Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Твій на місяць, Анастасія Соловйова 📚 - Українською

Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твій на місяць" автора Анастасія Соловйова. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 121
Перейти на сторінку:

— О котрій у тебе зустріч із другою дівчиною? — згадую про безглузде побачення.

— О п'ятій, — хмикає Роман, ставлячи переді мною кухоль з кавою.

— Я, певно, не піду з тобою.

— Чому? Раптом твій план спрацює і між нами з Оленою виникне іскра-буря-божевілля, — іронізує Роман, а мені зовсім не смішно. От ні крапельки.

— Злагода вам та любов, хулі, — кидаю різко, навіть із ненавистю.

— Ти в порядку? — скидає брови Роман, вивчаючи мене своїми гарними яскравими очима.

Не дочекавшись відповіді, він піднімається зі стільця, підходить ближче і торкається долонею до мого чола.

— Ти гориш, — стривожено зазначає він.

— Спасибі, і без тебе знаю.

Роман іде кудись і повертається із градусником у руці.

— Поміряй температуру.

Я невдоволено виконую його прохання. П'ю несмачну каву, відчуваючи ломоту в тілі, яка з кожною секундою посилюється. Дурниця якась — у мене хороший імунітет, хворію я рідко, мабуть, перенервувала вчора, немає в мене ніякої застуди.

Але градусник показує тридцять вісім і шість.

— Так, Асю, швидко лягай у ліжко, я поки що збігаю в аптеку і куплю все необхідне.

— Та я краще до гуртожитку поїду, — відмовляюсь я. Не хочу, щоб Роман бачив мене слабкою, злою, вибагливою.

— Заперечення не приймаються! Листи зі скаргами приймається тільки в будній день, — кидає він, надягаючи плащ і відчиняючи вхідні двері. — А ну швидко марш у ліжко!

І сміх, і гріх. Загортаюся в плед, зверху накриваюся ковдрою і впадаю в неприємний напівсонний стан. Мозок ліниво обмірковує, чи варто відпрошуватись у Алісії, чи йти завтра в універ, а очі заплющуються, тіло горить, піт стікає по спині.

Здається, Роман дає мені якусь таблетку, потім простягає кухоль з нудотно-солодкою рідиною і стежить, щоб я випила все до дна. Відключаюся, провалюючись у спекотно-гарячий сон, бачу уривчасті видіння, чую голос Романа крізь пелену снів. Він начебто розмовляє зі мною, але відповісти не можу. Все нереально, світ крутиться, і я потопаю в його стрімкій вирві.

Розплющую очі, коли за вікном уже стемніло. Роман сидить на ліжку поруч, спершись на спинку, і дивиться якесь відео на ютубі. Мені легше: жар минув, думки чіткі й ясні, хоча тіло незвично слабке, немічне, наче ватне.

— Доброго вечора, спляча красуня, — зауважує Роман моє пробудження, а в його голосі прозирає погано прихована тривога. — Як себе почуваєш?

— Краще. Набагато. Ти напоїв мене чарівним зіллям?

— Що дали в аптеці, тим і напоїв, — прозаїчно відповідає він, а я посміхаюся: скучила за його бурчанням.

— Ти — диво. Не кожен би захотів доглядати хвору знайому.

— А ти — безмозка дівчина, яка легко одягається взимку, не носить шапки і валяється на холодному снігу, зображуючи кривого ангела.

— Не бурчи, — відмахуюсь від його слів. — Варто мені було кілька годин поспати, так ти знову перетворився на дідугана. Сам без шапки ходиш, а на мене сердишся. Просто мені не пощастило, буває. Проїхали. 

Я тягнуся за телефоном під подушкою і не можу повірити побаченому: вже майже восьма вечора, я спала недозволено довго!

— Як же твоє побачення? — раптом згадую я.

— Це не важливо.

— Ні, ну ти ж мусив піти! Через мене все скасував, мабуть.

— Асю, — рішуче каже він, — я скасував це безглузде побачення ще вчора, перед тим, як ми пішли гуляти містом.

— Але чому?

— Твоя ідея провальна, змирись. У мене не виникне потягу до незнайомки, нічого, крім роздратування, я не відчую. То навіщо над собою знущатися?

— Ну, а раптом би все вийшло, — засмучено бурмочу, стискаючи ковдру в руках.

— Ні. Я згоден піти на побачення тільки з тобою.

Нервове тремтіння охоплює тіло, я щурюся, не вірячи в почуте, стискаю руки в кулаки.

— Це буде одне побачення, яке ні до чого нас не зобов'язує. Стосунки мені не потрібні, великих почуттів я відчувати не здатний. Якщо це тебе не бентежить, то підемо на побачення, скажімо, в середу.

— Як романтично, — кривлюсь я.

— Асю, будь ласка, нічого собі не вигадуй. Одне побачення. Жодних зобов'язань, обіцянок, відповідальності. Ти дала мені таке дивне завдання, я його виконую. Якщо тебе щось не влаштовує, відмовся зараз. Не хочу, щоб у тебе виникли хибні надії.

— Та згодна я. І взаємності від тебе не чекаю, — кажу, як завжди, не подумавши, але не засмучуюся: Роман не дурень, він точно помітив, що у мене є до нього якісь почуття.

Аби він тільки не дізнався, наскільки вони сильні.

1 ... 38 39 40 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твій на місяць, Анастасія Соловйова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"