Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Страта 📚 - Українською

Читати книгу - "Страта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Страта" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 134
Перейти на сторінку:

— Ні, це родима пляма...

Вона не могла стримати нервового дрожу — як завжди, коли доводилося впускати в своє тіло безсторонні докторські інструменти.

— Не напружуйтесь. Адже вам не боляче?

— Боляче...

— Розслабтесь, Ірено.

Вона дивилась у стелю. У білу круглу лампу. Одну з багатьох.

— Хто це вас так налякав?

Вона подумала: говорити чи ні?

— Послати на страту... здорову людину? А експертиза з приводу мого здоров’я?..

— Чорт... Чого ще чекати від цих коновалів?! Плюньте і назавжди забудьте.

Знову дзвякнув інструмент.

— Коли у мене була своя клініка, я вигнав одного дурня за повну профнепридатність... Ви знаєте, куди він влаштувався на роботу? У цю ж таки експертизу!

— У вас була своя клініка? — запитала вона машинально.

— А хіба в це важко повірити? Я маю такий несолідний вигляд?

Вона промовчала.

— Вам не холодно, Ірено?

— Ні...

— Ще трохи... Так. От і все. Злазьте.

Стало чутно, як за перегородкою ллється вода. Ірена перевела подих. Насилу злізла, пошкандибала до свого одягу.

— Ви ось лаєте коновалів, — вона ступила босоніж за край килимка і здригнулася, відчувши холод бетонної підлоги. — А між іншим, це вони добували для вас перші докази моєї придатності...

Нік не відповів. Лив воду, брязкотів інструментом.

— А тепер ви гордо відзвітували перед Семиролем, — пробурмотіла вона, нервово вдягаючись. — Усе гаразд, самка справна і готова до розмноження...

— Ви одяглися? — глухо запитав Нік.

Вона взула черевики й вибралася з-за ширми.

Нік уже зняв свій стерильний халат. У цинковій раковині купою лежали інструменти та рукавички, поряд тихенько поблимував лампочками автоклав.

— Що ви про мене думаєте, Ірено?

Вона звично промовчала.

— Здогадуюсь... Я цинік. Лікар-кат на службі вампіра. Так?

Він раптом усміхнувся. Ірена здивувалася — секунду тому їй здалося, що Нік напружений і злий.

— Ірено... Хочете ще кави?

* * *

— Ви запитуєте себе: невже це опудало, яке хвалиться своєю най-ви-що-ю кваліфікацією, не змогло знайти достойнішої роботи, окрім як на цій комфортабельній фабриці-бойні?

Нік не жартував. Хоча й усміхався.

Магнітні рибки рядочком лежали на столі. Поза своїм акваріумом вони здавалися просто незграбними іграшками.

— Ви будете живі та вільні... Живі та вільні, — повторив Нік, і в його словах їй вчулася раптом дивна безнадійність.

Вона нервово цокнула зубами об край порцелянової чашечки.

— І ви, з вашою най-ви-що-ю кваліфікацією, не змогли знайти іншої роботи, крім як на цій комфортабельній фабриці-бойні? — повторила вона іронічно слово в слово.

Він здригнувся — можливо, од відрази, що чулася в її словах.

— Ірено... Бачите... Запитайте себе, як я тут опинився?

Сонно примружившись, Ірена допивала другу чашку кави. На неї зійшов уже спокій. Вона житиме — і по тому...

— А чому я маю питати себе? Спершу краще вас...

Нік сумно всміхнувся.

— Бо я вам не відповім...

Він витягнув із кишені низку ключів. Поводив над магнітними рибками, котрі обсихали; пластмасові тільця засмикалися.

— Гальваніка, — констатував Нік похмуро. — Оживлення трупа... Ірено. Я б мовчав... Але рано чи пізно ви все’дно дізнаєтесь. А для мене краще — раніше, адже пацієнт має довіряти лікарю... Принаймні не відчувати до нього відрази... Запитуйте.

— Про що?

— Як я сюди потрапив.

«І цей теж схожий на Анджея, — подумала Ірена сонно. — Вічний театр, програвання ситуацій...»

— Шановний Ніку, скажіть, будь ласка, як ви сюди потрапили?

Він відгукнувся без усмішки:

— Так само, як і ви. В робі смертника. Без надії вижити.

Ірена нігтем провела по краю чашки. Двома пальцями взяла за плавник найбільшу рибину. Опустила в акваріум, рибка ожила. Замерехтіла з-поміж переплетених водоростей.

— Мовчіть, Ірено... Ви не любите говорити. Сюди... на ферму... раз на декілька місяців привозять приречену людину. Іноді частіше... В основному, це покидьки, Ірено, ах, які відморозки! Я не можу... судити Яна. Йому потрібна ця кров — потрібна для життя, ось він і... Ніхто ніколи не присутній при цьому. Я тільки приблизно знаю, як це відбувається... А потім Сіт і Трош здійснюють кремацію трупа. Ян не садист, він ніколи не знущається над жертвами, ні...

Ірена взяла за плавник наступну рибку. Зважила на долоні. Впустила в акваріум:

— Сіт і...

1 ... 38 39 40 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Страта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Страта"