Читати книгу - "Ключ від чужого замка"

— Це блеф.

— Ви сьогодні, мабуть, в поганому гуморі — звідки стільки категоричності: «авантюра», «блеф». Ідея господа бога теж не така вже й бездоганна, але ж у неї вірять мільйони людей. А чим обітуваний острів гірший? Ви, здається, питали, що вам треба зробити конкретно, — я скажу вам: не далі як через тиждень ми повинні одержати від вас сорок, п'ятдесят, сто заяв — чим більше, тим краще, — з проханням дозволити виїзд з Радянського Союзу за релігійними мотивами. Адресою переїзду можете назвати будь-яку некомуністичну країну. Але не намагайтеся нас ошукати: заяви потрібні реальні, від реальних людей, з реальними домашніми адресами, підписані тими, хто збирається виїздити, а не підроблені вами. У нас чесна гра. Рівно через тиждень, у суботу, ми одержуємо такі заяви і, що було б непогано, лист в Афіни на адресу конференції — я сподіваюся, ви регулярно читаєте газети?

Мітчел поліз у кишеню і дістав звідти кілька аркушів паперу.

— Ось текст, отже, вам не доведеться проводити безсонні ночі над його написанням. І так само в суботу ви, особисто ви, одержите запрошення на виїзд у Сполучені Штати Америки, де у вас знайдуться родичі по материнській чи батьківській лініях. Гадаю, на цьому розмову ми закінчимо — вона й так тривала надто довго. Наостанок у мене є до вас лише одна маленька пропозиція: коли ви справді хочете привезти ваші записи на Захід і продати зацікавленим особам — повірте, я високо ціную вашу здатність робити бізнес, — то найкращий для цього шлях — використати тайник мадемуазель Жаннетт. Тут є два позитивних моменти: по-перше, його надійність, у якій ви мали змогу переконатися, і, по-друге, що не менш важливо, якщо матеріали знайдуть, то їх знайдуть у мадемуазель Жаннетт, а не у вашій валізі. І радянській юстиції ще чи й вдасться довести, що вони з-під вашого пера. Обміркуйте це, Петре Григоровичу. Мадемуазель буде тут рівно через тиждень, у суботу.

Мітчел глянув на годинника:

— Хоча, вже неділя. — І, помітивши, як нервово глянув на годинник Янюк, запитав:

— Ви поспішаєте?

— Так, сьогодні похорон брата нашого Андрія Сіренка, що загинув у таборі, і мені треба бути цілий день у формі…

— У якому таборі?

— Не в піонерському…

— Ану розкажіть усе в деталях. — Мітчел нюхом професійного журналіста відчув, що тут пахне смаженим.

Янюк наскільки зміг коротко переказав суть справи.

— Вам щастить, Петре Григоровичу! Моліться вашому богові, що він забрав до себе душу раба свого Андрія саме в цей час. Таємнича смерть в ув'язненні молодої, повної сил людини — це може бути приводом для серйозних роздумів. І для серйозних висновків. Скажімо, Петре Григоровичу, влада могла помститися Сіренкові за віру його.

— Він не вірив уже і навіть батькам написав про це рік тому.

— Лист знищіть, батьків переконайте, що сина змусили відректися від бога, але такої можливості втрачати не варто. Я просто не раджу вам нехтувати такою нагодою. Коли завтра ви доведете своїм одновірцям, що така доля чекає тут кожного, то зібрати заяви про виїзд буде справою значно легшою.

Він простяг Янюкові руку.

— Я буду завтра на похороні. Повторюю, влада повинна була помститися Сіренкові за його переконання…

«Нью-Йорк таймс», США:

«Ще одна жертва радянського атеїзму.

Вбивство віруючого Андрія Сіренка.

Сльози матері на похороні сина не розтопили лід сердець радянських чиновників.

У неділю поблизу великого індустріального центру Запоріжжя (СРСР) відбувся похорон віруючого Андрія Сіренка, котрий загинув при загадкових обставинах у таборі для ув'язнених. Туди він був кинутий радянськими властями лише за те, що не відмовився од переконань, які диктує йому віра в бога. Радянська адміністрація табору заявила, що смерть сталася внаслідок нещасного випадку. Тіло покійного було доставлене в закритій цинковій трупі, і пласті заборонили відкривати її. Але батьки Андрія Сіренка наполягли на своєму і відкрили труну. На тілі покійного були чіткі сліди побоїв, садна й синці, голова сильно розтрощена — очевидно, ударом приклада автомата чи якимось іншим тупим предметом.

Про це повідомило учора ЮПІ».

Радіо «Свобода»:

«Релігійна громадськість світу обурена ще одним злочином режиму, який панує в Радянському Союзі. Сьогодні одна з найвпливовіших і найбільш поінформованих газет «Нью-Йорк таймс» опублікувала повідомлення з України про похорон одного з активістів релігійного руху в Радянському Союзі Андрія Сіренка.

Андрій Сіренко, незважаючи на свій молодий вік, був добре відомий в Радянському Союзі. Він неодноразово піддавався переслідуванням з боку властей, але не відступив від своїх переконань. Тому Радам не лишалося нічого, як кинути його за грати за стандартним обвинуваченням у порушенні Кримінального кодексу УРСР.

Як повідомила «Нью-Йорк таймс», незважаючи на сувору заборону представників влади не відкривати труну, його батьки все ж таки наполягли на тому, аби глянути на тіло свого замученого в ув'язненні сина. Вони зробили це, ризикуючи накликати на себе невдоволення властей. Перед тисячами віруючих, що були присутні на похороні, постала картина страшних знущань, яких зазнав Андрій Сіренко. Як пише газета «Нью-Йорк таймс», ми цитуємо, «на тілі покійного були чіткі сліди побоїв, садна й синці, голова сильно розтрощена — очевидно, ударом приклада автомата», — кінець цитати.

Про похорон Андрія Сіренка повідомило також інформаційне агентство Сполучених Штатів Америки Юнайтед Пресс Інтернейшнл».

«Цілком таємно. Н. Черчіллю. Бюро заступника директора. ЦРУ, Ленглі, штат Вірджінія, США.

У зв'язку з похороном Сіренка, про який повідомило ЮПІ, склалася сприятлива ситуація для початку кампанії на захист свободи совісті в країнах соціалістичного блоку. Керівникам місії хотілося б знати, наскільки пов'язані обіцяні матеріали з випадком Сіренка і коли вони надійдуть.

Дж. П. Еверетт. Місія США, Афіни, Греція».