Читати книгу - "20 000 льє під водою"

Я зібрався було вітати капітана Немо, але це був тільки його помічник — я бачив його вже раніше, при першій зустрічі з капітаном. Він вийшов на палубу, здавалося, не зауваживши моєї присутності. Приставивши до очей підзорну трубу, він із ретельною увагою став вдивлятися в обрій. Закінчивши свої спостереження, він підійшов до люка і вимовив кілька слів. Я точно запам’ятав їх, адже згодом чув ці слова щодня при подібних зустрічах.

Фраза звучала так: «Nautron respoc lorni virch!» Що означала ця фраза, не знаю!

Сказавши це, помічник капітана зійшов униз. Я подумав, що «Наутілус» почне знову занурюватися в морські глибини. Тому я у свою чергу поспішив зійти вниз.

Пройшло п’ять днів без будь-яких змін. Щоранку я виходив на палубу. Щоранку та ж людина вимовляла ту ж фразу. Капітан Немо не з’являвся.

Я вирішив, що більше вже не побачу його, і скорився своїй долі; але 16 листопада, увійшовши разом із Недом і Конселем у свою каюту, я знайшов на столі адресовану мені записку.

Я поспішив розкрити її. Записка була написана по-французькому, але Готичним шрифтом, що нагадував букви німецького алфавіту.

«Пану професору Аронаксу. На борту «Наутілуса»

16 листопада 1867 року.

Капітан Немо просить пана професора Аронакса взяти участь у полюванні, що відбудеться завтра вранці у його лісах на острові Креспо. Капітан Немо сподівається, що ніщо не перешкодить пану професору скористатися його запрошенням, і притому він буде дуже радий, якщо супутники пана професора побажають приєднатися до нашої екскурсії.

Командир «Наутілуса» капітан Немо».

— На полювання? — вигукнув Нед.

— Та ще в його лісах на острові Креспо! — додав Консель.

— Отже, ця людина іноді висаджується на берег? — запитав Нед Ленд.

— Сказано, здається, цілком ясно, — відповів я, перечитуючи лист.

— Ну, що ж! Треба прийняти запрошення, — заявив канадець. — А потрапивши на сушу, ми вже обміркуємо, як нам діяти. Окрім усього, я не проти з’їсти шматок свіжої дичини.

Не намагаючись установити зв’язок між ненавистю капітана Немо до континентів і островів і його запрошенням полювати в лісах Креспо, я обмежився відповіддю:

— Поглянемо спершу, що таке цей острів Креспо!

І відразу на карті я знайшов під 32°40΄ північної широти і 167°50΄ західної довготи цей острівець, відкритий у 1801 році капітаном Креспо і під назвою, що значився на старовинних іспанських картах, Rocca de la Plata, що по-французькому означає «Срібна скеля». Отже, ми знаходилися в тисяча восьмистах милях від точки нашого відправлення, і «Наутілус» трохи змінив курс, повернувши до південного сходу.

Я вказав моїм супутникам на скелястий острівець, загублений у північній частині Тихого океану.

— Ну якщо вже капітан Немо часом і виходить на сушу, — сказав я, — то, звичайно, він вибирає зовсім безлюдні острови!

Нед Ленд нічого не відповів, лише похитав головою; потім вони обоє пішли. Після вечері, поданої безмовним і незворушним стюардом, я ліг спати трохи заклопотаний.

Вранці 17 листопада, прокинувшись, я відчув, що «Наутілус» стоїть на місці.

Нашвидку одягтись, я вийшов у салон.

Капітан Немо був там. Він очікував мене. Коли я ввійшов, він піднявся, привітався і запитав, чи згоден я супроводжувати його на полювання.

Оскільки він не зробив ані найменшого натяку щодо своєї восьмиденної відсутності, я утримався заговорити на цю тему і коротко відповів, що я і мої супутники готові супроводжувати його.

— Але дозвольте, пане, — додав я, — задати вам одне питання.

— Будь ласка, пане Аронаксе. Якщо зможу, я вам відповім.

— Як сталося, капітане, що ви, порвавши всякі зв’язки із землею, володієте лісами на острові Креспо?

— Пане професоре, — відповів капітан, — ліси в моїх володіннях не мають потреби ні в сонячному світлі, ні в теплі. У них не водяться ні леви, ні тигри, ні пантери, ні будь-які інші чотириногі. Про їхнє існування знаю лише я один. Ростуть вони лише для одного мене. Це не земні ліси, а підводні.

— Підводні ліси? — здивувався я.

— Так, пане професоре.

— І ви пропонуєте мені побувати в цих лісах?

— Цілком правильно.

— Іти туди пішки?

— Навіть не замочивши ніг.

— І полювати там?