба було носити